Постанова № 43588945, 26.03.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа № 909/781/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі представника Савчук В.Р.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу арбітражного керуючого Гунчак Ольги Олександрівни на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2014 року у справі №909/781/13 про банкрутство Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Рочняк О.В.) ухвалою від 24 листопада 2014 року по справі №909/781/13 про банкрутство Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» задовольнив заяву товариства з обмеженою відповідальність «СЛОТ-ІНВЕСТ» з грошовими вимогами до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» в розмірі 96350 грн. Визнав грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальність «СЛОТ-ІНВЕСТ» до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» в розмірі 96350 грн., як вимоги 4 черги задоволення та 1147 грн., як вимоги 1 черги вимог кредиторів. Розпоряднику майна Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» вказав включити вимоги ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» до реєстру вимог кредиторів боржника.

В апеляційній скарзі розпорядник майна, арбітражний керуючий Гунчак О.О. просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2014 року по справі №909/781/13 повністю, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» з грошовими вимогами до боржника в розмірі 96350,00 грн. відмовити.

Вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального права та процесуального права, Господарським судом Івано-Франківської області неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник вважає договір між ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» та боржником, котрий слугував підставою для задоволення заяви з грошовими вимогами до боржника, є фіктивним з огляду на те, що він не створює жодних правових наслідків для контрагентів; є реально не виконаним, оскільки відсутні докази належного виконання ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» своїх зобов'язань. Зазначає, що на підприємстві боржника в штатному розписі існували та існують посади юрисконсультів, які за своїми функціональними обов'язками зобов'язані здійснювати свою роботу аналогічну послугам, зазначеним в договорі. Вважає, що підписання колишнім керівником боржника акту виконаних робіт не підтверджує факт надання послуг виконавцем та отримання їх боржником. В матеріалах справи відсутні докази документального підтвердження факту надання виконавцем (кредитором) та отримання замовником (божником) послуг по договору таких як: розробка плану санації, довідок, пропозицій, консультацій, висновків, доручень, заяв, замовлень.

Про розгляд апеляційної скарги учасникам провадження у справі повідомлено належним чином.

ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» надало відзив на апеляційну скаргу, просить оскаржену ухвалу залишити без змін. Крім того, ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» надіслало суду супровідний лист із доданими до нього документами, що підтверджують правомірність заявлених кредиторських вимог та докази його виконання.

Державний концерн «Укроборонпром» надало суду пояснення та просить апеляційну скаргу задовольнити.

Боржник, Державне підприємство «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» також надало суду пояснення, у яких зазначає, що між ним та ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» був укладений договір, умови якого були виконані, тому у боржника відсутні підстави заперечувати включення вимог ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» до реєстру вимог кредиторів.

Також арбітражний керуючий Гунчак О.О. надала суду клопотання призначити по справі судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручити Київському НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України. Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відхилила таке клопотання скаржника як безпідставне.

За умовами ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу арбітражного керуючого Гунчак Ольги Олександрівни, матеріали справи №909/781/13, заслухав пояснення учасників провадження у справі і вважає, що ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2014 року по справі №909/781/13 слід залишити без змін з нижченаведених підстав.

Згідно з матеріалами справи №909/781/13 провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» порушено ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2013 року в порядку ст. 94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство).

Оголошення про порушення провадження у справі опубліковано 07.09.2013 року в газеті «Голос України» № 166 (5666).

В місячний термін з дня опублікування оголошення до суду надійшли заяви з грошовими вимогами, серед яких і заява ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» на суму 96350,00 гривень.

Згідно із матеріалами справи, вимоги ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» не визнано розпорядником майна, проте визнано керуючим санацією у повному обсязі.

На виконання вимог ч. 7 ст. 94 Закону про банкрутство керуючий санацією та розпорядник майна повідомили заявників про результати розгляду кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2014 року визнано вимоги конкурсних кредиторів, з яких вимоги ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» визнано в розмірі 96350,00 гривень, з яких 96350,00 гривень - 4 черга задоволення, 1147,00 гривень - 1 черга задоволення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2014 року у справі №909/781/13 скасовано в частині визнання та затвердження в реєстрі вимог кредиторів грошових вимог ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» на суму 96350,00 грн. Відмовлено ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» у визнанні його кредитором боржника на суму 96350,00 грн. та виключено ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» з реєстру кредиторів боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2014 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року у справі №909/781/13 скасовано. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2014 року у справі №909/781/13 в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» в розмірі 96350 гривень, з яких 96350 гривень - 4 черга задоволення, 1147 гривень - 1 черга задоволення скасовано. Справу №909/781/13 у скасованій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

07.10.2014 року Господарський суд Івано-Франківської області прийняв до розгляду справу №909/781/13 в частині розгляду заяви про визнання та включення до реєстру грошових вимог ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» на суму 96350 гривень.

Задовольняючи вищезазначену заяву ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» суд першої інстанції встановив наступні обставини.

10.09.2012 року між ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», як замовником та ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ», як виконавцем, було укладено договір №10/9-12 «Про надання інформаційно-консультаційних послуг, доручення на ведення справ в господарському суді та проведення поточної правової роботи (загального юридичного супроводу)» терміном дії до 01.08.2013 року (договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено надання виконавцем інформаційно-консультаційних та юридичних послуг з питань приватизації, реструктуризації, банкрутства, процедури та форми розробки, підготовки, подання, підписання та затвердження плану санації, його перевірка вимогам законодавства та юридично-консультаційного супроводу.

За приписами п. 4.1.1. договору, за надання консультаційних послуг та проведення поточної правової роботи (загального юридичного супроводу) розмір оплати встановлюється за погодженням сторін за фактично виконані роботи (надані послуги) та відображається в Акті виконаних робіт, який є підставою для розрахунків по даному договору.

На виконання умов договору, 02.08.2013 року між ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» та ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» складено акт виконаних робіт за період з 10.09.2012 по 01.08.2013, підписаний сторонами, згідно якого загальна вартість послуг становить 96350,00 гривень.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» про визнання його кредитором з грошовими вимогами 96350,00 грн.

Згідно з ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 19 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції, викладеній Законом України від 22 грудня 2011 року №4212-VІ.

За умовами ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в чинній редакції) кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За змістом ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч. 1 ст. 23).

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі (ч. 4 ст. 23).

Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ч. 6 ст. 23).

Згідно із ч. 7 ст. 94 Закону про банкрутство, керуючий санацією - керівник боржника разом із розпорядником майна зобов'язані відповідно до вимог цього Закону розглянути вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників і господарський суд.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За умовами ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із заяви про визнання грошових вимог ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» і доданих до неї документів слідує, що заборгованість Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» за надання виконавцем інформаційно-консультаційних та юридичних послуг становить 96350,00 грн.

В апеляційній скарзі арбітражний керуючий Гунчак О.О. зазначає, що договір між ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» та боржником, який слугував підставою для задоволення заяви з грошовими вимогами до боржника, є фіктивним з огляду на те, що він не створює жодних правових наслідків для контрагентів. Скаржник також вважає, що договір є реально не виконаним, оскільки відсутні докази належного виконання ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» своїх зобов'язань, а у матеріалах справи відсутні докази документального підтвердження факту надання виконавцем (кредитором) та отримання замовником (божником) послуг по договору таких як: розробка плану санації, довідок, пропозицій, консультацій, висновків, доручень, заяв, замовлень.

Однак такі твердження скаржника спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За умовами ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» надало суду пакет документів в обґрунтування кредиторських вимог як факт виконання з боку кредитора умов договору №10/09-12 від 10.09.2012 року на суму 96350,00 грн., серед яких, зокрема: тарифи на послуги до договору, акт виконаних робіт від 02.08.2013р., акт звірки розрахунків станом на 01.09.2013р., довіреність №13 від 06.09.2012р., наказ №7 від 06.09.2012р., наказ №8 від 29.07.2013р., акти прийому-передачі результатів виконаних робіт (наданих послуг) до договору, проект плану санації та інші документи. Оригінали наданих суду документів оглянуто в судовому засіданні.

Отже договір, укладений ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» з ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», відповідно до закону, такий реально виконувався кредитором. Доказів протилежного суду не подано.

Також апелянт вважає, що підписання колишнім керівником боржника акту виконаних робіт не підтверджує факт надання послуг виконавцем та отримання їх боржником.

За умовами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» у своєму відзиві та у поясненнях наданих суду в судовому засіданні зазначає, що Договір та Акт виконаних робіт зі сторони ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» були підписані Чухрай Н.І., котра на момент їх укладення виконувала обов'язки директора товариства, який перебував у відпустці, що підтверджується документами, долученими до матеріалів справи. Акт виконаних робіт підписаний обома сторонами та містить відтиски круглих печаток.

Отже, підтвердженням отримання послуг з боку замовника (відповідача) в даному випадку є підписання акту здачі-приймання наданих послуг (п. 4.1.1. договору; ст. 627 ЦК України).

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що наявними у матеріалах справи документами спростовується твердження скаржника про відсутність доказів реального виконання ТзОВ «СЛОТ-ІНВЕСТ» умов вищезазначеного договору.

Вищевикладені фактичні обставини справи і приписи закону спростовують доводи скаржника про порушення Господарським судом Івано-Франківської області норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2014 року є обґрунтованою і законною. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2014 року у справі №909/781/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу арбітражного керуючого Гунчак Ольги Олександрівни без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Кордюк Г.Т.