Ухвала суду № 43584682, 09.04.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Бондаренка Ю.О.

суддів: Куцин М.М., Собослой Г.Г.

при секретарі: Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Широківського дошкільного закладу ясла-садок на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2015 року, у справі позовом ОСОБА_1 до Широківського дошкільного закладу ясла-садок третя особа Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Широківського дошкільного закладу ясла-садок, третя особа Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА. про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.

Позов мотивований тим, що згідно наказу № 130-А від 13.08.1990 року позивач з 21.08.1990 року була прийнята на роботу в дитсад-ясля с. Широке радгосп-заводу «Виноградівський» на посаду музичного керівника. З 23.08.1990 року звільнена у зв'язку з передачею дошкільного закладу на баланс виконкому Широківської сільської ради народних депутатів згідно наказу № 102 від 23.08.1991 року. Цього ж дня прийнята на посаду музичного керівника Широківського дошкільного закладу в порядку переводу з реорганізованого дошкільного закладу згідно наказу відділу народної освіти № 347 від 23 серпня 1991 року. Наказом по Широківському ДНЗ від 04.04.2011 року № 6 її призначено на посаду вихователя. 07 жовтня 2014 року згідно з наказом по Широківському ДНЗ № 1 від 07.10.2014 року «Про звільнення з посади вихователя ОСОБА_1» її звільнено з роботи по п.3 ст.40 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним так-як зі сторони завідуючої Широківського ДНЗ до неї було упереджене ставлення. 19.03.2010 року вона пройшла атестацію і згідно висновків атестаційної комісії вона відповідала займаній посаді. Після цього, від керівництва ДНЗ та голови профспілкового комітету на її адресу почали надходити погрози звільнення по статті, ініціювались їй різного роду порушення трудової дисципліни, порушення умов трудового договору, якого вона взагалі не укладала, порушення функціональних обов'язків, яких вона не підписувала. Жодної службової перевірки відносно неї не проводилось, з висновками таких перевірок її не ознайомлювали. Після звільнення колишньої завідуючої ОСОБА_2, на посаду завідуючої ДНЗ було призначено ОСОБА_3, якою відносно неї було організовано компанію по дискредитації із залученням працівників дошкільного закладу, працівників Управління освіти, молоді та спорту та деяких батьків. 12 вересня 2013 року наказом по Широківському ДНЗ № 4 їй безпідставно оголошено попередження, хоча такий вид дисциплінарного стягнення не передбачений ст.147 КЗпП України. Наказом № 11 від 29.10.2013 року, на підставі рішення трудового колективу, безпідставно їй оголошено догану. Пояснення позивача на зборах до уваги взагалі не прийняті. У подальшому 16.12.2013 року позивачу наказом по Широківському ДНЗ від 16.12.2013 року № 14 оголошено догану за порушення трудової дисципліни на підставі скарги батьків, які ніде не зареєстровані, що є грубим порушенням Закону України «Про звернення громадян» та скарги колективу, хоча такої скарги не було, а були акти від 25.11.2013 року та від 02.12.2013 року. Всі акти підписують одні і ті ж особи: голова профкому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 09.09.2014 року завідувачем ДНЗ ОСОБА_3 складено акт про те, що позивач відмовилась підписати посадову інструкцію у присутності свідків завгоспа ОСОБА_6, вихователя ОСОБА_4 та повара ОСОБА_7 Позивач пояснила, що підпише інструкцію лише тоді коли з нею ознайомиться. При чому інструкція розроблена типова для всіх вихователів, а позивача просила розробити інструкцію для вихователя різновікової групи у зв'язку з специфікою роботи, а ця типова інструкція розроблена ще у 2013 році. Чому позивачу принесли її підписувати лише у вересні 2014 року їй не відомо. Крім того, цю інструкцію до січня 2014 року не підписала жодна вихователька. Коли позивач ознайомилась із актом від 09.09.2014 року то вияснила, що підпис повара ОСОБА_7 не ідентичний підпису цієї особи у протоколі №1 профспілкових зборів Широківського ДНЗ від 07.10.2014 року. Така практика відносно позивача застосовувалась на протязі всього 2014 року до моменту звільнення 07.10.2014 року.

08.10.2014 року, після надуманого інциденту з дитиною, позивача на роботу не пустили, а завідуюча повідомила про звільнення по п.3 ст.40 КЗпП України. Позивачу не надали можливість забрати свої речі. Засідання профспілкового комітету де обговорювалось питання про її звільнення проведено того ж 07.10.2014 року невідомо о якій годині і без її участі, без письмового обґрунтування керівника, що є грубим порушенням ст.43 КЗпП України

Про упередженість та незаконність дій керівництва ДНЗ відносно позивача говорить і той факт, що акт про порушення нею трудового законодавства складений завідуючою ДНЗ ОСОБА_3 у присутності вихователів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вихідний день 25.10.2014 року перед виборами депутатів Верховної Ради України в той час, коли позивач вже 18 днів як була звільнена.

Крім того, у зв'язку з незаконними діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв'язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав та глибину душевних страждань, позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

Рішенням Виноградівського районного суду від 12 січня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вихователя Широківського дошкільного закладу ясла-садок з 7 жовтня 2014 року, стягнуто із Широківського дошкільного закладу ясла-садок на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу із 08 жовтня 2014 року по день ухвалення рішення у розмірі 7415,06 грн., 5 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 243,60 грн. судових витрат по сплаті судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 2617 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду представник Широківського дошкільного закладу ясла-садок оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, як такого що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення апеляційної скарги.

Представник Управління освіти молоді та спорту виноградівської РДА просили задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, дослідивши матеріали судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно наказу № 130-А від 13.08.1990 року було прийнята на роботу в дитсад-ясла с. Широке радгосп-заводу «Виноградівський» на посаду музичного керівника 21.08.1990 року. З 23.08.1990 року звільнена у зв'язку з передачею дошкільного закладу на баланс виконкому Широківської сільської ради народних депутатів згідно наказу № 102 від 23.08.1991 року. Цього ж дня прийнята на посаду музичного керівника Широківського дошкільного закладу в порядку переводу з реорганізованого дошкільного закладу згідно наказу відділу народної освіти № 347 від 23 серпня 1991 року. Наказом по Широківському ДНЗ від 04.04.2011 року № 6 її призначено на посаду вихователя. 07 жовтня 2014 року згідно з наказом по Широківському ДНЗ № 1 від 07.10.2014 року «Про звільнення з посади вихователя ОСОБА_1» позивача звільнено з роботи по на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором з мотивів порушення дисципліни (т.1 а.с.9,67-68).

07 жовтня 2014 року згідно з наказу по Широківському ДНЗ № 1 від 07.10.2014 року «Про звільнення з посади вихователя ОСОБА_1» позивача звільнено з роботи по на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором з мотивів порушення дисципліни (т.1 а.с.9,67-68).

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Невиконання працівником обов'язків є вчинення працівником дій, які працівник відповідно до законодавства, трудового договору, правил внутрішнього трудового розпорядку не мав права вчиняти, або, не вчинення працівником певних дій, які він на підставі зазначених актів зобов'язаний був вчинити.

12 вересня 2013 року наказом по Широківському ДНЗ № 4 ОСОБА_1 оголошено попередження у порушення ст. 147 КЗзП. 29.10.2013 року та 02.12.2013 року складено акти про порушення ОСОБА_1 трудових обов'язків і дане питання винесено на обговорення трудового колективу на якому прийнято рішення оголосити їй догану. На підставі рішення трудового колективу було видано наказ № 11 від 29.10.2013 року, згідно якого за систематичне порушення трудової дисципліни та створення негативного мікроклімату в колективі вихователю різновікової групи ОСОБА_1 - оголошено догану, в подальшому наказом № 14 від 16.12.2013р. ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання функціональних обов'язків, за порушення трудової дисципліни та створення конфліктних ситуацій серед колективу та батьків (т. 1 а.с. 52, 52зв., 54, 55, 56).

Наказ № 11 від 29.10.2013 року та наказ № 14 від 16.12.2013р. про оголошення ОСОБА_1 догани позивачкою не оскаржувались .

Даючи оцінку накладеним дисциплінарним стягненням суд першої інстанції виходив з того, що для звільнення працівника за порушення трудової дисципліни необхідно, щоб працівником було скоєно конкретний дисциплінарний проступок, тобто допущено невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання обов'язків було протиправним та винним, мало систематичний характер, за попередні порушення трудової дисципліни до працівника застосовувались заходи дисциплінарного і громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але це не дало позитивних наслідків, тому подальше залишення такого працівника на роботі суперечить інтересам виробництва. Власник або уповноважений ним орган може звільнити працівника і за повторне порушення трудової дисципліни за умови, що це порушення було суттєвим. Відповідач звільнення позивача з роботи зокрема пов'язувала із обставинами та відносинами які склалися між позивачем та колишньою завідуючою Широківського ДНЗ, при цьому відповідач свідком таких відносин не була, а отже, на переконання суду, і не мала пов'язувати та враховувати їх при звільненні.

Також суд першої інстанції констатував, що у наказі про звільнення не були наведені конкретні факти порушень позивачем трудової дисципліні, невиконання нею трудових обов'язків, а обмежено загальним посиланням на порушення дисципліни та систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором.

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови № 9 від 6 листопада 1992 р. роз'яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 та п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 1471, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувались вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 у Широківькому ДНЗ пропрацювала більше 24 років, її попередня робота як працівника, цього закладу при звільненні не враховувалась.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України "Про колективні договори і угоди" у разі коли інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, інтереси роботодавця не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки.

Даючи оцінку наказам про дисциплінарні стягнення від 29.10.2013 року та 16.12.2013 року, слід також зазначити, що майже всі акти які за твердженням апелянта зафіксували порушення трудового законодавства з боку ОСОБА_1 підписані, або головою, або членами профспілкової організації, що є грубим порушенням Закону.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Профспілкові збори Широківського ДНЗ що відбулись 07 жовтня 2014 року, на яких розглядалось звернення завідуючої Широківського ДНЗ щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, прийняли рішення рекомендувати завідуючій Широківського ДНЗ звільнити ОСОБА_1 з займаної посади (а.с.30-32 на звороті).

Відповідно до ч.2,3 ст. 43 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Рішення про надання дозволу на звільнення позивачки профспілкові збори Широківського ДНЗ прийняли з першого засідання у відсутності ОСОБА_1, яка з відповідною заявою про розгляд подання у її відсутності до профспілкових зборів не зверталась, що свідчить про незаконність рішення профспілкових зборів.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 «Порядку», середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Суд першої інстанції проводячи розрахунок, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наведеного законодавства вирахував, що заробітну плату за час вимушеного прогулу із 08 жовтня 2014 року по день ухвалення рішення складає 7415,06 грн.

Доводів які-б спростовували правильність обчислення судом першої інстанції заробітної плати за час вимушеного прогулу апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст..2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, неправомірність дій відповідача, щодо звільнення, яке безумовно призвело до змін в повсякденному житті, що викликали негативні емоції у позивача і вплинуло на її психологічний стан і як наслідок створило додаткові труднощі та незручності вповсяденному житті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням, вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, затрачені для часткового відновлення попереднього стану.

З врахуваням всіх обставин справи колегія суддів погоджується з визначеною судом першої інстанції сумою грошей - 5000 грн. стягнутої у відшкоджування моральної шкоди.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення так-як взяв до уваги виключно доводи позивачки не в повній мірі відповідає дійсності, так-як суд першої інстанції дав оцінку долученим до справи документам, в свою чергу порушення порядку звільнення ст. 43 КЗпН України доведено належними доказами і не заперечується апелянтами.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються на суб'єктивній оцінці апелянтом наявних у справі доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Широківського дошкільного закладу ясла-садок - відхилити.

Рішення на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2015 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді