Ухвала суду № 43593444, 07.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р.Справа № 818/3681/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2015р. по справі № 818/3681/14

за позовом Прокуратури Сумської області

до Головного управління Держземагентства у Сумській області треті особи Державна інспекція сільського господарства в Сумській області , ОСОБА_1

про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИЛА:

Прокуратура Сумської області звернулась до суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Сумській області, треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Сумській області, ОСОБА_1, в якому просила визнати незаконними та скасувати накази відповідача від 05.06.2014 року №№ 18-2607/16-14-СГ, 18-2608/16-14-СГ, 18-2609/16-14-СГ, 18-2610/16-14-СГ, 18-2611/16-14-СГ, 18-2612/16-14-СГ, 18-2613/16-14-СГ, 18-2614/16-14-СГ, 18-2615/16-14-СГ, 18-2616/16-14-СГ, 18-2617/16-14-СГ, якими ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів Середино-Будського району на території Жихівської сільської ради площею 44,87 га, Кренидівської сільської ради загальною площею 68,63 га, Кривоносівської сільської ради загальною площею 162,52 га, Очкінської сільської ради загальною площею 117,06 га, Зноб-Трубченської сільської ради площею 53,82 га.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 1, ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Прокуратура Сумської області подала до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги третьої особи безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 07.04.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Сумській області від 05.06.2014 року №№ 18-2607/16-14-СГ, 18-2608/16-14-СГ, 18-2609/16-14-СГ, 18-2610/16-14-СГ, 18-2611/16-14-СГ, 18-2612/16-14-СГ, 18-2613/16-14-СГ, 18-2614/16-14-СГ, 18-2615/16-14-СГ, 18-2616/16-14-СГ, 18-2617/16-14-СГ, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів Середино-Будського району на території Жихівської сільської ради площею 44,87 га, Кренидівської сільської ради загальною площею 68,63 га, Кривоносівської сільської ради загальною площею 162,52 га, Очкінської сільської ради загальною площею 117,06 га, Зноб-Трубченської сільської ради площею 53,82 га. (а.с.9-19).

Зазначені накази були прийняті Головним управлінням Держземагенства в Сумській області на підставі заяви (клопотання) ОСОБА_1 (а.с.20) та доданих до неї документів: копії документів, що підтверджують наявність освіти (а.с.21), викопіювання з кадастрової карти (а.с.22-30), довідки відділу Держземагенства у Середино-Будському районі (а.с.31-32), копії паспорту (а.с.53)

Прокуратурою області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Головним управлінням Держземагенства в Сумській області при відведенні земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, під час якої встановлено, що спірні накази винесені відповідачем з порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки при зверненні ОСОБА_1 із заявою до Головного управління Держземагенства у Сумській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства останнім зазначено земельні ділянки, які не є єдиним масивом; не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; не надано доказів наявності освіти та стажу роботи для ведення сільського господарства; не обґрунтовано необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначено при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства.

Суд першої інстанції перевіряючи правомірність оскаржуваних наказів дійшов висновків, що їх прийнято без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийнятті рішення та у спосіб, що не відповідає Конституції та законам України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III та Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні необхідно зазначити орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Окрім того, частиною 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Частиною 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою (клопотанням) до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, загальною площею 446,9729 га, з них: рілля 365,1343 га, сіножаті 81,8386 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу та резервного фонду, які розташовані за межами населених пунктів Середино-Будського району на території Жихівської сільської ради площею 44,87 га, Кренидівської сільської ради загальною площею 68,63 га, Кривоносівської сільської ради загальною площею 162,52 га, Очкінської сільської ради загальною площею 117,06 га, Зноб-Трубченської сільської ради площею 53,82 га., які, враховуючи значну відстань між ними, не є єдиним масивом. Крім того у зазначеній заяві ОСОБА_1 не обґрунтував розмірів вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості її обробітку, не обґрунтував необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що земельні ділянки, на які були надані дозволи на розроблення проектів землеустрою не є єдиним масивом, оскільки ч. 7 ст. 7 Закону визначено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Термін "єдиний земельний масив" введений до законодавства України Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", однак його зміст чітко не визначений.

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачає виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) єдиними земельними масивами двох видів. Перший з них являє собою сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів. Другий вид єдиного земельного масиву - це одна земельна ділянка, яка передається у спільну власність групі власників земельних часток (паїв).

Із наявного у матеріалах справи викопіювання з технічної документації із землеустрою вбачається, що земельні ділянки, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства яких надано спірними наказами відповідача, знаходяться в різних масивах (полях), прилягають до окремих земельних часток (паїв), тобто не є єдиним масивом.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем вищевказаної норми в частині надання земельної ділянки єдиним майновим масивом не дотримані.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2014 в справі №К/800/40388/13.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що оскаржувані накази до Головного управління Держземагенства у Сумській області прийняті з порушенням вимог земельного законодавства та всупереч законодавчо встановленій процедурі набуття права оренди на земельні ділянки відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" .

Доводи апеляційних скарг зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2015р. по справі № 818/3681/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.