Ухвала суду № 43592727, 15.04.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лаврушин О.М.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року справа №227/5710/14-а

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року у справі № 227/5710/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.12.2014 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, мотивуючи свої вимоги тим, що має малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває на обліку в управлінні та отримує грошову допомогу у розмірі 130,00 грн. на дитину, тобто зазначений вид допомоги виплачувався їй у сумі меншій, ніж це передбачено законодавством України. Просила суд визнати неправомірними такі дії відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» за період з 18.06.2014 року по день розгляду справи у суді з урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року у справі № 227/5710/14-а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Дії Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_2, в період з 18 червня 2014 року по 30.06.2014 року включно, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі меншому ніж розмір прожиткового мінімуму для дітей до 6 років - визнано неправомірними.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради здійснити, з врахуванням виплачених сум, перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною (ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1) до досягнення ним трирічного віку, за період з 18 червня 2014 року по 30 червня 2014 року включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік». В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та зазначив, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку та проведення доплат до виплачених розмірів.

Частиною 8 ст. 183-2 КАС України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3 , яка народжена ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с. 5).

Позивач у зв`язку з народженням дитини перебуває на обліку у відповідача та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. по 30.06.2014 року (а.с. 3).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог відповідають нормам матеріального і процесуального права з наступних підстав.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом N 2811-XII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом N 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону N 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону N 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-XII та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40 - 44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу III Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-XII.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону N 2811-XII (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону N 2240-III на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону N 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», не встановлювався інший, ніж у Законі № 2240-ІІІ розмір допомоги, а положення постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року було затверджено саме на виконання Закону № 2811 - ХІІ, тому застосовувати зазначену постанову КМУ до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування неможливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному випадку поширюються норми спеціального Закону № 2240-ІІІ, а саме ст. 43, згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. За положеннями частини третьої статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановлено законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-3.

27 березня 2014 року Верховною Радою України було прийнято закон «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII (далі - Закон 3 1166-УП), пункт 7 якого передбачає:

7. У Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми":

1) пункт 3 частини першої статті 3 виключити;

2) текст статті 12 викласти у такій редакції:

"Допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

3) у статті 12 3 слово "першої" виключити;

4) розділ IV "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" виключити.

В абзаці третьому пункту 2 Прикінцевих положеннях Закону № 1166-VII визначено, що дія пункту 7, підпункту 1 пункту 8 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 липня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, судом при винесені постанови про задоволення позовних вимог встановлено граничну дату виплати державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме «по 30 червня 2014 року», що цілком відповідає наведеним вище нормам.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ч. 8, 10 ст. 183-2, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року у справі № 227/5710/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: І.В. Юрко

А.А. Блохін