Постанова № 43588848, 14.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015 року Справа № 904/8514/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача - Тараненко А.Ю., дов. № б/н від 05.01.2015р.;

відповідача/1 - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача/2 - Олефіренко А.С., дов. № бн від 01.04.2015р.;

третьої особи - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ», м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 року по справі № 904/8514/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ», м.Дніпропетровськ

до відповідача/1 - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича, м.Київ

відповідача/2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ Україна», м.Київ

третя особа: Відділ Державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, смт.Покровка Дніпропетровської області

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

В судовому засіданні 07.04.2015р. була оголошена перерва до 14.04.2015р. (ст.77 ГПК України).

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 року у справі № 904/8514/14 (суддя Ліпинський О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ», м.Дніпропетровськ до відповідача/1 - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича, м.Київ, відповідача/2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ Україна», м.Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ Державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, смт.Покровка Дніпропетровської області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було припинено провадження у справі відносно першого відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю.; в задоволенні позову було відмовлено (а.с.143-146).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано в частині припинення провадження у справі - неналежним суб`єктним складом учасників господарського процесу; в частині відмови в позові - відсутністю правових підстав задоволення позову; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.1, 3, 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарський суд не звернув уваги на те, що всупереч ст..88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо надані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника; крім того, позивачем нотаріусу необхідно було надати докази письмового попередження боржника про погашення заборгованості, чого зроблено не було; даної позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в листі від 07.02.2014р. «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні»;

- крім того, відповідно до п.п.6.2 п.6 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р., неустойка (штраф, пеня) включаються до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору, а відповідно до договору, укладеного між сторонами не передбачено стягнення пені в безспірному порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач/2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначив, що відповідачем/2, як лізингодавцем, дотримано вимог в частині відмови від договору лізингу, позивачем отриманий рахунок, який несплачений останнім, нотаріусом вчинено виконавчий напис відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р.; крім того, відповідач/2 вказує на те, що позивачем в суді першої інстанції визнавався факт прострочення в оплаті лізингових платежів з 2013 року та те, що прострочення становить більше 30 днів, в зв`язку з чим у лізингодавця (відповідача/2) виникло право відмовитись від договору, вимога повернути предмет лізингу є безспірною, тому виконавчий напис вчинено на законних підставах.

Відповідач/1, третя особа правом надання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористались, як не скористались правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст..22 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.163, 164, 178, 180, 185, 187).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. строк розгляду справи був продовжений на 15 днів за клопотанням позивача (а.с.184).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ Україна» м.Київ («лізингодавець» за договором, відповідач/2 по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» м.Дніпропетровськ ("лізингоодержувач" за договором, позивач по справі, скаржник) був укладений договір фінансового лізингу № UA06L-09-01, відповідно до предмету якого "лізингодавець" зобов'язався придбати у Продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна» у власність предмет лізингу - бульдозер Caterpillar, модель D8R в кількості 1 штука (зазначений у додатку № 1 до цього договору (специфікації)), і надати його «лізингоодержувачу» в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі й Загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача на умовах дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами (п.2.1 р.2 договору, додаток № 1 до договору (а.с.11-53)).

Пунктами 4.1 р.4 договору сторони погодили, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмету лізингу (основного боргу лізингоодержувача) та процентів, збільшених відповідно до п.4.4 цього договору.

Пунктом 4.3 р.4 договору також обумовлено, що за отримання у лізинг предмету лізингу «лізингоодержувач» виплачує «лізингодавцю» комісійну винагороду у розмірі 1359,60 доларів США, в тому числі ПДВ - 226,60 доларів США, що на день укладення договору складає 10 895,83 грн.

Пунктом 4.5 р.4 договору сторони узгодили, що «лізингоодержувач» сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком № 3 до цього договору, збільшеному відповідно до п.4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів; за 5 банківських днів до кінцевої дати сплати лізингових платежів у відповідному періоді нарахування «лізингодавець» надсилає «лізингоодержувачу» рахунок-фактуру на вказану в цьому договорі електронну адресу «лізингоодержувача» або за допомогою факсимільного зв`язку; рахунок-фактура, виставлений «лізингодавцем», повинен зазначати окремо суму відшкодування вартості предмету лізингу та суму процентів, що підлягають сплаті за відповідний період нарахування, збільшену/зменшену відповідно до п.4.4 цього договору.

