Постанова № 43589643, 23.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 лютого 2015 року Справа № 814/152/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доЮжноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів Миколаївської області, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 проскасування податкового повідомлення - рішення від 28.11.2014 р. № 0010011700, В С Т А Н О В И В:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (Відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 р. № 00010011700.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач має всі первинні документи по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Бізнес Лев", а відтак господарські операції між даними суб'єктами господарювання є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивач сформував податковий кредит за рахунок ТОВ "Бізнес Лев", що не спричиняє реального настання правових наслідків, отже, є недійсним по ланцюгу постачання до вигодонабувача. Крім того, до перевірки не надано сертифікати якості та відповідності продукції, що не дає можливості встановити фактичного виробника товару.

У судове засідання прибув представник відповідача Навратюк О.М. Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У листопаді 2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 14.11.2014 р. № 1114-09-17-36/НОМЕР_2.

Під час перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Позивачем до податкового кредиту включено суми ПДВ у зв'язку з придбанням товарів на підставі правочинів, які мають ознаки нікчемних, завищено суму податкового кредиту та занижено ПДВ за квітень 2014 р. на суму 35811,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 р. № 00010011700 на суму 44763,75 грн.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено, що позивач 24.04.2014 р. уклав договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 2014-04/8 з ТОВ "Бізнес Лев", за яким контрагент поставив позивачу нафтопродукти для провадження господарської діяльності. Договір діяв до 31.12.2014 р. Контрагентом виписані податкова та видаткова накладні. Оплата товару здійснена на підставі рахунку в безготівковій формі, на підтвердження чого надано платіжне доручення. Поставка нафтопродуктів оформлена товарно-транспортною накладною. Поставлений бензин в подальшому реалізований кінцевому споживачу, що підтверджується звітами на відпуск ПММ.

Підставою для висновку про безтоварність правочину став акт Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Бізнес Лев". Зазначеною перевіркою встановлено, що ТОВ "Бізнес Лев" здійснило видимість придбання товарів від ТОВ "Дніпронафта-Сервіс", які в дійсності ним не реалізовувалися, а лише полягали в документальному їх оформленні з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів. Зазначену продукцію було реалізовано, у тому числі, позивачу. Крім того, до перевірки не надано сертифікати якості та відповідності продукції, що не дає можливості встановити фактичного виробника товару. По ланцюгу постачання також неможливо встановити фактичне походження товару та його виробника, зважаючи на те, що в жодній із ланок постачання немає підприємства-виробника нафтопродуктів.

Таким чином, відповідач в акті перевірки підтвердив надання позивачем первинних документів на підтвердження реальності господарської операції, однак зробив висновок про нікчемність угоди лише на підставі акту перевірки контрагента.

З даного приводу суд зазначає, що можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача, а тим більше по ланцюгу постачальників, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність свого контрагента. У взаємовідносинах з позивачем ТОВ "Бізнес Лев" виконало свої зобов'язання у повному обсязі.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначив про відсутність сертифікату якості та відповідності продукції. З даного приводу суд зазначає, що ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. На думку суду, сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товару, а відтак підтверджують реальність здійснення господарської операції. Навіть відсутність зазначених документів не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами. До того ж позивач надав суду сертифікат відповідності на поставлену продукцію.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова та видаткова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстр податкових накладних. Ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи відповідачем не доведено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарської операції з ТОВ "Бізнес Лев", суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 182,70 грн., що й підлягає відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28.11.2014 р. № 00010011700.

3. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір у сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська