Ухвала суду № 43574403, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2015 р. м. Київ К/800/458/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУ МВС України в Харківській області) про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, в якому просив: скасувати наказ ГУ МВС України в Харківській області від 26 лютого 2014 року №42 о/с та наказ ГУ МВС України в Харківській області від 14 лютого 2014 року №114 в частині звільнення його з органів внутрішніх справ; поновити на займаній посаді.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що старший сержант міліції ОСОБА_2 з 14 червня 2013 року працював міліціонером відділення №2 взводу 1 роти №1 СБСМ «Грифон» ГУ МВС України в Харківській області.

27 листопада 2013 року до начальника ДКЗ МВС України надійшла довідка про причетність до скоєння кримінального правопорушення окремих працівників ГУ МВС України в Харківській області, серед яких зазначено позивача.

6 грудня 2013 року наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №1029 призначено службове розслідування за фактом повідомлення міліціонеру СБСМ «Грифон» ОСОБА_2 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення.

14 січня 2014 року наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №11 о/с позивача було відсторонено від посади строком до 17 березня 2014 року.

14 лютого 2014 року наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №114, ОСОБА_2 за порушення службової дисципліни, що виразилась у порушенні своїх функціональних обов'язків, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п.2.2, 3.2 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року №155 було вирішено звільнити з органів внутрішніх справ України.

26 лютого 2014 року наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області №42о/с позивача було звільнено згідно з підпунктом «є» пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення службового розслідування відносно позивача стало оголошення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Вказаним розслідуванням встановлено, що 26 листопада 2013 року до Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області із заявою звернувся громадянин ОСОБА_3, який повідомив, що цього ж дня невідомі особи із застосуванням фізичного насильства та спецзасобу - наручників, відкрито заволоділи грошима у сумі 1 150 000 грн, які знаходилися у його машині, після чого зникли з місця злочину. 26 листопада 2013 року до Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області надійшла інформація, що працівники відділу боротьби з міжнародними ОЗГУБОЗ СУ ГУ МВС України в Харківській області та УВБ в Харківській області ДВБ МВС України під час проведення слідчо-розшукових дій щодо розкриття вказаного злочину у можливій причетності до його скоєння викрито злочинну групу у складі якої перебував і позивач.

Вказані обставини відповідачем кваліфіковано як порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту та звільнено позивача за порушення службової дисципліни.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстави вважати позивача винним у вчиненні будь-яких протиправних дій відсутні з огляду на той факт, що вина останнього у вчиненні кримінального правопорушення не доведена у судовому порядку та не встановлена обвинувальним вироком суду.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до кримінальної відповідальності є окремою підставою для звільнення зі служби, а тому відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі відносно позивача не впливає на оцінку законності оскаржуваних наказів.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановивши, що позивача було звільнено за порушення дисципліни, послався на факт дискредитації позивачем звання працівника органів внутрішніх справ та прийшов до висновку про законність оскаржуваних наказів.

Отже, вирішуючи спір, суди не надали оцінки правомірності висновку відповідача про те, що оголошення позивачу підозри у вчиненні кримінального правопорушення та його участь у складі злочинної групи є саме порушенням дисципліни, а не може бути кваліфіковано як дискредитація звання, що несумісне з подальшим перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала

В порушення вказаної норми питання дотримання позивачем строку звернення до суду судом першої інстанції не було вирішено.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та вирішенні питання про дотримання чи порушення позивачем цього строку, судам насамперед слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а якщо строк пропущено, то наскільки і з яких причин.

Судами попередніх інстанцій ці питання не досліджено та не наведено відповідних мотивів у судових рішеннях.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб