Ухвала суду № 43572055, 01.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 876/3137/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника відповідача Мандзирохи А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Промінь-Електро» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2014 року приватне підприємство «Промінь-Електро» (далі - ПП «Промінь-Електро») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 04.12.2013 року:

№ 0010182201 про донарахування позивачу податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 40529 грн., з яких 38692,00 грн. за основним платежем та 1837,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0010162201 про донарахування податку на прибуток на суму 50662,00 грн., з яких 48365,00 грн. за основним платежем та 2297,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі № 803/243/14 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Луцька ОДПІ просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Промінь-Електро». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Пауер Грідс» за липень, листопад 2008 року, ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» за серпень 2010 року, лютий 2011 року, ТОВ «Оратанія-Буд» за грудень 2010 року, ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2013 року № 477/22.1/33667597 та встановлено порушення позивачем податкового законодавства.

Актами перевірок зазначених контрагентів ПП «Промінь-Електро» встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Апелянт зазначає, що під час проведення перевірки ПП «Промінь-Електро» не було надано договорів постачання, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару від ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ТОВ «Оратанія-Буд», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» до ПП «Промінь-Електро», сертифікатів відповідності на придбаний товар, які б підтверджували реальність господарських операцій.

Крім того, придбаний позивачем товар, а саме кабелі, комірки, проводи, муфти, ізолятори тощо, є однорідним, без особливих характеристик, а тому неможливо встановити, що саме цей товар придбавався у вказаних контрагентів.

Представник Луцької ОДПІ у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив таку задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ПП «Промінь-Електро» на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Промінь-Електро», суд першої інстанції виходив із того, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

На підтвердження факту використання придбаних у контрагентів електродеталей позивач надав ксерокопії актів приймання-виконання підрядних та будівельних робіт, ксерокопію технічного паспорту пасажиро-вантажного транспорту, яким було доставлено товари. При цьому, судом також взято до уваги, що товар, який придбавався не є об'ємним та не потребує спеціального вантажного транспорту для транспортування після придбання.

Досліджені у судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у вказаних контрагентів, а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформований правомірно.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Промінь-Електро» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Пауер Грідс» за липень, листопад 2008 року, ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» за серпень 2010 року, лютий 2011 року, ТОВ «Оратанія-Буд» за грудень 2010 року, ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт за № 477/22.1/33667597 від 20 вересня 2013 року.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 46612 грн;

- п. 3.1, ст. 3, п. 5.2 та п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1., п. 135.2, ст. 135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 48365 грн.

На підставі вказаних висновків відповідачем було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення за № 0010182201 та за № 0010162201.

На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративного спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій ПП «Промінь-Електро» з контрагентами ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ТОВ «Оратанія-Буд», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», а отже про безпідставність відображення їх результатів у податковому обліку ПП «Промінь-Електро».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних прапвовдносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у серпні 2010 року, лютому 2011 року ПП «Промінь-Електро» придбало у ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» електродеталі (кабелі, комірки, проводи, муфти). Факт придбання підтверджується податковими (№ 195 від 27.08.2010 року, № 47 від 16.02.2011 року) та видатковими накладними (№ РН-0000196 від 27.08.2010 року, № РН-0000099 від 16.02.2011 року). Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 30.08.2010 року та 23.02.2011 року.

У лютому 2011 року ПП «Промінь-Електро» придбало у ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» затискачі, трансформатор струму, траверса, кабельну муфту, роз'єднувач, що підтверджується податковими накладними № 2220002 від 22.02.2011 року та № 2010005 від 01.02.2011 року та видатковими накладними № РН-2-22003 від 22.02.2011 року та № РН-2-01008 від 01.02.2011 року. Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 9 від 23.02.2011 року.

У грудні 2010 року ПП «Промінь-Електро» придбало у ТОВ «Оратанія-Буд» електродеталі (відтяжку, вузол, вушко, затискачі, ізолятори, кронштейни, комплект Ригель, ковпачок, оголовники, розрядник, сережку, скобу, траверса, хомути тощо), що підтверджується податковою (№ 277 від 07.12.2010 року) та видатковою (№ РН-0000091 від 07.12.2010 року) накладними. Оплата за придбаний товар проведена у повному обсязі згідно із платіжним дорученням № 112 від 22.12.2010 року.

На підтвердження факту використання придбаних електродеталей у контрагентів позивач надав ксерокопії актів приймання-виконання підрядних та будівельних робіт, а також ксерокопію технічного паспорту пасажиро-вантажного транспорту, яким було доставлено товари.

Щодо доводів апелянта про безтоварність господарських операцій з огляду на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у господарській діяльності, ненадання таких документів не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт здійснення послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів, укладених позивачем ПП «Промінь-Електро» та ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТОВ «Оратанія-Буд» та не довів того, що правочини було вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ і витрат та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що припускаючи, що певні матеріали могли бути передані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано витрати.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі № 803/243/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 02 квітня 2015 року.