ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
20 березня 2015 року м. Київ В/800/1298/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.І., Зайцева М.П., Олендера І.Я., Сіроша М.В.,
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.12.2014 № К/800/28836/14
у справі № 826/18310/13-а
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Прогрес - Фонд""
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2015 року (05.03.2015 згідно штампу вхідної кореспонденції суду) Державна податкова інспекція звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.12.2014 № К/800/28836/14.
Відповідно до ст. 2391 КАС України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 та ч. 1 ст. 238 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у трьохмісячний строк з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.12.2014 № К/800/28836/14 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права податкового законодавства, зокрема п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137, пп. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України у справах, предметом аналізу яких є реальний характер господарських операцій, а також засоби (документи), що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань платнику податків.
На підтвердження зазначеного заявник надав судові рішення Вищого адміністративного суду України від 22.10.2014 № К/800/37637/14, від 03.02.2014 № К/9991/64596/12, в яких, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права за аналогічних обставин.
Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки ухвалення різних за змістом рішень суду касаційної інстанції у справах № 826/18310/13-а (№ К/800/28836/14) та № 822/65/14 (№ К/800/37637/14), предметом доказування у яких становили обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування платником податку валових витрат за наслідками господарських операцій, як на думку податкового органу є удаваними, стало наслідком неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, які визначають межі повноважень адміністративного суду при перевірці правильності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
А ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 № К/9991/64596/12 справа по суті не вирішувалась, а направлялась на новий розгляд до суду першої інстанції.
Слід зазначити, що ухвала Вищого адміністративного суду України про скасування ухвалених у справі судами попередніх інстанцій рішень та направлення справи на новий розгляд не розв'язує спір по суті, оскільки застосування норм матеріального права можливе лише на підставі повного і всебічного встановлення обставин справи. Водночас, неповне встановлення обставин справи виключає можливість ствердження того факту, що матеріальні норми були по-різному застосовані саме в подібних відносинах, оскільки зміст цих відносин у такому разі не є остаточно встановленим. Відповідно такі ухвали не можуть переглядатися Верховним Судом України, оскільки в них не відбулося застосування норм матеріального права для розв'язання спору по суті.
Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.
Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволені заяви Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.12.2014 № К/800/28836/14 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Карась О.В.
Судді Бившева Л.І.
Зайцев М.П.
Олендер І.Я.
Сірош М.В.
Судове рішення № 43602513, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 20.03.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/18310/13-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: