Вирок № 4360697, 07.11.2008, Маневицький районний суд Волинської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2008 року Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Покидюка М.В.

при секретарі Матвійчук Н.В.

з участю: прокурора Матюка А.М.

потерпілого ОСОБА_2.

представника потерпілого ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканцяАДРЕСА_1, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовозобов'язаного, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ПідсуднийОСОБА_1 15 червня 2008 року, приблизно о 19 годині, перебуваючи на вул. Лісній вАДРЕСА_1, неподалік будинку ОСОБА_4, на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_2., які були викликані неправомірною поведінкою останнього стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_5., умисно наніс потерпілому декілька, не менше чотирьох, ударів кулаками правої та лівої руки в обличчя та кулаком правої руки в плече правої руки. Внаслідок вказаних дійОСОБА_2., згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 52 від 10 жовтня 2008 року, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого зламу правої променевої кістки на межі середньої та нижньої третин зі зміщенням кісткових відламків та відрив шиловидного паростка ліктьової кістки, синця м'яких тканин лівої параорбітальної ділянки, садна шкіри правої бокової поверхні шиї, синця з садном правої надперепелової царини, які за ознакою тривалості розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

ПідсуднийОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, показав, що 15 червня 2008 року, приблизно о 19 годині, він разом з синами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 йшли в магазин, який розташований на центральній вулиці села Копилля Маневицького району. По дорозі біля будинкуОСОБА_4він побачив як шарпаються та б'ються жителі села, серед яких був ОСОБА_2., який бив його синаОСОБА_6. Для того, щоб захистити сина, він наніс декілька ударівОСОБА_2. в обличчя та плече. Скільки точно наніс ударів потерпілому не пам'ятає. В той час його хтось відтягнув від потерпілого і після цього бійка припинилась, а він пішов геть. На другий день від жителів села дізнався, що під час бійки він зламавОСОБА_2. руку і той їде в лікарню. Вказав, що в той день алкогольних напоїв не вживав. Наміру завдати потерпілому тілесних ушкоджень не мав, лише хотів захистити сина. Розуміє, що вчинив дії, за які передбачена кримінальна відповідальність, у скоєному щиро кається, просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2. в судовому засіданні підтвердив, що 15 червня 2008 року в с. Копилля Маневицького району під час бійки підсуднийОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості - зламав руку. За час лікування підсудний до нього жодного разу не навідався, пробачення не попросив, витрат на лікування не відшкодував. Тому в подальшому має намір звернутися до суду за відшкодуванням завданої шкоди. Щодо обрання підсудному міри покарання покладається на думку суду.

Покази підсудного ОСОБА_1. відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.

Крім повного визнання підсудним своєї вини в інкримінованому злочині, його вина у вчиненому підтверджується іншими доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні, зокрема, висновком судово-медичної експертизи № 166 від 22.08.2008 року (а.с. 70-71), висновком № 52 від 10.10.2008 року комісійної судово-медичної експертизи (а.с. 76-81), якими доведено, що в потерпілого ОСОБА_2. виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого зламу правої променевої кістки на межі середньої та нижньої третин зі зміщенням кісткових відламків та відрив шиловидного паростка ліктьової кістки, синця м'яких тканин лівої параорбітальної ділянки, садна шкіри правої бокової поверхні шиї, синця з садном правої надперепелової царини, які за ступенем тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я (більше 21 дня) належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що підсуднийОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки умисно спричинив потерпіломуОСОБА_2. тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, тобто умисні ушкодження, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання, суд враховує, що підсуднийОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості.

Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного ОСОБА_1., а саме: його позитивну характеристику з місця проживання та роботи, має на утриманні одну неповнолітню дитину, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1., суд відносить його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не вбачає.

Виходячи із наведеного суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1., а також запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, можливе лише при призначенні йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, із звільненням від відбуття даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Оскільки підсудному ОСОБА_1 призначається покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, то міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Суд вважає, що цивільний позов, заявлений до підсудного ОСОБА_1. прокурором Маневицького району, який його підтримав в судовому засіданні, в інтересах Луцької міської клінічної лікарні про відшкодування вартості лікування потерпілого ОСОБА_2. на загальну суму 1110 гривень, підлягає до повного задоволення. Показами потерпілого ОСОБА_2., матеріалами кримінальної справи доведено, що він перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Луцької міської клінічної лікарні з 17 червня 2008 року по 2 липня 2008 року. На лікування потерпілого вказаним лікувальним закладом були затрачені кошти на загальну суму 1110 гривень, дана сума підсудним не оспорюється, а тому підлягає стягненню з ОСОБА_1., як з винної особи, на користь Луцької міської клінічної лікарні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

П Р И С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши покарання - 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. від призначеного покарання у виді обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1. не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер 2356811330) на користь Луцької міської клінічної лікарні (р/р 35423005001595 в ГУДКУ у Волинській області, код ЗКПО 01982985, МФО 803014) 1110 (одну тисячу сто десять) гривень, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: