Ухвала суду № 43602076, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2015р. м. Київ К/9991/76691/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року

у справі № 2а-1670/4227/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр ЛТД»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр ЛТД» (далі - ТОВ «БФ «Центр ЛТД»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009352301/793 від 11 червня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «БФ «Центр ЛТД» витрати із сплати судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «БФ «Центр ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1367/22-209/21074215 від 23 травня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009352301/793 від 11 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 255 236,00 грн. (853 897,00 грн. - основний платіж, 401 339,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у Приватного підприємства «Фірма «Влан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейдинг», Приватного підприємства «Юг і К Контакт», Приватного підприємства «Грандбуд-К», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубокомплект-Кременчук», Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-4» матеріалів та будівельно-монтажних робіт, з підстав нікчемності договорів, укладених між названими суб'єктами господарської діяльності та позивачем.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на неможливість фактичного здійснення контрагентами ТОВ «БФ «Центр ЛТД» оспорюваних операцій в силу відсутності в них необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Крім того, відповідач наголошував на ненаданні ТОВ «БФ «Центр ЛТД» транспортної документації на підтвердження товарного характеру вчинених з ТОВ «Інтертрейдинг» господарських операцій, здійсненні ТОВ «Центр-4», ПП «Юг і К Контакт», ПП «Грандбуд-К» та ТОВ «Трубокомплект-Кременчук» фінансово-господарських операцій з фіктивними підприємствами, а також порушенні слідчим відділом податкової міліції Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС кримінальної справи стосовно службових осіб ПП «Фірма «Влан» за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з придбання в ПП «Фірма «Влан», ТОВ «Інтертрейдинг», ПП «Юг і К Контакт», ПП «Грандбуд-К», ТОВ «Трубокомплект-Кременчук», ТОВ «Центр-4» матеріалів та робіт позивачем долучено до матеріалів справи відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат типової форми № КБ-3, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, а також докази подальшого використання придбаних у контрагентів матеріалів та робіт у власній господарській діяльності, а саме - їх передачі третім особам у рамках виконання договірних зобов'язань.

В свою чергу, варто враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від дотримання постачальниками податкової дисципліни. Тобто, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню утягнутість у зловживання таких осіб.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача з ПП «Фірма «Влан», ТОВ «Інтертрейдинг», ПП «Юг і К Контакт», ПП «Грандбуд-К», ТОВ «Трубокомплект-Кременчук», ТОВ «Центр-4» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, в матеріалах справи відсутні.

Також, попередні судові інстанції цілком обґрунтовано відхилили доводи відповідача про безтоварний характер проведених з ТОВ «Інтертрейдинг» операцій з підстав ненадання товариством товарно-транспортних накладних, позаяк за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податку товару та його використання у власній господарській діяльності, як у даній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Що ж стосується посилання контролюючого органу на порушення кримінальної справи стосовно службових осіб ПП «Фірма «Влан» за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, як на підставу для виключення із складу податкового кредиту сформованої ТОВ «БФ «Центр ЛТД» за проведеною із вказаним контрагентом операцією суми податку на додану вартість, то слід зазначити, що сам собою факт порушення кримінальної справи та матеріали досудового слідства не можуть слугувати належним доказом фіктивності вчиненої операції до часу їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Водночас відповідачем на підтвердження своєї правової позиції вироку в указаній кримінальній справі не надано.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.