Ухвала суду № 43575810, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року м. Київ К/800/62427/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014

у справі № 817/1743/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМГ"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 04.06.2014 № 0000192251.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Укрпромторг", в січні, лютому 2014 року, складено акт від 14.05.2014 №28/22-141/36671014, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 1 500 360,00 грн., в тому числі за січень 2014 року в сумі 819 717,00 грн., за лютий 2014 року в сумі 680 643,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 04.06.2014 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000192251, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 875 450,00 грн., в тому числі 1 500 360,00 грн. за основним платежем та 375 090,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Компанія "Укрпромторг", на виконання умов договору купівлі-продажу, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними.

З метою забезпечення перевезення придбаного товару, 16.10.2012 ТОВ "ВМГ" укладено договір із ТОВ "ГАЛ-ТРАНС" про надання транспортних послуг.

Фактичне переміщення товару (його поставка) підтверджується товарно-транспортними накладними.

Часткова оплата позивачем вартості поставленого товару підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивач здійснив часткову оплату вартості вантажних перевезень для ТОВ "ГАЛ-ТРАНС" на загальну суму 145200,00 грн., в тому числі податку на додану вартість 24 200,04 грн.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області - відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль