Справа № 1- 3 / 2008 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2008 року Смілянський міськрайсуд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Сухомудренка В.В.,

при секретарі  Харченко М.О.,

з участю прокурора  Остапенка А.П.,

адвоката ОСОБА_2.,

 та потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу про обвинувачення ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, одруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, інваліда 2 групи, несудимого,

за ч. 3 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 квітня 2003 року близько 9 год., керуючи власним автомобілем “ЗІЛ-130”, держномер НОМЕР_1, завантаженим брикетом, вагою 6 т, із швидкістю близько 50 км/год. зі сторони Кам'янського району в напрямку м. Сміла Черкаської області по автодорозі Київ-Луганськ-Ізварене, поблизу знаку-стелли “Кам'янський район” і перехрестя з польовою дорогою, під час виконання маневру ліворуч, в порушення п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до зміни дорожньої обстановки, не переконався в безпеці свого маневру, не надав дорогу зустрічному автомобілю “Мітсубіші-Сігма”, держномер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4., що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху в напрямку м. Кам'янка Черкаської області, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду цього автомобіля і, виїхавши на смугу зустрічного руху, зіткнувся з ним. В результаті зіткнення автомобілів водій та пасажир автомобіля “Мітсубіші-Сігма”, відповідно ОСОБА_4. і ОСОБА_5та пасажир автомобіля “ЗІЛ-130” ОСОБА_6. отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила їх смерть.

Підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав частково і пояснив, що, керуючи власним автомобілем “ЗІЛ-130”, держномер НОМЕР_1, на автодорозі Київ-Луганськ-Ізварене на границі Кам'янського та Смілянського районів, виявивши на смузі руху свого автомобіля автомобіль “Мітсубіші-Сігма”, щоб уникнути з ним зіткнення, повернув на смугу зустрічного руху, але водій “Мітсубісі-Сігма” також почав виїжджати на свою смугу руху і біля осьової лінії дорожньої розмітки автомобілі зіткнулися.

Винним себе вважає в загибелі своєї пасажирки ОСОБА_6. В загибелі водія зустрічного автомобіля та пасажира цього автомобіля вважає винним водія ОСОБА_3.

Крім часткового визнання своєї вини підсудним, його вина доказана повністю і підтверджується:

- показаннями потерпілихОСОБА_3 в судовому засіданні та ОСОБА_7 на досудовому слідстві про те, що, відповідно, їх син та дочка на їх автомобілі потрапили в аварію, в якій син загинув на місці, а дочка від отриманих тілесних ушкоджень померла в лікарні;

- показаннями потерпілого ОСОБА_8., про те, що 12 квітня 2003 року в дорожньо-транспортній пригоді загинула його сестра ОСОБА_6.;

- показаннями свідків ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11. та ОСОБА_12., про те, що вони виїжджали на охорону та на оформлення місця ДТП, учасниками якої були автомобілі “ЗІЛ” та “Мітсубіші”. При цьому водій автомобіля “ЗІЛ” - ОСОБА_1 розповів їм, що ДТП трапилася із-за того, що він повертав ліворуч для виїзду в лісосмугу і виїхав на смугу зустрічного руху, а автомобіля “Мітсубіші-Сігма” не помітив;

- даними протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 12 квітня 2003 року, зафіксувавшим обставини ДТП і розміщення транспортних засобів після нього;

- даними протоколів огляду транспортних засобів від 15 травня 2003 року, зафіксувавшими механічні ушкодження на автомобілях “ЗІЛ-130” та “Мітсубіші-Сігма” після їх зіткнення;

- даними висновку комплексної судової транспортно - трасологічної і автотехнічної експертизи №3278/8124 від 14 жовтня 2008 року, згідно якої водій автомобіля “ЗІЛ-130” ОСОБА_1 перед зіткненням з автомобілем “Мітсубіші-Сігма” ОСОБА_3 маневрував ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, чим не виконав вимоги п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, і що, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з дорожньо-транспорньою пригодою;

- даними висновків судово-медичних експертиз №126 і №125 від 5 травня 2003 року та №366/19 від 3 травня 2006 року потерпілих, відповідно, ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_4, згідно яких всі потерпілі отримали під час ДТП тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться у причинному зв'язку з цією пригодою і від яких наступила смерть потерпілих.

