Ухвала суду № 43592599, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 року справа № 808/5623/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства Оборони України

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. у справі №808/5623/13-а

за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2

до Міністерства Оборони України

третя особа: Запорізький обласний військовий комісаріат

про зобов'язання прийняти рішення та вчинити дії ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (позивач-1) та ОСОБА_2 (позивач-2) звернулися до адміністративного суду з позовом про зобов'язання Міністерства Оборони України (далі по тексту - відповідач) прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв'язку із смертю ОСОБА_5 сім`ї померлого: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обчислену у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 25.05.2008, у розмірі десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою на день смерті ОСОБА_5, але не менше від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, а також здійснити переказ коштів на виплату призначеної одноразової грошової допомоги на відповідні реєстраційні рахунки Запорізького обласного військового комісаріату для подальшої безпосередньої виплати позивачам.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги незаконно, оскільки позивачі як члени сім`ї загиблого військовослужбовця мають право на одержання допомоги у відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд застосував положення Законів України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", які безпосередньо визначають умови та порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця та відповідно мають вищу юридичну силу в порівняні з наказом Міністра оборони України від 19.08.2008 № 407. Суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача, викладеної у листі від 25.03.2013 № 248/3/6/431.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального права. Апелянт стверджує, що у відповідачів відсутнє право на отримання грошової допомоги, передбаченої ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки причина смерті ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) пов'язана з проходженням військової служби, а не з виконанням обов'язків військової служби.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді ординатора хірургічного відділення військової частини А 3309 у військовому званні майор медичної служби.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер дорогою з дому на роботу, смерть констатовано лікарем швидкої допомоги о 07 год. 39 хв.

Матеріали справи також підтверджують, що 11.02.2013р. позивачі звернулись із письмовою заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 15.02.2013 заява позивачів разом із доданими документами за вих. № 185/ФС спрямована на розгляд та прийняття рішення до Міністерства оборони України (а.с.14,18).

Листом від 25.03.2013 вих. № 248/3/6/451 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки Військо-лікарською комісією Південного регіону встановлено, що смерть ОСОБА_5 пов'язана з проходженням військової служби, а не з виконанням обов'язків військової служби.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивачі відповідно до положень ст.3 Сімейного кодексу України належать до членів сім'ї загиблого військовослужбовця майора м/с ОСОБА_5, що підтверджується долученими до справи копіями Свідоцтва про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30.01.1999, Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 01.02.2001, довідкою КП "Основаніє" від 19.11.2012 тощо.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами ст. 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових

формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям

виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII визначено, що військовий обов'язок включає: проходження військової служби. У відповідності до п.2 ч.1 ст. 24 цього Закону для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу. Відповідно до ч.2 тієї ж статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При цьому згідно з нормами п.2 ч. 3 ст. 24 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, зокрема, на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

В акті службового розслідування по факту смерті військовослужбовця військової частини А3309 майора м/с ОСОБА_5 від 19.11.2012 (копія у справі) зазначено, що "смерть майора м/с ОСОБА_5 наступила раптово вранці ІНФОРМАЦІЯ_2 о 7 год. 39 хв. внаслідок гострої коронарної недостатності, тобто не носить насильницький характер. Смерть наступила тоді, коли останній виходив з місця мешкання, прямуючи на службу, тобто на шляху слідування на службу…" (а.с.31-33).

Частиною 2 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ передбачені обмеження в застосуванні цього Закону щодо виплати грошової допомоги. Так, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 затверджено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Згідно з п. 1 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", затвердженого постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 р. сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, - у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), у разі загибелі (смерті), що сталася включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 р. N 925 та від 23 лютого 2002 р. N 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829.

Відповідно до п.7 Порядку призначення одноразової грошової допомоги керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у сім'ї померлого права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства Оборони України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. у справі №808/5623/13-а залишити без задоволення..

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. у справі №808/5623/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна