Ухвала суду № 43574681, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2015 р. м. Київ К/800/16760/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року

у справі № 1170/2а-4348/12

за позовом Корпорації «ХХІ століття» (далі - позивач, Корпорація)

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Корпорація «ХХІ століття» звернулась у грудні 2012 року до суду з позовом до Кіровоградської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2012 року № 0001430153.

Постановою Кірововградського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, 16.05.2006 року між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та Корпорацією «ХХІ століття» (Орендар) укладено договори оренди землі № 169 та № 168, за умовами яких Корпорація приймає в строкове платне користування земельні ділянки розташовані в місті Кіровограді по проспекту Правди, 28 в парку культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня площею 4999,99 кв. м (для розміщення огорожі з вбудованими об'єктами комерційного призначення) і 25250,45 кв. м (для розміщення та обслуговування мережі атракціонів, ігрових майданчиків, господарських будівель і споруд).

01.04.2010 року між сторонами договорів укладено Додаткові угоди № 705 та № 706 до зазначених договорів оренди земельної ділянки, якими визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить за земельну ділянку площею 4999,99 кв. м. - 2323,27 гривні на місяць та за земельну ділянку площею 25 250,45 кв.м. - 6994,58 гривні.

31.01.2011 року Корпорацією подано до податкового органу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, якою задекларовано орендну плату на 2011 рік згідно з договорами оренди в розмірі 111 814,20 гривень, до складу якої віднесено орендну плату в розмірі 27 879,24 гривень (2323,27 гривні х 12) за земельну ділянку площею 4 999,99 кв.м., орендовану згідно договору оренди від 16.05.2006 року № 169 та 83 934,96 гривні (6994,58 гривні х 12) за земельну ділянку площею 25 250,45 кв. м., орендовану згідно договору оренди від 16.05.2006 року № 168.

17.04.2012 року Корпорацією подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, якою уточнено задекларовану суму орендної плати на 2012 рік, зокрема, задекларовано орендну плату за січень-квітень 2012 року в розмірі 37 271,40 гривня.

06.07.2012 року Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Корпорації «ХХІ століття» з питання достовірності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, січень-квітень 2012 року, за результатами якої складено акт № 00050/153/31919835 від 06.07.2012 року, яким встановлено заниження Корпорацією податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 298 171,12 гривня, у тому числі 223 628,40 гривень за 2011 рік та 74 542,80 гривні за січень-квітень 2012 року.

При цьому, податківцями не заперечується своєчасна та повна сплата Корпорацією задекларованих сум орендної плати за Договором за 2011 рік та за січень-квітень 2012 року.

25.07.2012 року на підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001440153, яким Корпорації збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в розмірі 344 761,37 гривня, у тому числі 298 171,12 гривня основного платежу та 46 590,25 гривень штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тобто для земель промислового призначення не може бути меншою трьох відсотків нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що положення ПК України щодо розміру орендної плати за земельну ділянку повинні застосовуватись до орендних правовідносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання ним чинності. Щодо договорів, укладених до набрання чинності ПК України, то зміна розміру орендної плати можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду. Враховуючи відсутність у ПК України вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим кодексом, його положення не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки в силу вимог ст. 58 Конституції України, ст. 288 ПК України не має зворотної дії до спірних орендних правовідносин.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-ХІV, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 21 зазначеного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

У відповідності до п. 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на зміст п. 12.1 ст. 12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає, зокрема, ставки податку та порядок його обчислення.

Відповідно до пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зорів.

Аналізуючи наведені норми, суд першої інстанцій вірно зазначив, що повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів належить виключно Верховній Раді України, при цьому до повноважень органів місцевого самоврядування не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких відноситься, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Зі змісту пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно п. 274.1 ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, тобто для земель промислового призначення не може бути меншою трьох відсотків нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Відповідно до відомостей із договору оренди землі, що є додатком 1 до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, судом першої інстанції встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4999,99 м2 складає 2 787 917,82 гривень, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 25250,45 м2 складає 8 393 489,71 гривень.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що розмір орендної плати за вказані земельні ділянки згідно договорів оренди від 16.05.2006 року № 168 та № 169 у 2011 році повинен становити 335 442,60 гривні (2323,27 гривні + 6994,58 гривні) х 3 х 12), у той час як позивачем задекларовано 111 814,20 гривень, тобто Корпорацією «ХХІ століття» занижено грошове зобов'язання з орендної плати за 2011 рік у розмірі 223 628,40 гривень (335 442,60 гривні - 111 814,20 гривень).

Також, судом першої інстанції встановлено, що розмір орендної плати за вказані земельні ділянки у період з січня по квітень 2012 року повинен становити 111 814,20 гривень (2323,27 гривні + 6994,58 гривні) х 4 х 3), натомість позивачем задекларовано 37 271,40 гривня, а тому Корпорацією «ХХІ століття» занижено грошове зобов'язання з орендної плати за період з січня по квітень 2012 року у розмірі 74 542,80 гривні (111 814,20 гривень - 37 241,40 гривня).

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що Кіровоградською ОДПІ, у зв'язку з визначенням податковим органом платнику податків грошового зобов'язання з орендної плати, відносно позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в загальному розмірі 46 590,25 гривень, у тому числі за період з січня по червень 2011 року в розмірі 1 гривня, за період з липня по грудень 2011 року в розмірі 27 953,55 гривні (223 628,40 гривень : 2 х 25%) та період з січня по квітень 2012 року в розмірі 18 635,70 гривень (74 542,80 гривні х 25%).

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Кіровоградською ОДПІ правомірно збільшено позивачу грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності та визначено штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що прийняте апеляційним судом нове рішення у справі підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року у справі № 1170/2а-4348/12 - скасувати.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 року у справі № 1170/2а-4348/12 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько