Ухвала суду № 43601687, 09.04.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/711/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 20,27 Савенко В. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДмитренка М. І.суддівХрапка В. Д. , Новікова О. М. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - Кошарського Олега Володимировича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулося до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 07 лютого 2007 року ОСОБА_7 уклала з ПАТ «Сведбанк» кредитний договір №2301/0207/88-767. За вказаним договором банк зобов'язувався надати відповідачу кредит у сумі 40000,00 USD, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Позивач вказував, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

28.11.2012 року ПАТ «Омега Банк» відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідно до договору факторингу №15 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача за кредитним договором.

Відповідач не виконувала належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 19.11.2013р. склала 104.944,03 USD, що за офіційним курсом НБУ, на день складання розрахунку становить 838.817,63 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором в сумі 104.944,03 USD, що еквівалентно 838.817,63 грн. та судовий збір.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - Кошарський О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність рішення, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2014 року відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», суд першої інстанції виходив з необхідності застосування наслідків спливу строку позовної давності, про застосування якої просив відповідач.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, внаслідок повного з'ясування обставин справи та дотримання норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 07 лютого 2007 року ОСОБА_7 уклала з АКБ «ТАС-Комерцбанк» кредитний договір №2301/0207/88-767, за умовами якого банк зобов'язувався надати їй грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 40000,00 USD на строк з 07 лютого 2007 року по 06 лютого 2017 року під 14 % річних, а позичальник зобов'язувався повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитом, пеню за несвоєчасну сплату процентів, несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодувати збитки у зв'язку з порушенням умов договору.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 через касу банку згідно додатку №1 (графіку погашення кредитної лінії), що є невід'ємною частиною договору, крім випадків передбачених п.3.8., 3.9. та 5.1.4. договору.

Згідно п.3.3. договору проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з «01» по «10» число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків через касу банку.

Відповідно до п.3.8 договору сторони за взаємною згодою домовились без укладення будь-якої додаткової угоди до договору встановити наступний порядок змін умов договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язань за цим договором при настанні наступних обставин: зокрема, якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п.3.3. та/або при невиконанні зобов'язань позичальника, передбачених п.п. 5.1.7., 5.1.11. цього договору та/або у випадках незгоди позичальника укласти додаткову угоду до цього договору при настанні обставин, передбачених п.9.2. цього договору.

При настанні таких обставин, строк виконання позичальником своїх зобов'язань за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на десятий календарний день з дня направлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов договору.

У випадках порушення умов п.п.3.8., 3.9., 6.1. договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника.

Відповідно до договору факторингу №15 від 28 листопада 2012 року укладеного між ПАТ «Сведбанк» (правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», банк відступив факторинговій компанії своїх права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

Згідно витягу з Реєстру Заборгованості Боржників №1-Б банк передав фактору право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_7

За змістом ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, позичальник не звільняється від виконання взятих на себе за договором зобов'язань по погашенню кредиту, на рахунок первісного кредитора чи на рахунок факторингової компанії, до якої перейшло право вимоги по кредиту.

Зважаючи на те, що позичальник не виконувала належним чином взяті на себе договірні зобов'язання по погашенню кредиту та процентів, та прострочила графік погашення кредитної лінії, позивач звернувся до неї з досудовою вимогою №1105-юр від 15.11.2013 року про повернення заборгованості в сумі 104944,03 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становило 838817,63 грн., а саме: 39000 доларів США, що еквівалентно 311 727 грн. по тілу кредиту, 29683,88 доларів США, що еквівалентно 237263,25 грн. процентам та 36 260,15 доларів США, що еквівалентно 289827,38 грн. пені.

Вказана сума відповідачем не спростована належними доказами, а тому у колегії суддів не має підстав ставити під сумнів правильність проведеного розрахунку заборгованості.

Враховуючи викладене, вимоги банку щодо стягнення наявної у ОСОБА_7 заборгованості по кредитному договору є обґрунтованими та вмотивованими.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту ст. 1050 ЦК України слідує, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

З аналізу положень кредитного договору вбачається, що умовами кредитного договору встановлено строк виконання основного зобов'язання по поверненню кредитних коштів до 06 лютого 2017 року, так і сплату щомісячних платежів: тіла кредиту - згідно графіку погашення, і процентів - щомісяця в період з 01 по 10 число включно за попередній місяць.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності по вимогам про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В даному випадку позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування ним.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення процентів по кредиту повинно здійснюватись позичальником з 01 по 10 число кожного місяця, а погашення по тілу кредиту - згідно графіку погашення, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

З розрахунку по кредиту вбачається, що останній платіж по відсотках позичальник перерахувала 28.01.2008 року, а останній платіж по тілу кредиту - 15 червня 2007 року.

Отже, строк позовної давності по відсотках почав свій перебіг з лютого 2008 року, коли позичальник повинен був здійснити наступний платіж, а по кредиту - з серпня 2007 року.

У свою чергу банк звернувся з досудовою вимогою до боржника 15.11.2013 року, а до суду з позовом - 10 грудня 2013 року, тобто після закінчення строку позовної давності.

Відповідач зверталася до суду першої інстанції з заявою, в якій просила застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову (а.с.152).

У зв'язку з наведеним, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності до вимог банку, про застосування якої заявлено відповідачем по справі є законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду і не дають підстав для скасування рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 грудня 2014 року по даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :