Ухвала суду № 43602080, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2015 р. м. Київ К/800/132/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року

у справі № 2а/2370/8253/2011

за позовом Приватного підприємства «ФІН»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ФІН» (далі - ПП «ФІН»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000003492301 від 15 вересня 2011 року та № 000003482301 від 15 вересня 2011 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року апеляційну скаргу ПП «ФІН» задоволено. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року скасовано та прийнято нову - про повне задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії та скасовано податкові повідомлення-рішення № 000003492301 від 15 вересня 2011 року та № 000003482301 від 15 вересня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та залишення в силі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ФІН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року за результатами взаємовідносин з Приватним підприємством «Хладсервіс», за результатами якої складено акт № 2311/23-4/32503944 від 09 вересня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000003492301 від 15 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 125 909,00 грн. (100 727,00 грн. - основний платіж, 25 182,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 000003482301 від 15 вересня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100 727,00 грн. (80 581,00 грн. - основний платіж, 20 146,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неформування валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість при реалізації товарів, робіт та послу ПП «Хладсервіс».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на показники інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», а також на акт № 773/23-2/21387457 від 21 березня 2011 року про результати планової виїзної перевірки контрагента позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, які свідчать про формування ПП «Хладсервіс» валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з позивачем.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції підтримав доводи податкового органу та дійшов висновку про правомірність здійснених ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС донарахувань.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи рішення Черкаського окружного адміністративного суду та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що суми податку на додану вартість, вказані в податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів вважає висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції передчасними, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За правилами підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника обов'язку формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з реалізації товарів (робіт, послуг).

А відтак, для правильного вирішення спору суду необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які, за доводами податкового органу, є підставою для виникнення у позивача обов'язку формувати валовий дохід та податкові зобов'язання з податку на додану вартість, витребувати та дослідити всі первинні документи і на підставі встановлених обставин зробити вмотивований висновок про реальність проведених господарських операцій.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.