Ухвала суду № 43575486, 10.03.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6776/15-ц

н/п 2-з/640/70/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Д.В.Нев»ядомський, розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОСОБА_2 ТА КО» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ПАТ «ОСОБА_2 ТА КО» (код ЄДРЮО 22649344, вул. Сумська, 70, м. Харків, 61000) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61, м. Харків, 61000, паспорт серії МН № 005931, виданий 29.08.1995 року Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) 1.030.000,00 гривень, судові витрати покласти відповідача.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що АТ «ОСОБА_2 ТА КО» (правонаступник ПАТ «ОСОБА_2 ТА КО») та ППФ «БРІЗ СПД» було укладено ряд договорів, зокрема, договір підряду № 20/12/10 від 02 лютого 2011 року, договір підряду № 30 від 08 вересня 2011 року, договір підряду № 35 від 08 листопада 2011 року, договір підряду № 317 від 12 липня 2011 року, договір підряду № 1-13 від 14 січня 2013 року та договір поставки № 1812-1 від 18 грудня 2013 року.

Виконуючи умови вищезазначених договорів, ППФ «БРІЗ СПД» у повному обсязі виконало взяті на себе зобовязання по вказаним договорам підрядника та постачальника відповідно, проте ПАТ «ОСОБА_2 ТА КО» свої зобовязання замовника та покупця відповідно за вказаними договорами виконало не своєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого станом на 07 квітня 2015 року утворилась заборгованість ПАТ «ОСОБА_2 ТА КО» перед ППФ «БРІЗ СПД» в розмірі 1.030.000,00 гривень.

Також 07 квітня 2015 року між Приватним підприємством фірмою «БРІЗ СПД» (сторона 1) та фізичною особою ОСОБА_1 (сторона 2) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, сторона 1 відступила стороні 2, а сторона 2 набула право вимоги, належне стороні 1 за вищезазначеними договором між стороною 1 і ПАТ «ОСОБА_2 ТА КО» (боржник).

Одночасно із поданням позову позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачеві - ПАТ «ОСОБА_2 ТА КО» (код ЄДРЮО 22649344, вул. Сумська, 70, м. Харків, 61000) в межах суми позову.

Розглядаючи зазначену заяву суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України суддя за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені кодексом заходи забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (частина третя зазначеної статті). Позов забезпечується, в силу статті 152 ЦПК України, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві.

Як вказує позивач, в даний час відповідачем не здійснюється жодних належних конкретних необхідних та достатніх заходів, направлених на вирішення питання про повернення грошових коштів з посиланням на відсутність розрахунків із контрагентами та тяжкий матеріальний стан. При цьому враховуючи незадовільний матеріальний стан відповідача з урахуванням значної суми грошових коштів ймовірною та реальною є можливість у відповідача реалізувати належне йому майно або в інший спосіб передати його третім особам з метою уникнення відповідальності за порушення умов вказаних договорів, що буде очевидним порушенням прав позивача. Крім того, позивач не має можливості спонукати відповідача не здійснювати вказаних дій до вирішення по суті даного спору.

Отже реалізація майна за відповідними цивільними угодами третім особам відповідачем до вирішення даного спору по суті спричинить не тільки суттєве порушення прав позивача, а й фактично унеможливить в подальшому судовий захист прав позивача.

Наведене, на думку позивача, дає підстави стверджувати про необхідність забезпечення позову, оскільки у відповідача є реальна можливість своїми діями ускладнити в майбутньому виконання рішення суду шляхом реалізації належного йому майна, що свідчить про ймовірність порушення майнових інтересів позивача у разі задоволення судом позову. При цьому слід враховувати, що лише зазначений спосіб забезпечення позову спроможній реально захистити права позивача та фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки він ґрунтується на розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, враховує забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також підтверджує наявність звязку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги. Таке застосування заходів забезпечення позову не суперечить вимогам закону та їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим в подальшому повне та фактичне виконання рішення суду по даній справі.

З урахуванням вказаного суд вбачає наявні фактичні та правові підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачеві, оскільки саме такий засіб забезпечення позову ефективно забезпечить: по-перше, накладення арешту на майно виключить можливість передачі майна (відчуження за цивільними угодами) третім особам; по-друге, створить умови збереження майна в належному стані та унеможливить знецінення майна за кількістю та його якістю, тобто перешкоджатиме нанесенню будь-яких збитків позивачу.

Отже забезпечення позову буде реальною юридичною гарантією будь-яких зловживань з боку відповідача та забезпечить своєчасний та повний захист прав сторін до розгляду справи по суті вимог.

Таким чином, з огляду на приписи чинного процесуального законодавства суд вважає, що такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на все майно, яке належить відповідачеві, є обґрунтованим, забезпечує збалансованість інтересів сторін, оскільки саме ці заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. З іншої сторони також враховується, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвими обмеженнями для відповідача, оскільки не заважає веденню ним власної господарської діяльності.

З огляду на вищевказане суд приходить до переконливого висновку про те, що для забезпечення майнових інтересів позивача по справі та з урахуванням ймовірності утруднення у майбутньому виконання рішення суду, необхідно вжити заходи для забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача, оскільки застосування таких заходів до вирішення спору по суті співвідноситься з предметом позову, враховує вимоги чинного законодавства відносно розумності та адекватності заходів до забезпечення позову конкретним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачеві - ПАТ «ОСОБА_2 ТА КО» (код ЄДРЮО 22649344, вул. Сумська, 70, м. Харків, 61000) в межах суми позову.

Ухвалу суду про забезпечення позову надіслатидо ВДВС Київського району ХМУЮ для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає чинності з дня винесення та є виконавчим документом відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: Д.В. Невядомський