Ухвала суду № 43580736, 14.04.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1519/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Бурлай О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

25.02.2015 року відповідачка звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги заяви мотивовано тим, що відповідач по справі не була повідомлена про час та місце розгляду справи, а також судом не було повно з'ясовано усіх фактичних обставин справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого суд ухвалив, на думку відповідача, рішення, яке є необґрунтованим та незаконним. Відповідач вважає, що за таких умов, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2015 року необхідно скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку посилаючись також на положення ст.ст. 74, 76, 213 ЦПК України. Зокрема, відповідачка зазначає, що згідно положень наведених норм, її як учасника цивільного процесу суд повинен був повідомити судовою повісткою про виклик про час та місце розгляду справи завчасно, але не пізніш ніж за три дні до судового засідання шляхом надсилання її поштою рекомендованим листом, або ж зворотне повідомлення про вручення судової повістки про виклик в судове засідання, а також можливе повідомлення учасників судового розгляду за допомогою засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. На думку відповідачки її не було повідомлено про час та місце розгляду справи, про що в матеріалах цивільної справи відсутні відповідні докази повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зокрема зворотне повідомлення про вручення судової повістки про виклик в судове засідання. Також відповідачка вважає, що в даному випадку, суд керуючись ст. 169 ЦПК України зобов'язаний був відкласти розгляд справи. Також відповідачка вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2015 року постановлено на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими. Так, відповідно до п. 1.1. Кредитного договору №12Ф-4 від 20.04.2012 року Банк зобов'язався надати позивачці грошові кошти в сумі 150000,00 гривень на строк до 21.04.2017 року, зі сплатою 24% річних за користування Кредитом, а відповідачка зобов'язалась повернути кредит у визначені даним договором термін. На думку відповідачки, саме тому обґрунтування позивачем своєї вимоги та посилання судом в мотивувальній частині рішення на ст. 612 ЦКУ є хибним, оскільки боржник приступив до виконання зобов'язання, а строк виконання зобов'язання (21.04.2017 року.) не настав, тому не можна стверджувати про невиконання зобов'язання в погоджений строк. Також відповідачка зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що вимога №210161\011-02 від 29.09.2014 року про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості була їй вручена. За твердженням відповідача, позивач не надав доказів, що вказана вимога залишена відповідачкою без задоволення, а суд посилався тільки на твердження позивача, вважаючи цю обставину доведеною. Обґрунтовуючи свої вимоги відповідачка зазначає, що в судовому засіданні було встановлено, що з метою виконання кредитного договору №12Ф-4 від 20.04.2012 року, між Банком та відповідачем було укладено іпотечний договір відповідно до якого предметом іпотеки є земельна ділянка, загальною площею 0,0851 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1. При невиконанні позичальником вимог про дострокове погашення іпотечного кредиту, банк вправі накласти стягнення на закладену нерухомість, як у судовому порядку так і позасудовому. На думку відповідача, відповідно ЗУ "Про іпотеку", враховуючи умови іпотечного договору від 20.04.2012 року, на виконання кредитного договору №12Ф-4 від 20.04.2012 року в першу чергу стягнення має бути звернено на заставне майно - земельну ділянку, що знаходилося в користуванні та розпорядженні відповідача, а не на готівкові кошти, як вказано в рішенні суду, при цьому таке звернення неможливе раніше ніж наступить строк виконання зобов'язання - в даному випадку 21.04.2017 року.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду її заяви повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

До початку судового розгляду представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення заяви відповідача позивач заперечує.

Суд, вивчивши заяву про перегляд заочного рішення та додатки до неї, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про те, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання призначене на 11.02.2015 року відповідачка не з'явилась. До суду повернувся поштовий конверт з судовою повісткою адресованою відповідачу за місцем його реєстрації з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання", що відповідно до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України визнається належним врученням судового повідомлення. Тому враховуючи думку позивача, який у своєму письмовому клопотанні просив розглядати справу без його участі та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення, суд провів заочний розгляд справи та ухвалив заочне рішення.

Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На думку суду відповідач безпідставно посилаються на положення ч. 4 ст. 169 ЦПК України, оскільки порядок заочного розгляду справи встановлений Главою 8 (ст.ст. 224-235) ЦПК України, при цьому ст. 169 ЦПК України врегульовані питання наслідків неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі.

Положення норми ч. 4 ст. 169 ЦПК України слід розглядати в контексті інших частин цієї статті, не відокремлюючи їх від зв'язку з іншими положенням цієї ж норми.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, ч. 4 ст. 169 ЦПК України передбачена можливість ухвалення у справі заочного рішення, якщо попереднє судове засідання було відкладено у зв'язку з визнанням повідомлених стороною причин неявки поважними, і саме в даному контексті слід розглядати визначення повторності неявки в судове засідання у даній статті закону.

З врахуванням положень ст.ст. 74, 76 ЦПК України суд не вбачає обґрунтованості посилань відповідача на те, що вона не був повідомленим про час та місце розгляду справи, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками до неї була направлена за адресою офіційної реєстрації місця проживання відповідача і повернулась до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень ч. 1 ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, зі змісту ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, в даному випадку, суд не вбачає в заяві відповідачки посилань на конкретні докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на те, що строк виконання зобов'язання не настав є безпідставними, адже договором обумовлено повернення кредиту частинами, тож не повернення чергової частини кредиту є простроченням боржника та підставою для кредитора вимагати дострокового повернення кредитних коштів.

Необґрунтованими суд вважає також посилання відповідача, як на підставу для скасування заочного рішення суду, на те, що у суду були відсутні дані про вручення відповідачці вимоги про дострокове повернення кредиту, а також те, що вимога залишилась без виконання з боку відповідача, адже відповідач не надав жодних доказів того, що виконав зазначену вимогу повністю або частково, при цьому укладеним договором кредиту передбачено лише направлення відповідної вимоги без деталізації питань щодо її фактичного вручення. Направлення вимоги про дострокове повернення кредиту було перевірене судом в процесі розгляду справи.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача, що в першу чергу позивач повинен був звернути стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання зобов'язань за договором кредиту, адже право вибору способу захисту порушених прав належить позивачу.

Інших доказів, які б вказували на своє істотне значення для правильного вирішення справи, суду не надано, як і не здійснено посилання на них.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 228, 229, 231, 232 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз'яснити відповідачу, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -