Ухвала суду № 43602090, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/26305/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профайн Україна»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2013

у справі № 810/3430/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профайн Україна»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профайн Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.05.2013 № 0001652205 та № 0001662205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Профайн Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ферріт-Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Галактика-М», ПП «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ПНВП «Техніка» за період з 01.01.2010 по 31.01.2013, складено акт № 22-00/30770195 від 23.04.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість - 272 523 грн.; п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати на суму 286 149 грн., в т.ч.: І квартал 2012 року - 6 703 грн., ІІ квартал 2012 року - 86 101 грн., ІІІ квартал 2012 року - 186 620 грн., ІV квартал 2012 року - 286 149 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.05.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001652205 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 408 785 грн., в т.ч.: 272 523 грн. основного платежу та 136 262 грн. штрафних (фінансових) санкцій

- № 0001662205 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 425 224 грн., в т.ч.: 286 149 грн. основного платежу та 143 075 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для донарахування грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями стали доводи податкового органу про наявні ознаки фіктивності в діяльності ТОВ «Лігран» і ТОВ «Шоковіта» з посиланням на постанову головного слідчого управління ДПС України, винесеній за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 3201318000000 від 15.01.2013, якою встановлено, що ТОВ «Лігран» і ТОВ «Шоковіта», серед інших, фактично являються транзитними підприємствами та надають послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість для інших підприємств України.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лігран» і ТОВ «Шоковіта» були укладені договори про надання транспортних послуг.

На підтвердження фактичного отримання послуг від ТОВ «Лігран» і ТОВ «Шоковіта» позивач надав до суду рахунки-фактури, акти прийому-передачі наданих послуг, заявки, товарно-транспортні накладні.

02.04.2013 відповідачем був направлений запит № 481/9/22-01/518 до Вишгородського РЕВ при УДАЇ ГУ МВС України у Київській області з проханням повідомити за ким закріплені автомобілі, зазначені у товарно-транспортних накладних, що надані ТОВ «Профайн Україна» на підтвердження фактичного отримання послуг від ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта», на який листом від 08.05.2013 № 287 повідомлено, що автомобілі, перераховані у запиті у базі даних Вишгородського РЕВ не зареєстровані.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що договори перевезення між позивачем та ТОВ «Лігран» і ТОВ «Шоковіта» були укладені шляхом обміну документами первинного обліку без фактичного надання відповідних послуг.

Однак, такі висновки судів є передчасним та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ «Лігран», ТОВ «Шоковіта»), а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів з дослідженням умов таких договорів та наявності технічних та технологічних можливостей контрагентів позивача на виконання укладених договорів; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні послуг, що отримані платником податку; не встановлено спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, судами не було враховано, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише відсутністю у контрагентів технічних можливостей, основних фондів, складських приміщень тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профайн Україна» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний І.Я. Олендер