Постанова № 43572018, 01.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 876/4442/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за позовом Винниківської міської ради Львівської області до державної екологічної інспекції в Львівській області про визнання незаконним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2014 року Винниківська міська рада Львівської області (далі - Винниківська МР) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати припис № 2552/1169-04 від 23.12.2013 року Державної екологічної інспекції в Львівській області (далі - Держекоінспекція).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 813/723/14 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач Держекоінспекція просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову Винниківської МР. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за результатами проведення позапланової перевірки Винниківської МР 23.12.2013 року було винесено припис № 2552/1169/04 з вимогою припинити витоки каналізаційних стоків з несправного каналізаційного колектора та не допускати забруднення земельних ресурсів стічними водами з несправного каналізаційного колектора, яким транспортуються стічні води з м. Винники у м. Львів.

При цьому апелянт звертає увагу на те, що каналізаційним колектором транспортуються виключно стоки МКП «Винниківське» на очисні споруди м. Львова. Тому вважає необґрунтованим висновок суду про те, що оскільки каналізаційний колектор та район витоку колектора територіально знаходиться поза межами юрисдикції Винниківської МР, остання не має жодного відношення до його утримання.

Оскільки, каналізаційний колектор знаходився на балансі Винниківської МР і є одним із ключових об'єктів благоустрою, відведення та очищення стічних вод, позивач, як орган місцевого самоврядування, повинен здійснювати контроль за його утриманням підприємством, у якого колектор перебував на балансі.

Таким чином, на думку апелянта, припис № 2552/1169-04 винесений позивачу правомірно, а бездіяльність Винниківської МР призводить до порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме забруднення земель.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов Винниківської МР, суд першої інстанції виходив із того, що станом на день проведення перевірки відповідачем каналізаційно-насосну станцію (КНС) «Винники-1», каналізаційно-насосну станцію (КНС) «Винники-2» та водопровідні і каналізаційні мережі м. Винники передано на баланс МКП «Винниківське».

Каналізаційний колектор не перебуває на балансі позивача, оскільки межею скиду стічних вод м. Винники в систему міської каналізації є контрольний колодязь (КК1), який відповідно до схеми не знаходиться у м. Винники, а отже Винниківська МР до утримання цього колектора не має жодного відношення.

Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як слідує з матеріалів справи, Держекоінспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання Винниківською МР вимог природоохоронного законодавства, результати якої відображені в акті перевірки № 2552/02/04/2084 від 23.12.2013 року, за наслідками якої винесено припис № 2552/1169-04 з вимогою розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків; припинити витоки каналізаційних стоків з несправного каналізаційного колектора та не допускати забруднення земельних ресурсів стічними водами з несправного каналізаційного колектора, яким транспортуються стічні води з м. Винники у м. Львів (а.с. 13-14).

Зазначеним актом перевірки від 23.12.2013 року встановлено, що Винниківською МР не вживаються заходи по припиненню забруднення земельних ресурсів стічними водами з несправного каналізаційного колектора, яким транспортуються стічні води з м. Винники у м. Львів, що є порушенням ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та ст.ст. 30, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Положеннями ч. 3 ст. 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються охорона та утримання об'єктів благоустрою комунальної форми власності, переданих органами місцевого самоврядування на баланс підприємствам, установам, організаціям.

Приписами ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води;

вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин;

організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;

Згідно із ч. 1 ст. 33 вказаного Закону відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;

здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Відповідно до матеріалів справи ЛМКП «Львівводоканал» надало документи та інформацію Держекоінспекції про те, що відповідно до ухвали 15-ї сесії Львівської міської ради народних депутатів 21-го скликання від 24.06.1993 року про розмежування комунальної власності між м. Львовом та м. Винники актами передачі від 31.12.2001 року з балансу ЛМКП «Львівводоканал» на баланс виконавчого комітету Винниківської МР була здійснена передача каналізаційних насосних станцій «Винники-1», «Винники-2», каналізаційних мереж м. Винники та напірного каналізаційного колектора, яким перекачуються стоки з м. Винники до м. Львів.

При цьому рішенням виконавчого комітету Винниківської МР № 136 від 15.09.2014 року «Про погодження передачі каналізаційного напірного колектора» було погоджено передачу у власність територіальної громади м. Львова напірного каналізаційного колектора від КНС-2 у м. Винники до КОС м. Львова.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що на час проведення перевірки спірний каналізаційний колектор перебував у відання Винниківської МР, як органу місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади м. Винники, і висновки суду першої інстанції про те, що відповідач до його утримання не мав жодного відношення не відповідають фактичним обставинам справи.

Факт забруднення земельних ресурсів стічними водами з несправного каналізаційного колектора, яким транспортуються стічні води з м. Винники у м. Львів, відповідачем у ході судового розгляду не заперечувався.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу державної екологічної інспекції в Львівській області задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 813/723/14 та прийняти нову, якою у задоволенні позову Винниківської міської ради Львівської області відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук