Рішення № 43580145, 08.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1322/14 Головуючий у І інстанції Бурзель Ю. В.Провадження № 22-ц/780/792/15 Доповідач у 2 інстанції ДаценкоКатегорія 1 08.04.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Поліщука М.А.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 02 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Яготинської міської ради Київської області про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання незаконним та скасування рішення виконкому Яготинської міської ради Київської області, визнання частково недійсним свідоцтва про право особистої власності на майно, встановлення факту спільного проживання на час смерті та визнання права власності на спадкове майно,

встановила:

У червні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Яготинської міської ради Київської області, який обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Даний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак на підставі рішення виконкому Яготинської міської ради депутатів трудящих № 18 від 30 жовтня 1969 року свідоцтво на право особистої власності на зазначений жилий будинок видане 31 березня 1969 року лише на ім'я ОСОБА_4

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є її чоловік ОСОБА_4, спадкоємцем п'ятої черги є він, онук померлої - ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Позивач вважає, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, як спадкоємець п'ятої черги, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_4 спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняв.

Крім того, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 була власником ? частини спірного будинку, як дружина забудовника, то свідоцтво на право особистої власності, видане на ім'я її чоловіка, є незаконним та видане без врахування її права на ? частину будинку.

Тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3, визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Яготинської міської ради депутатів трудящих № 18 від 30 жовтня 1969 року про оформлення права власності та видачі свідоцтва про право особистої власності на спірний жилий будинок.

Також просив визнати частково недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 31 жовтня 1969 року про право особистої власності на спірний жилий будинок, встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на час її смерті, та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину спірного жилого будинку. Позов заявив з підстав, передбачених ст. ст. 15, ч. 1 ст. 393, ст. ст. 1218, ч. ч. 1,2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 02 липня 2014 року позов задоволено. Визнано жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3. Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Яготинської міської Ради депутатів трудящих № 18 від 30 жовтня 1969 року про оформлення права власності та видачу свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, лише на ім'я ОСОБА_4 Визнано частково недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 31 жовтня 1969 року на право особистої власності на жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Установлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час смерті останньої.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку жилого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

На зазначене рішення ОСОБА_1, особа, що не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши позивачу у позові в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не залучив їх до участі у справі.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_4, а після його смерті спадщину прийняла вона шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Однак, зазначені обставини залишилися поза увагою суду, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд належним чином не встановив характер правовідносин сторін, зміст позовних вимог та правові норми, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Так, задовольняючи позов, суд виходив з того, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить ? частина вказаного будинку, а ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину. Крім того, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За правилами ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами першою та третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що з 20 лютого 1957 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а. с. 6).

Встановлено, що ОСОБА_4 належить на праві особистої власності жилий будинок АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок НОМЕР_1 від 31 жовтня 1969 року, виданого на підставі рішення виконкому Яготинської міської ради депутатів трудящих № 18 від 30 жовтня 1969 року. (а. с. 10).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, після їхньої смерті відкрилася спадщина за законом на жилий будинок АДРЕСА_1, який належав обом спадкодавцям на праві спільної сумісної власності подружжя.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 02.09.1989 року по день смерті була зареєстрована в спірному будинку, а ОСОБА_4 з 05.05.1990 року по день смерті був зареєстрований в спірному будинку, що підтверджується довідками Яготинського РС УДМС України в Київській області (а. с. 91-92).

Встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадщину за законом прийняв її чоловік ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги, за правилами ст. 1261 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Згідно листа Яготинської районної державної нотаріальної контори від 05.12.2014 року спадкова справа після її смерті не відкривалась. (а. с. 43).

Як убачається із копії спадкової справи № 211/2014 до майна померлого 19.05.2014 року ОСОБА_4, апелянт ОСОБА_1 18.11.2014 року подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після його смерті. ( а. с. 43-49).

Суд в порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, не з'ясував коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не залучив їх до участі в справі, належним чином не перевірив доводів позивача про те, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, як спадкоємець п'ятої черги, а ОСОБА_4 не прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3, та не дав їм належної оцінки.

З урахуванням наведеного, оскільки після смерті ОСОБА_3 спадщину за законом прийняв її чоловік ОСОБА_4 за правилами ст. 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець першої черги, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від неї, то суд першої інстанції в порушення вимог ст. 1258 ЦК України, яка передбачає черговість спадкування за законом, при наявності спадкоємця першої черги дійшов безпідставного висновку про визнання за позивачем, як спадкоємцем наступної черги, права власності на спірне майно в порядку спадкування за законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину, та визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 02 липня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Яготинської міської ради Київської області про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання незаконним та скасування рішення виконкому Яготинської міської ради Київської області, визнання частково недійсним свідоцтва про право особистої власності на майно, встановлення факту спільного проживання на час смерті та визнання права власності на спадкове майно відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді