Ухвала суду № 43575765, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2015 р. м. Київ К/800/20121/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Карбовська О.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р.

у справі № 2а-12854/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мелон Фешн Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мелон Фешн Україна» (далі - позивач, ТОВ «Мелон Фешн Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012 р. № 0008762203, № 0008772203, № 0008782203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2012 р. - скасовано та прийнято рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.09.2012 р. № 0008762203, № 0008772203, № 0008782203.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2012 р.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 20.07.2012 р. по 16.08.2012 р., на підставі направлень від 20.07.2012 р. № 1042/22-3, № 1043/22-3, № 1044/22-03, № 1040/22-6, № 1029/22-7, № 241/17-05, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, наказу від 09.07.2012 р. № 842 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Мелон Фешн Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 23.08.2012 р. № 645/22-3/37100448 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; - підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153, підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.6, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.2 пункту 138.8, підпунктів 138.10.1. 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 4 статті 138, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 2 801 328 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2012 року у сумі 32 800 322 грн.; - пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012 року у сумі 669 159 грн.; - підпункту «г» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.2 «а» статті 171, статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2.«б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 1117 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.09.2012 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0008762203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2 832 380 грн., з яких 2 801 328 грн. - за основним платежем та 31 052 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0008772203, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 32 800 322 грн.; № 0008782203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 669 159 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Скасовуючи рішення окружного адміністративного суду та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Як слідує з матеріалів справи, на обґрунтування правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилається на недостовірність даних податкового обліку позивача щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, від'ємного значення податку на додану вартість та неправомірність віднесення відповідних сум до складу витрат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне наголосити, що у разі встановлення обставин, що свідчать про порушення платником умов формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, які спричинили виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, відповідні суми повинні бути виключені зі складу витрат і податкового кредиту, що враховувалися в розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток та податкового кредиту, відповідно.

Відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було дослідити, за якими саме операціями у податковому обліку позивача виникло від'ємне значення податку на прибуток та податку на додану вартість в оспорюваних сумах, перевірити реальність виконання цих операцій, порядок їх документального оформлення та факт дотримання позивачем умов формування витрат і податкового кредиту, визначених, у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Податковому кодексу України.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції та формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

В даному випадку, відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі та не розглянуто належним чином докази, що містяться в матеріалах справи.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи наведену неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладені в цій ухвалі обставини, безпосередньо дослідити докази та перевірити обставини, що входять до предмета доказування у справі (а саме - щодо правильності формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, які спричинили виникнення у позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток та від'ємного значення податку на додану вартість у відповідних сумах), дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити правильне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2012 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 р. у справі № 2а-12854/12/2670 - скасувати.

Справу № 2а-12854/12/2670 направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко