Ухвала суду № 43592810, 08.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20405/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до Державної виконавчої служби України про визнання постанови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» звернулось до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 10.12.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №45639519, відкритого з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.2014 року по справі №752/3424/14-ц про стягнення Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» грошових коштів в сумі 12 003 654,00 грн.; та зобов'язання скасувати зазначену постанову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 10.12.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №45639519, відкритого з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що оскільки позивач оскаржує дії державного виконавця, вчинені в межах виконавчого провадження №45639519, відкритого на підставі виконавчого листа №752/3424-ц виданого Голосіївським районним судом міста Києва, то даний позов стосується порушення прав ПАТ «ДІАМАНТБАНК» як боржника по виконавчому листі №752/3424-ц, а тому з урахуванням ст.181 КАС України, ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», даний спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства, позаяк підлягає розгляду у суді загальної юрисдикції, в порядку передбаченому ЦПК України. Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Приписами п.1 ч.2 ст.17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в п.7 постанови від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», де зазначається, що відповідно до ст.ст.28, 41, 89 Закону України «Про виконавче провадження» при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно, державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом п.7 ч.2 ст.17 Закону, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Пленуму ВАС України, викладеною в постанові від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», де також вказано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі, судом якої юрисдикції вони видані.

Відтак, враховуючи зазначені норми законодавства, вищевказану правову позицію та те, що стягнення виконавчого збору є окремою процесуальною дією, безпосередньо не пов'язаною з основним виконавчим провадженням, після виконання якого державний виконавець може стягувати виконавчий збір, судова колегія приходить до висновку щодо вмотивованості вимог апеляційної скарги, та підсудності даного спору Окружному адміністративному суду міста Києва.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови у відкритті провадження за даним позовом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно п.2 ч.1 ст.204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та положенням закону, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.