Ухвала суду № 43575799, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року м. Київ К/800/16413/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014

у справі № 815/7212/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014, частково задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19.11.2013 № 0000461505; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 18.06.2012 складено акт №29/15-510/20936229 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Таламус ЛТД» з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям: за липень 2008 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 року, грудень 2008 року, жовтень 2009 року; уточнюючим розрахункам: за березень 2008 року, липень 2008 року, жовтень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, січень 2010 року», яким встановлено, що бюджетне відшкодування у розмірі 4 222 681,32 грн. виникло у зв'язку із здійсненням підприємством операцій по придбанню матеріалів та комплектуючих на території України у платників ПДВ, імпорту товарів та здійснення експортних операцій у значних обсягах та зазначено, що за результатами перевірки не підтверджено висновок акту документальної позапланової виїзної перевірки від 18.03.2011 №27/23-310/20936229, а саме не підтверджено завищення ТОВ «Таламус ЛТД» суми бюджетного відшкодування у розмірі 4 222 681,32 грн.

Також, встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань його взаємовідносин з основними постачальниками, які включено до податкового кредиту та являються складовими від'ємного значення, заявленого до відшкодування за жовтень 2008 року, грудень 2008 року, складено акт перевірки 10.06.2013 № 60/15-510/20936229, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачу відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування у розмірі 415 585,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 №0000301505, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 415 585,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 167 225,00 грн.

В результаті зменшення суми грошового зобов'язання за наслідками розгляду скарги позивача, ДПІ у Малиновському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 № 0000461505, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 415 585,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 103 896,00 грн., до якого також складено розрахунок зменшення суми бюджетного відшкодування та штрафних санкцій.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 № 0000461505, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Відповідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган, дійшовши висновку щодо наявності порушень з боку позивача під час опрацювання декларацій, використовував інформацію комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДПС, а саме: інформацію про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України; АС "Перелік платників податку, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ"; АІС "Облік податків і платежів"; АІС "РПП" (реєстрація платників податків); АС "Аудит"; АС "Скарга"; Єдиний реєстр податкових накладних; картки платника податків (відомості щодо податкової історії); моніторинг реєстру платників ПДВ; систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК); а також, акт перевірки ДПІ у Малиновському районі від 18.06.2012 №29/15-510/20936229.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, податковий орган дійшов висновку щодо наявності порушень з боку позивача на підставі інформації, отриманої на запити по контрагентам позивача.

Разом із тим, матеріали справи свідчать, що позивачем на підтвердження правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2010 року були надані: виписки по рахункам щодо сплати коштів контрагентам за спірний період, податкові накладні, отримані позивачем від його контрагентів за спірний період, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за спірний період.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, оскільки ним податкове законодавство не порушувалось.

З урахуванням того, що на підтвердження наявності права позивача на бюджетне відшкодування, відповідачем не було досліджено чи сплачені кошти за фактично отримані товари, послуги шляхом дослідження первинних документів, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.11.2013 № 0000461505.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль