Постанова № 43588819, 14.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015 року Справа № 904/9127/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Березкіна О.В.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

представник позивача: Денисенко Н.М.

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня "Дніпропетровської обласної ради", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 р. у справі №904/9127/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", м.Дніпропетровськ,

до Комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня "Дніпропетровської обласної ради", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область,

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог за вих.№23922/1001 від 08.12.2014р., до комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровська обласна рада, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область про стягнення 19622,82грн. - заборгованості за спожиту активну електроенергію; 760,15грн. - заборгованості за реактивну електричну енергію; 19622,82грн. - заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії; 1140,27грн. - 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію; 44,17грн. - 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії; 3838,54грн. - інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електричну енергію; 148,70грн. - інфляційні втрати через прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015р. по справі №904/9127/14 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради" на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" 19622,82грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію; 760,15грн. - заборгованості за реактивну електричну енергію; 19622,82грн. - заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії; 1140,27грн. - 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію; 44,17грн. - 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії; 3838,54грн. - інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електричну енергію; 148,70грн. - інфляційні втрати через прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії; 1827,00грн. - судовий збір

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015р у справі №904/9127/14 в частині стягнення вартості спожитої у грудні 2012р. понад встановлений ліміт електричної енергії, обрахованої за двократним тарифом, у сумі 19622,82 грн. та пов'язані з цією сумою донарахування. В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що санкція за порушення договірної величини, встановлена ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», є господарсько - правовою відповідальністю і за правовою природою є штрафом, тобто до його стягнення необхідно застосовувати спеціальну позовну давність - один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України). Також послався на те, що відповідач є бюджетною організацією, тому розраховується лише в межах бюджетних асигнувань.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2015р. апеляційна скарга прийнята до розгляду та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідача), судді: Березкіна О.В., Чус О.В.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 02.03.2015р. Барановою А.В. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2015р. справу №904/9127/14 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Кузнецова І.Л. Розгляд справи призначено на 07.04.2015р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 07.04.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу; представник позивача просить рішення суду залишити без змін. По справі оголошено перерву до 14.04.2015р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 14.04.2015р. представник позивача просить рішення суду залишити без змін; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 25.12.2012р. між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі по тексту - позивач, постачальник) та комунальним закладом "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровська обласна рада (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №103 про постачання електричної енергії (для підприємств, що підпадають під дію Закону України "Про здійснення державних закупівель") (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 485кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та/або "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 2.2 договору визначено обов'язки постачальника електричної енергії.

Так, пунктом 2.3 договору визначено обов'язки споживача електричної енергії серед яких, зокрема, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (підпункт 2.3.5 договору); здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (підпункт 2.3.6 договору).

Також, відповідно до умов договору, цей договір набирає чинності з 01.11.2012р. і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань за договором.

Сторони цього договору домовилися, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору в частині постачання електричної енергії застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання та діють з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. включно (пункт 9.8 договору).

Також, сторонами було підписано Порядок розрахунків, згідно з пунктом 1 якого розрахунковий період для визначення обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 18 числа попереднього місяця до також ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважати прирівняними.

Згідно з пунктом 2 Порядку розрахунків, споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним та самостійно отриманим у постачальника рахунком.

Пунктом 2.1 Порядку розрахунків визначено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання споживачу додаткових послуг, суми завданих споживачем збитків тощо) згідно з умовами цього договору, здійснюється на рахунки постачальника зазначені у договорі, на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

У разі неявки споживача (уповноваженого представника споживача) для отримання рахунків, постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана у договорі. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Рахунки на оплату можуть надаватися споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, поштовим зв'язком, кур'єром, факсимільним зв'язком, електронною поштою, через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника або іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством та обумовленому відповідним окремо укладеним між постачальником та споживачем договором або додатковою угодою до діючого договору.

Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні у наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діяли на дату оформлення рахунку.

У разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли у період використання зарезервованого обсягу електричної енергії з порушенням ПКЕЕ.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку розрахунків, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.7 цього додатку та підтверджуються "Актом прийняття-передавання товарної продукції" за формою, що є додатком до договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду. Разом з актом прийняття-передавання товарної продукції споживач надає постачальнику в електронному вигляді покази приладів обліку в файлі, шаблон якого, для внесення показів приладів обліку за допомогою програми IEditor на наступний розрахунковий період, надається споживачу в електронному вигляді при отриманні ним рахунку за спожиту електричну енергію протягом розрахункового періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував умови укладеного між сторонами договору, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом про використану електричну енергію по відповідачу за грудень 2012 року.

Так, 24.12.2012 року позивач надав відповідачу рахунки на оплату за поставлену у грудні 2012 року активну та реактивну електроенергію.

Відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, оплатив поставлену позивачем електричну енергію лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену у грудні 2012 року активну електричну енергію у сумі 19622,82грн. та за реактивну електричну енергію у сумі 760,15грн.

Так, додатком №1 до спірного договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" на грудень 2012 року відповідачу визначено для споживання 31798кВт*год.

В пункті 5.6 договору сторони узгодили, що перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії визначається постачальником як різниця фактично спожитої активної електричної енергії за розрахунковий період, підтвердженої додатком "Акт приймання-передавання товарної продукції", та договірною величиною споживання електричної енергії, встановленою на цей розрахунковий період, згідно з умовами розділу 5 цього договору.

Перевищення споживачем договірних величин споживання електричної потужності визначається постачальником як різниця між найбільшою величиною спожитої електричної потужності, що зафіксована у періоди контролю максимумів навантаження енергосистеми за встановленою на цей розрахунковий період, та договірною величиною споживання електричної потужності встановленою на цей розрахунковий період, згідно з умовами розділу 5 цього договору.

Відповідно до акту про використану електричну енергію, відповідачем у грудні 2012 року спожито 49071кВт*год.

Перевищення договірної величини споживання електричної енергії склало 17273кВт*год.

Відповідно до матеріалів справи, 10.01.2013р. позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату за перевищення договірної величини споживання електроенергії у грудні 2012 року, який відповідачем не було оплачено.

Згідно з листом за вих.№1338 від 08.07.2014р. (а.с.31) головний лікар Комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня "Дніпропетровської обласної ради" Письменний Ю.В. та заступник головного лікаря з економічних питань Солодовник К.І. повідомили, що заборгованість за спожиту електричну енергію за 2012-2013 рік можливо сплатити лише по рішенню суду.

Слід врахувати, що господарським судом було розглянуто справу №904/6117/14 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію по договору №103 від 02.04.2012р. до якої помилково надано заборгованість за спожиту електричну енергію по договору №103 від 02.04.2012р.

При винесенні рішення господарського суду Дніпропетровської області 28.10.2014р. по справі №904/6117/14 було встановлено, що заборгованість за грудень 2012 року не підлягає стягненню, оскільки вона виникла за іншим договором. За вказаних обставин, позивач на законних підставах звернувся з даним позовом і підстави для припинення провадження по справі відсутні, так як рішення суду по справі №904/6117/14 не стосувалось договору №103 від 25.12.2012р. (а.с. 15)

Згідно з пунктом 9.8 договору, сторони домовилися, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору в частині постачання електричної енергії застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання та діють з 01.11.2012р. по 31.12.2012р. включно.

При розгляді справи в суді першої інстанції, позивач надав пояснення, що дата 01.11.2012р. є опискою, а в дійсності спірний Додаток №1 (а.с. 25) був підписаний до договору №103 від 25.12.2012р. (а.с. 15-21), тобто того, який є підставою для обґрунтування позовних вимог позивача до відповідача. 01.11.2012р. між сторонами було підписано та скріплено печатками з обох сторін Додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до Договору №103 від 25.12.2012р. в якому визначено обсяг величини споживання електричної енергії на грудень 2012 року у розмірі 31798кВт*год.

Відповідно до акту про використану електричну енергію відповідачем у грудні 2012 року спожито 49071кВт*год.

Перевищення договірної величини споживання електричної енергії склало 17273кВт*год.

10.01.2013р. направив відповідачу рахунок на оплату за перевищення договірної величини споживання електроенергії у грудні 2012 року.

Що стосується доводів відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у сумі 19622,82грн., то вони є помилковими.

Так, відповідач послався на те, що за своєю природою рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є оперативно-господарською санкцією, тому він вважає, що плата, отримана позивачем за спожиту електроенергію у межах встановленого НКРЕ тарифу є компенсацією вартості товару, а кошти, отримані від споживачів за перевищення обсягів споживання та величин потужності є штрафними санкціями, тобто до них застосовується спеціальна позовна давність.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Слід врахувати, що відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", Цивільним кодексом України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

З врахуванням положень чинного законодавства, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що до вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії застосовується загальна позовна давність, з наступних підстав.

Так, заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії не є за своєю суттю ні неустойкою, ні штрафом, ні пенею. Оскільки санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії передбачені Законом, включені до умов договору та обчислюються не у відсотках, а у подвійному розмірі за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності спірна сума не є неустойкою в розумінні статті 549 ЦК України.

Аналіз зазначеного вище діючого законодавства та умов Договору свідчить про те, що санкції, які передбачені п.4.2.2 Договору є оперативного - господарськими санкціями, а не неустойкою і відповідно до правовідносин сторін у судів не було підстав застосовувати спеціальну позовну давність передбачену ст. 258 ЦК України (щодо неустойки).

Доказів оплати 19622,82грн. - заборгованості за спожиту активну електроенергію; 760,15грн. - заборгованості за реактивну електричну енергію; 19622,82грн. - заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За вказаних обставин, дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19622,82грн. - заборгованості за спожиту активну електроенергію; 760,15грн. - заборгованості за реактивну електричну енергію; 19622,82грн. - заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Зі змісту статті 610 Цивільного кодексу України, вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З позовної заяви вбачається, що позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію у розмірі 1140,27грн. та інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електричну енергію у розмірі 3838,54грн.

Також, позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 44,17грн. та інфляційні втрати через прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 148,70грн.

Розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснені позивачем, були перевірені судом та є правильними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня "Дніпропетровської обласної ради", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 року по справі №904/9127/14, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 15.04.2015р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

О.В. Березкіна