Показання підсудного ОСОБА_1, висновок судової автотехнічної експертизи №159- АТ від 5 травня 2006 року, як і версія слідчого, викладена в обвинувальному висновку (обвинувачення прокурором змінено постановою від 4 грудня 2008 року в судовому засіданні міськрайсуду) про те, що в дорожньо - траспортній пригоді винен і водій автомобіля “Мітсубіші-Сігма” ОСОБА_4, який нібито виїхав на смугу зустрічного руху і не встиг вернутися на свою смугу руху, спростовуються зібраними у справі доказами, в тому числі, висновком комплексної судової транспортно - трасологічної і автотехнічної експертизи №3278/8124 від 14 жовтня 2008 року про те, що саме порушення підсудним правил дорожнього руху України і виїзд його на зустрічну смугу руху знаходяться в причинному зв'язку з ДТП і смертю 3 людей та показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що їм ОСОБА_1 зразу ж після ДТП повідомив, що ця пригода трапилася з його вини, що саме він, а не водій автомобіля “Мітсубіші - Сігма” виїхав на зустрічну смугу при здійснені повороту ліворуч для виїзду в лісосмугу.

Підсудний, з метою уникнення належного покарання, неодноразово змінював свої показання. Так на а.с.14, т. 1, зафіксовані його пояснення про те, що зіткнення сталося із-за виїзду автомобіля “Мітсубіші-Сігма” на його смугу руху аж на польовій дорозі за 1 метр від правого краю дороги, куди він був вимушений з'їхати, уникаючи зіткнення з цим автомобілем. Потім ОСОБА_1, при допиті в якості свідка, уточнив, що автомобіль “Мітсубіші-Сігма” повертався на свою смугу руху і в момент зіткнення автомобіль “ЗІЛ-130” був частково на зустрічній смузі руху.(а.с.29, т. 1). Після цього, в судовому засіданні підсудний знову змінив свої показання і пояснив, що, побачивши автомобіль “Мітсубіші-Сігма”, який їхав з великою швидкістю по його смузі руху, він вирішив виїхати на зустрічну смугу руху, але не встиг і в районі осьової лінії дороги відбулося зіткнення. Зазначені показання є неспроможними і повністю спростовуються вже перерахованими вище доказами.

Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною і його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 286 КК України, оскільки він, як особа, яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, що спричинило загибель кількох осіб.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу підсудного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше і

2

позитивно характеризується, пом'якшуючі покарання обставини: поганий стан його здоров'я та те, що він є інвалідом 2 групи, а тому вважає за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі, і, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням.

Потерпілий ОСОБА_4 поніс витрати на придбання пам'ятника -1870 грн. та на оплату судово-медичної експертизи у розмірі 315 грн. 19 коп., а тому його позовні вимоги про стягнення з підсудного 2185 грн. 19 коп. матеріальної шкоди підлягають до задоволення. Такі ж вимоги потерпілої ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 30 000 грн.. задоволенню не підлягають, оскільки ця потерпіла будь-яких доказів своїх вимог в цій частині не надала.

Позови потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_7 про стягнення, відповідно, 160 000 грн. та 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Обоє потерпілих морально страждали від втрати своїх близьких людей: ОСОБА_4 - сина, а Зирянова -дочки, але при задоволенні позову суд враховує погані матеріальний стан та стан здоров'я підсудного і вважає, що з нього на користь кожного з потерпілих повинно бути стягнуто по 14000 грн. моральної шкоди.

З підсудного на користь експертних установ повинні бути стягнуті в повному об'ємі витрати на проведення експертиз.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

 ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначити йому покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки 6 міс.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 - річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

2) повідомляти ці органи про зміну місця проживання;

3) періодично з'являтися у них для реєстрації.

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу залишити дотеперішнім - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьОСОБА_3 2185 грн. 19 коп. матеріальної та 14000 грн. моральної, а всього 16 185 грн. 19 коп. шкоди та на користь ОСОБА_7 - 14000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення 30000 грн. матеріальної шкоди відмовити, як у недоведеному.

Стягнути з ОСОБА_1. на користь НДЕКЦ при УМВС в Черкаській області, на р/р 35223003000037, МФО 854018, код 25574009, 588 грн. 96 коп. і на користь Черкаського ВКНДІСЕ на р/р 35225002000854 в ГУ ДКУ Черкаській області, МФО 854018, код 25584491, 1053 грн. 28 коп. витрат на проведення судово - автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз.

Речові докази, зазначені на а.с.45 та 241, т. 1, які передані потерпілому ОСОБА_3., залишити йому за належністю, а зазначені на а.с. 64 та 242, т.1 і передані власникам - залишити їм за належністю.

 На вирок можуть бути подані апеляції в апеляційний суд Черкаської області в 15-добовий термін через Смілянський міськрайсуд.

Головуючий: