Постанова № 43588833, 07.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 910/22923/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Єремов М.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

у відкритому судовому засіданні розглянувши апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року

у справі № 910/22923/14 (головуючий суддя Марченко О.В., судді Бондарчук В.В., Любченко М.О.)

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю"

про розірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 30253,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" про розірвання договору від 15.10.2012 року №14-18-582/482 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" звільнити окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 184,6 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16а, на першому поверсі (каб. №119-124) адмінбудинку, що перебуває на балансі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" 17963,05 грн. заборгованості; 6091,03 грн. пені; 4651,21 грн. втрат від інфляції; 928,28 грн. 3% річних та 619,72 грн. штрафу у розмірі 2% від суми простроченого платежу (відповідно заяві про зміну розміру позовних вимог № 14/2638 від 10.11.2014 року).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року позов задоволено частково, а саме припинено провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" 17963,05 грн. основного боргу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" 4980 грн. пені; 3701,66 грн. втрат від інфляції; 928,28 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме розірвання договору №14-18-582/482 від 15.10.2012 року оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, який укладений між Державним публічним акціонерним товариствам "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальності "Перлина краю", а також зобов'язання звільнити нежитлове приміщення загальною площею 184,6 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16а, на першому поверсі (каб. №119-124) адмінбудинку, що перебуває на балансі Державного публічного акціонерного Товариства "Національна акціонерна компанія" Украгролізинг та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги в оскаржуваної частині.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції в частині позовних вимог про розірвання договору та зобов'язання звільнити приміщення неповно з'ясовано обставини справи, допущено порушення та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2015 року апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" розгляд справи призначено на 04.03.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" розгляд справи відкладено на 18.03.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" розгляд справи відкладено на 07.04.2015 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року відповідно до частини 7 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", у зв'язку з перебування суддів Шаптали Є.Ю. та Скрипки І.М., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі №910/22923/14, у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22923/14, відповідно до якого сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А.; судді - Самсін Р.І., Лобань Р.І.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 07.04.20147 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

15.10.2012 року Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальності "Перлина краю" (орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №14-18-582/482.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування Нежитлове приміщення, що знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і станом на 31.08.2012 року становить 1918852 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору зазначено, що приміщення передається в оренду з метою використання орендарем для здійснення підприємницької діяльності у сфері громадського харчування (без продажу товарів підакцизної групи).

Згідно з п. 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2012 року) - 12805,14 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за вересень на індекс інфляції жовтня 2012 року.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. 3.3 Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця.

Приписами п. 10.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє два роки одинадцять місяців до 15.09.2015 року.

Як зазначалось, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" полягають у розірванні договору від 15.10.2012 року №14-18-582/482 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, зобов'язанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" звільнити окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 184,6 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16а, на першому поверсі (каб. №119-124) адмінбудинку, що перебуває на балансі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" 17963,05 грн. заборгованості; 6091,03 грн. пені; 4651,21 грн. втрат від інфляції; 928,28 грн. 3% річних та 619,72 грн. штрафу у розмірі 2% від суми простроченого платежу (відповідно заяві про зміну розміру позовних вимог № 14/2638 від 10.11.2014 року).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" посилається на те, що за період дії договору від 15.10.2012 року №14-18-582/482 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна відповідач прострочує сплату орендних платежів, заборгованість не сплачено, а додаткову угоду про розірвання Договору не підписано.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів того, що з моменту підписання Договору і протягом його дії ДПАТ НАК "Украгролізинг" зверталося до відповідача з вимогою виконати пункти 5.2 та 5.8 Договору або зауваженнями щодо їх невиконання.

Суд першої інстанції не вбачав істотного порушення умов Договору, оскільки відповідач здійснював орендні платежі із простроченнями, найбільш з яких не перевищує двох місяців, та повністю погасив заборгованість 27.11.2014 року.

Оскільки судом не встановлено підстав для дострокового розірвання договірних відносин сторін, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення також задоволенню не підлягає.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

03.09.2014 року Державне публічне акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" лист №14/2159 з вимогою погасити заборгованість з орендної плати у сумі 17316,22 грн. за липень 2014 року та додаткову угоду про розірвання Договору у двох примірниках.

Відповідач додаткову угоду про розірвання Договору не підписав та проти припинення договірних відносин заперечував.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст. 783 Цивільного кодексу України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди державного майна.

Таким чином, при вирішенні відповідного спору слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Отже, з врахуванням особливостей регулювання правовідносин оренди державного та комунального майна, визначених Законом України "Про оренду державного та комунального майна", факт систематичного порушення орендарем такої істотної умови договору оренди комунального майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про розірвання договору оренди комунального майна (постанова ВСУ від 08.05.2014 року у справі №5021/966/2011).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції на підставі правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди від 15.10.2012 року, додаткових угод до нього та інших наявних у справі доказів в їх сукупності встановлено, а орендарем не спростовано факти систематичного порушення ним обов'язків щодо внесення орендної плати протягом з грудня 2012 року по вересень 2014 року, внаслідок чого утворилася заборгованість, що згідно з ч.2 ст. 651, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю.

Колегія вважає, що тривала несплата орендної плати в повному обсязі в період з грудня 2012 року по вересень 2014 року є в розумінні ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним порушенням договору оренди, достатнім для його розірвання, оскільки в даному випадку порушення умов договору носило систематичний характер, а заборгованість накопичувалася протягом тривалого періоду та не була погашена до моменту звернення орендодавця з позовом у даній справі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог про розірвання договору оренди від 15.10.2012 року, та виселення орендаря із займаного нежитлового приміщення.

Господарським судом м. Києва було припинено провадження у справі в частині стягнення 17963,05 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що у процесі розгляду справи відповідачем надано суду платіжне доручення від 27.11.2014 року № 275 на суму 18395,02 грн. як доказ погашення суми основної заборгованості.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення 4128,17 грн. основного боргу було припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з чим і погоджується апеляційна інстанція.

Також, позивачем заявлені до стягнення з відповідача 6091,03 грн. пені, 928,28 грн. 3% річних, 4651,21 грн. втрат від інфляції та 619,72 грн. штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони неправильні в частині втрат від інфляції; за перерахунком суду сума втрат від інфляції, яка підлягає задоволенню, становить 3701,66 грн., а в частині стягнення 949,55 грн. втрат від інфляції суд першої інстанції вірно відмовив.

Розрахунок позивача 3% річних є правильним, а тому стягненню підлягає 3% річних у сумі 928,28 грн.

Що ж до стягнення пені у сумі 6091,03 грн., то господарський суд міста Києва вірно зазначив, що у частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем заявлено до суду першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом першої інстанції було здійснено перерахунок позовних вимог в частині заявлених вимог позивача, а саме розрахунку пені за прострочення здійснення оплати орендної платежів з 16.11.2012 року по 16.10.2013 року, та застосовано позовну давність.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 4980,00 грн. за період з 16.11.2013 року по 06.11.2014 року.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафу місцевий суд вірно зазначає, що відповідно до пункту 3.8 Договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Позивач нарахував штраф у сумі 619,72 грн. за прострочення платежу за березень 2014 року, проте доказів, які б підтверджували прострочення орендної плати не менше, ніж за три місяці станом на 15.04.2014 року, не подав.

З огляду на таке, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/22923/14 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" підлягає задоволенню в позовному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/22923/14 - задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/22923/14 - скасувати в частині відмови у задоволені позову.

Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про розірвання укладеного сторонами договору та звільнення нежитлових приміщень - задовольнити.

Розірвати договір №14-18-582/482 від 15.10.2012 року оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, який укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальності "Перлина краю".

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальності "Перлина краю" звільнити окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 184,6 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16а, на першому поверсі (каб. №119-124) адмінбудинку, що перебуває на балансі Державного публічного акціонерного Товариства "Національна акціонерна компанія" Украгролізинг".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" (01023, м.Київ, вул.Мечнікова, 16а, код ЄДРПОУ 37450562) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м.Київ, вул.Мечнікова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судові витрати за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

О.І. Лобань