Підпунктами 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 п.3.1 загальних умов договору фінансового лізингу сторони домовились, що «лізингодавець» має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених чинним законодавством, договором або загальними умовами; вимагати розірвання договору лізингу та повернення предмету лізингу у передбачених законом, договором лізингу та цими загальними умовами випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Підпунктами 3.4.3, 3.4.7 п.3.4 загальних умов договору лізингу передбачені зобов`язання «лізингоодержувача», зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі та в разі дострокового розірвання або припинення договору лізингу, та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу - повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до договору лізингу та загальних умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено договором лізингу.

Відповідно до п.п.17.2.1 п.17.2 загальних умов договору фінансового лізингу «лізингодавець» вправі відмовитись в односторонньому порядку від договору та розірвати його у разі, якщо «лізингоодержувач» не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд; здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд або прострочив повністю або частково оплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної сплати, встановленого договором.

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № UA06L-09-01 від 10.12.2009р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору фінансового лізингу відповідачем/2 був придбаний у власність та переданий у лізинг позивачу бульдозер Caterpillar, модель D8R в кількості 1 шт., що підтверджується специфікацією до договору (додаток № 1), підписаною сторонами без будь-яких зауважень (а.с.16).

Позивач, як вбачається з пояснень представників відповідача/2 в суді апеляційної інстанції, свої договірні зобов`язання виконував неналежним чином, в зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість з лізингових платежів з листопада 2013 року по серпень 2014 року (включно) в сумі 819 815 грн. 39 коп.; крім того, відповідачем/2 була нарахована пеня в сумі 80 059,48 грн.

05.09.2014р. листом № 244/09 відповідач/2 звернувся до позивача з повідомленням про відмову від договору фінансового лізингу № UA06L-09-01 від 10.12.2009р. на підставі п.17.2 Загальних умов договору лізингу та ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та вимогою про повернення предмету лізингу до 20.09.2014р. (а.с.89-90). Зазначене повідомлення було надіслано позивачу рекомендованим листом з описом вкладення на адресу: м.Дніпропетровськ, вул.Челюскіна, 5 (не за адресою місцезнаходження позивача) невідомою особою без зазначення посади, прізвища, ім"я по-батькові та отримано 12.09.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.91-93).

Оскільки позивачем в добровільному порядку не була виконана вимога по поверненню предмету лізингу у встановлений строк, відповідач/2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю., який 17.10.2014 року вчинив виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 2643) про повернення (шляхом вилучення) «лізингогодержувачем» - ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» на користь «лізингодавця» - ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» об`єкта фінансового лізингу - бульдозера марки Caterpillar, модель D&R, серійний номер - САТ00D8RK9EM03891, 2008 року випуску, реєстраційний номер 49345 АА, загальною вартістю 2 723 958,60 грн. за несплату 11 чергових щомісячних лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість 417 352,72 грн. зі сплати предмету лізингу, 411 430,72 грн. - відсотків за користування предметом лізингу, 80 059,48 грн. - пені. Виконавчий напис, як було зазначено, вчинено на підставі ст.87 Закону України «Про нотаріат», ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. № 1172 (а.с.54). Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріус констатував факт наявної простроченої заборгованості позивача перед відповідачем/2.

Вчинення зазначеного виконавчого напису стало підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» зазначив, що нотаріусом вчинені дії, які суперечать чинному законодавству, зокрема, п.3, п.6 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р., ст.88 Закону України «Про нотаріат» (а.с.2-4).

Частинами 2, 3 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. № 723/97-ВР передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів; стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993р. № 3425-ХІІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п.п.2.1 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р. для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Підпунктами 3.1, 3.2 п.3 глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

Пунктом 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису для повернення об'єкта лізингу подаються, зокрема, оригінал договору лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Отже, відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або згідно з Законом могла довідатися про таку відмову.

Та така відмова лізингодавця від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. від відповідача/2 було витребувано оригінал рахунку і повідомлення позивача про розірвання договору (а.с.184). Зазначені вимоги суду апеляційної інстанції відповідачем/2 виконані не були, а з ксерокопії повідомлення, яке міститься у матеріалах справи вбачається, що цей лист був направлений позивачу на адресу - м.Дніпропетровськ, вул..Челюскіна, 5 (а.с.89-93).

З доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема, з договору, додатків до нього, специфікацій вбачається, що єдиною адресою місцезнаходження позивача є м.Дніпропетровськ, вул.Рогальова, 21-а. Крім того, зазначена адреса місцезнаходження міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з якого був наданий позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції (а.с.199-201), а також у Витягу від 07.04.2015р. в електронній формі, долученого апеляційним господарським судом до матеріалів справи.

Жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 34, 36 ГПК України про те, що позивач має будь-яку іншу адресу місцезнаходження протягом існування матеріали справи не містять, такі докази відповідно до ст.33 ГПК України не надавались жодним із учасників судового процесу протягом розгляду справи, відсутні.

Поняття місцезнаходження юридичної особи визначено ст.93 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст.17 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 цього Закону та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В матеріалах справи відсутні докази, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було отримано від відповідача/2 засвідчену копію рахунку направленого лізингоодержувачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення за належною адресою, яка вказана в договорі лізингу та зазначена в ЄДРПОУ, на вимогу апеляційного господарського суду (а.с.184 - ухвала) такі докази не надано.

Враховуючи, що відмова від договору лізингу надіслана відповідачем/2 на іншу адресу позивача, ніж зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, жодним доказом по справі не підтверджено, що позивача було повідомлено про розірвання договору № UA06L-09-01, за адресою місцезнаходження, зазначеної в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, докази отримання листа-повідомлення від 05.09.2014р. (поштове повідомлення від 12.09.2014р.) невідомою особою не приймаються, оскільки відсутні прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка отримала цей лист, то слід дійти висновку, що таке повідомлення до вчинення виконавчого напису 17.10.2014р. не передувало зверненню відповідача/2 до нотаріуса до вчинення нотаріального напису, а висновки господарського суду з цього приводу є помилковими.

Щодо доводів відповідача/2 про те, що лист-повідомлення було надіслано позивачу 07.11.2014р. й на належну адресу - м.Дніпропетровськ, вул.Рогальова, 21а (а.с.191-194), то ці доводи не приймаються, оскільки зазначені докази не подавались до суду першої інстанції, докази поважності причин їх неподання відсутні (ст.101 ГПК України); крім того, враховуючи вищевикладене, відмова від договору лізингу повинна передувати в часі перед зверненням до лізингоодержувача з вимогою про витребування предмету лізингу.

Згідно зі ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 (зі змінами та доповненнями) спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

При вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто, розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Розглядаючи спір про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису про витребування майна, суд перевіряє належність кредитору права на витребування від боржника майна, або встановлює наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства, господарським судом правомірно припинено провадження у справі щодо відповідача/1 - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича на підставі п.1. ч.1 ст.80 ГПК України.

Щодо вимог до відповідача/2 - ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» (лізингодавець за договором), то господарським судом зроблений помилковий висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було отримано від відповідача/2 засвідчену копію рахунку, направленого позивачу ("лізингоодержувачу") з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідмолення за належною адресою, яка вказана в договорі лізингу, додатках до нього, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також виконавчий напис від 17.10.2014р. було вчинено без повідомлення позивача про відмову від договору лізингу відповідачем/2, тобто, в порушення вимог вищенаведених норм закону, зокрема, ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.87, 88 Закону України "Про нотаріат", п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Зазначену правову позицію також було викладено і в постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2011р. по аналогічній справі № 9/61 (ксерокопія постанови долучена до справи).

За цих підстав рішення господарського суду від 13.01.2015р. слід змінити, а апеляційна скаргу - задовольнити.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ», м.Дніпропетровськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 року у справі № 904/8514/14 - змінити.

Провадження у справі відносно відповідача/1 - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю. - припинити (п.1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю. від 17.10.2014р. зареєстрований в реєстрі за № 2643 про повернення (шляхом вилучення) у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕШНЛ УКРАЇНА» об`єкта фінансового лізингу - Бульдозера марки Caterpillar, модель D&R, серійний номер - CAT00D8RK9EM03891, 2008 року випуску, що був переданий в користування на підставі договору зворотного фінансового лізингу № UA06L-09-01 від 10.12.2009р.

Судові витрати покласти на відповідача/2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕШНЛ УКРАЇНА».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕШНЛ УКРАЇНА», м.Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» м.Дніпропетровськ 609,00 грн. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.04.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко