Ухвала суду № 43593518, 09.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р.Справа № 820/18966/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі № 820/18966/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Харківська ОДПІ м. Харкова, відповідач), в якому просила суд скасувати винесену Харківською ОДПІ вимогу № 1036-17 від 21.11.2013 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7380,51 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 8, 9, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ФОП ОСОБА_2 зазначає, що висновки контролюючого органу про невірне обчислення суми єдиного внеску безпідставні, оскільки така сума була розрахована у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебувала на обліку у Харківській ОПІ як платник єдиного податку з 01.02.2012 року до 01.07.2014 року (серія НОМЕР_1).

30.05.2013 року позивачем подано звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, в якому самостійно нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування.

Враховуючи, що позивачем неправильно обчислена самостійна визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок, і як наслідок невірно зазначена сума до сплати розмір єдиного внеску, відповідачем на адресу позивача була надіслана вимога про сплату боргу (недоїмки) № ф-1036 від 21.11.2013 року на суму 7380,51 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з законності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги відповідача, оскільки позивачем невірно визначена сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України передбачено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 вказаного Закону, платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою і в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 було подано звіти з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними-особами, які обрали спрощену систему оподаткування за 2012 та 2013 роки, в якому позивач самостійно визначив суми, на які нараховується єдиний внесок, а саме 121,0 грн. та 129,0 грн. за кожний місяць, відповідно.

Між тим, позивачем не враховано, що з відповідно до п. 3.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування встановлюється у розмірі 34,7 % суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Отже, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата.

Згідно до ст. 13 ЗУ «Про Державний бюджет України за 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 2012 року у місячному розмірі визначається: з 1 січня - 1073,0 грн., 1 квітня - 1094,0 грн., з 1 липня - 1102,0 грн., з 1 жовтня - 1118,0 грн., з 1 грудня - 1134,0 грн.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік у місячному розмірі з 1 січня - 1147,0 грн., з 1 грудня 1218,0 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що мінімальний розмір страхового внеску у 2012 році у місячному розмірі становить з 1 січня - 372,33 грн. (1073*34,7%), з 1 квітня - 379,62 грн. (1094*34,7%), з 1 липня - 382,39 грн. (1102*34,7%), з 1 жовтня - 387,95 грн.(1118 грн. - 34,7%), з 1 грудня -593,5 грн. (1134-34,7%).

Мінімальний розмір страхового внеску у 2013 році у місячному розмірі становить з 1 січня 398,01 грн. (1147*34,7%), з 1 грудня - 422,65 грн. (1218грн.*34,7%).

Отже, у звітах з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними-особами, які обрали спрощену систему оподаткування поданих позивачем за 2012 та 2013 роки, в порушення вищевказаних норм Закону, були зазначені суми менші ніж розмір мінімальної заробітної плати, а тому сума недоїмки була розрахована контролюючим органом відповідно до законодавства.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної вимоги оскільки в ній включена сума боргу у розмірі 5766,45 грн., яка містилась в вимозі № ф-1889 від 15.05.2013 року, отриманій позивачем від Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі, що перебуває на примусовому стягненні в відділі Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Пунктом 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.

Аналіз наведених пунктів та додатку 5 вказаної Інструкції вказує, що вимога має містити суму боргу, яка обліковується у платника, станом на відповідну дату, а не тільки суму, на яку борг збільшився. Пункт 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає порядок надіслання вимоги на виконання, а не порядок складання та визначення в ній суми боргу.

За викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем, з огляду на збільшення суми боргу з єдиного внеску, правомірно було виписано та направлено вимогу на всю суму боргу наявного у позивача станом на 21.11.2013 року.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що через наявність заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску в розмірі 7380,51 грн., оскаржувана вимога № Ф-1036-17 від 21.11.2013 року є законною та обґрунтованою.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості вимоги управління Харківської ОДПІ про сплату недоїмки № Ф-1036-17 від 21.11.2013 року, складеної відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі № 820/18966/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2015 р.