Рішення № 4356938, 18.12.2008, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2008 р. справа № 2-5189\ 08

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Турецької І.О.

при секретарі - Скоріній Т.С.

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_1

від відповідача - Піддубна О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Правова позиція позивача.

Позивач вважає своє звільнення з посади виконуючого обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" за ст. 40 п. 2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) незаконним на наступних підставах.

Наказом Голови Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 197 о/с від 11 жовтня 2007 р. його було звільнено з роботи згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Підставою для звільнення, було рішення атестаційної комісії від 5 жовтня 2007 р.

В подальшому, наказом Голови Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 205 о/с від 15 жовтня 2007 р. дія наказу № 197 о/с від 11 жовтня 2007 p., щодо звільнення його з роботи була - призупинена і він продовжував виконувати обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса".

25 січня 2008 р. був виданий наказ Голови Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 12 о/с і його знову було звільнено з посади виконуючого обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" з 28 січня 2008 р. згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв'язку з незабезпеченням виконання основних показників діяльності філії за 2007 рік, зниження частки установи на ринку банківської діяльності та негативними фактами управління колективом.

По ствердженню позивача з даним наказом він був ознайомлений лише 29 січня 2008 p., a з рішенням Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 105 від 24 січня 2008 p., яке було підставою для прийняття Головою Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку наказу про звільнення, він ознайомився лише у суді.

Копія наказу, згідно з вимогами ч.1 ст. 233 КЗпП України йому також не була вручена.

Мотивуючи свою незгоду із звільненням, ОСОБА_2. зазначив у своєму позові, що згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці. Звільнення з цих підстав, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Також на його думку, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 21 постанови від 6 листопаду 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з подальшими змінами), при розгляді справ про звільнення за п. 2 статті 40 Кодексу законів про працю України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне

для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує і його неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Отже, п. 2 статті 40 КЗпП України передбачає, звільнення працівника внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків із причин, які не залежать від нього і не можуть бути поставлені йому за провину.

Між тим, він вважає, що адміністрація, приймаючи рішення про його звільнення, керувалася іншими мотивами, а саме мотивами того, що він умисно, незважаючи на неодноразові попередження зі сторони Правління банку та застосування дисциплінарних стягнень, не забезпечив посилення позиції установи банку на фінансовому ринку регіону. Також, результатом його бездіяльності явилося те, що частка установи банку на кредитному ринку Одеської області знизилась в 2,5 разу тощо.

Вказуючи на порушення з боку адміністрації його трудових прав, позивач зазначив, що зі своєю посадовою інструкцією він був ознайомлений практично перед звільненням - 5 грудня 2007 p.,

хоча виконував обов'язки виконуючого обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" з 25 січня 2007 р.

Також, він указує, що в протоколі Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку від 24 січня 2008 р. № 105 не наведено, які трудові обов'язки, покладені на нього і які, він не може виконувати внаслідок недостатньої кваліфікації.

На його думку, дії адміністрації щодо його звільненню за названими підставами, суперечать їх же діям по його заохоченню у вигляді грошової винагороди у розмірі 4 733,97 грн. за підсумки роботи у 2007 р.

На його погляд, у протоколі Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку від 24 січня 2008 р. № 105 наведена загальна оцінка роботи філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса", що за відсутністю конкретних фактів невиконання ним трудових обов'язків не може вважатись достатнім доказом невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі.

Крім того, ОСОБА_2. заявив, що у відповідності до ст. 40 КЗпП України, іншої роботи йому не пропонували.

Заявляючи вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, ОСОБА_2. пояснив, що з 5 червня 2008 р. він працює на посаді начальника Відділення № 12 ТОВ "Партнер-Банк" відповідно до наказу № 305-П від 5 червня 2008 р.

Як вбачається з довідки № 4039 від 01.12.2008 р. ТОВ "Партнер-Банк" сума нарахованої заробітної плати за роботу начальником Відділення № 12 ТОВ "Партнер-Банк" за період з 5 червня 2008 р. по 1 грудня 2008 р. складає 61 615,69 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (із подальшими змінами) його середньоденна заробітна плата за виконання обов'язків керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" складала 747, 66 грн.

Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу до його працевлаштування в ТОВ "Партнер-Банк", тобто з 28 січня 2008 р. по 4 травня 2008 р. складала 65 046,42 грн. Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з дня його працевлаштування у ТОВ "Партнер-Банк" з 5 червня 2008 р. до 1 грудня 2008 р. складає - 92 709,84 грн. без врахування заробітної плати, одержаної в ТОВ "Партнер-Банк".

Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з дня його працевлаштування у ТОВ "Партнер-Банк" з 5 червня 2008 р. до 1 грудня 2008 р. з врахуванням заробітної плати, одержаної в ТОВ "Партнер-Банк" з 5 червня 2008 р. по 1 грудня 2008 р. складає - 31 094,15 грн. Усього заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 96 140,57 грн. (65 046,42 + (92 709,84 грн. - 61 615,69 грн.) = 96 140,57 грн.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, позивач зазначив, що відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України, статті 23 ЦК України, позивач також заявив вимоги про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи їх наступним.

Так, в Акціонерному комерційному Промислово-інвестиційному банку, по його ствердженню, він працював на різних посадах з 1977 р. і мав гарну репутацію серед робітників банківської системи та клієнтів.

Це підтверджується нагородами та відзнаками, а саме за клопотанням Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційцргр банку та Одеської обласної державної адміністрації в 2004 р. він був нагороджений державною нагородою - медаллю "За працю й звитягу" (Указ Президента України № 568 від 20.05.2004 p.).

Рішенням Голови Одеської обласної державної адміністрації у 2004 р. він був нагороджений відзнакою 60 років визволення Одещини від фашистських загарбників".

Між тим, незаконне звільнення погіршило стан його здоров'я, знизило його імідж, погіршило його стосунки з колегами, а також з керівниками підприємств та організацій, якими він мав партнерські відносини.

Йому не була своєчасно надана трудова книжка, він її отримав лише 16.05.2008 p., що підтверджується копією особистої картки.

Як, зауважив позивач, оскільки трудову книжку він отримав лише в травні 2008 р. у нього не було можливості зареєструватися в Одеському міському центрі зайнятості, у зв'язку з чим, він тривалий час він був позбавлений права на працевлаштування.

Моральну шкоду позивач оцінив у - 90 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали всі вищевикладені позовні вимоги, а також зазначили, що строк звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин. Причина пропуску строку, це не отримання позивачем у належні строки трудової книжки, а також копії приказу про звільнення.

Правова позиція відповідача в особі Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство).

Представник відповідача був присутній у судових засіданнях двічі: 20.05.2008 р. та 12.08.2008 p..

В судові засідання, що були призначені 10.10.2008 p., 03.11.2008 p., 09.12.2008 р. та 18.12.1008 p. відповідач до суду не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про поважність причин, суд не повідомив.

Позиція відповідача була викладена у письмових запереченнях та доказах, які надавалися суду.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що ОСОБА_2., перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку неодноразово піддавався стягнення у вигляді доган. Причиною оголошення доган, було не дотримання ОСОБА_2. вимог Закону "Про банки і банківську діяльність" та нормативно - правових актів Національного банку України, що виразилося в порушені валютного законодавства та кредитної дисципліни.

У вересні 2007 р. в результаті аудиторської перевірки в даному відділенні було встановлено порушення порядку кредитування з перевищенням повноважень.

05.10.2007 р. за результатами проведеної атестації, атестаційна комісія надала рекомендації про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

11.10.2007 р. був виданий наказ Голови правління банку про звільнення позивача з займаної посади, згідно з п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Згодом, 15.10.2007 р. дія цього наказу була призупинена.

25 січня 2008 р. був виданий наказ Голови Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 12 о/с про звільнення ОСОБА_2. з посади виконуючого обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" з 28 січня 2008 р. згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв'язку з незабезпеченням виконання основних показників діяльності філії за 2007 рік, зниження частки установи на ринку банківської діяльності та негативними фактами управління колективом.

Відповідач вважає, що звільнення позивача з займаної посади на підставі вимог п. 2 ст. 40 КЗпП України проведено обгрунтовано, так як організація роботи у філії ним здійснювалася на неналежному рівні.

Мотивувальна частина рішення.

З'ясувавши обставини справи та, перевіривши їх доказами, суд установив наступні фактичні обставини справи.

У зв'язку з реформуванням структури управління Промінвестбанку наказом Голови Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 22 о/с від 25 січня 2007 р. ОСОБА_2. було звільнено з посади керуючого філією "Одеське Центральне відділення Промінвестбанку" та призначено на посаду виконуючого обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса".

Наказом Голови Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 197 о/с від 11 жовтня 2007 р. позивача було звільнено з роботи згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків.

Підставою для звільнення було рішення атестаційної комісії від 5 жовтня 2007 р.

Наказом Голови Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 205 о/с від 15 жовтня 2007 р. дія наказу № 197 о/с від 11 жовтня 2007 р. була - призупинена і позивач продовжував виконувати обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса".

Наказом Голови Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 12 о/с від 25 січня 2008 р. позивача було звільнено з посади виконуючого обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" з 28 січня 2008 р. згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України у зв'язку з незабезпеченням виконання основних показників діяльності філії за 2007 рік, зниження частки установи на ринку банківської діяльності та негативними фактами управління колективом і ознайомили його з цим наказом 29 січня 2008 р.

Підставою для прийняття Головою Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку спірного наказу було рішення Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку № 105 від 24 січня 2008 р. в якому зазначено, що незважаючи на неодноразові попередження ОСОБА_2. та застосування до нього дисциплінарних стягнень, позивач не забезпечив посилення позиції установи банку на фінансовому ринку регіону. В результаті бездіяльності позивача за три останніх роки частка установи банку на кредитному ринку Одеської області знизилась в 2,5 разу тощо.

Питання щодо законності звільнення позивача , на думку суду, повинно бути вирішено на підставі вимог п. 2 ст. 40, 237-1 КЗпП України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопаду 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із подальшими змінами)

Згідно з пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці. Звільнення з цих підстав, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 21 постанови від 6 листопаду 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з подальшими змінами), при розгляді справ про звільнення за п. 2 статті 40 Кодексу законів про працю України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я працівник не може залежно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для ч.1енів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує і його неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Отже, п. 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає звільнення працівника внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків із причин, які не залежать від нього і не можуть бути поставлені йому за провину.

 Між тим, як убачається тексту протоколу № 105 засідання Правління Акціонерного

комерційного Промислово-інвестиційного банку від 24 січня 2008 р. позивачу у провину ставилося неналежне виконання ним своїх обов'язків із причин, які повністю від нього залежать, тобто в його обвинувачували в тому, що він проявив бездіяльність як керівник, його стиль роботи не задовольняв клієнтуру банку, ним не були виконані умови кредитування, не забезпечено виконання наказу Промінвестбанку.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вищезазначений протокол суперечить іншим доказам, які є в матеріалах справи.

Так, як вбачається з довідки Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку від

18 квітня 2008 р. № 07-01-08/139 у грудні 2007 р. позивач отримав винагороду у розмірі 4 733,97

грн. за підсумками - 2007 р.

У процесі розгляду справи були встановлені і інші порушення трудових прав позивача.

Так, позивачеві не була запропонована інша посада, як того вимагає КЗпП.

З посадовою інструкцією виконуючого обов'язки керуючого філією "Відділення

Промінвестбанку в м. Одеса", яка була затверджена заступником Голови Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку 20 листопада 2007 р. позивач, був ознайомлений лише 5 грудня 2007 p.

У протоколі Правління Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку від 24 січня 2008 р. № 105 не наведено, які трудові обов'язки, покладені на ОСОБА_2. він, не може виконувати внаслідок недостатньої кваліфікації.

Суд погоджується з думкою позивача, що у вищезазначеному протоколі № 105 наведена загальна оцінка роботи філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса", в ньому відсутні конкретні факти невиконання ним трудових обов'язків, а тому цій документ не може вважатись достатнім доказом невідповідності його займаній посаді або виконуваній роботі.

Суд, звертає увагу, що по аналогічної справі судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своєї ухвалі від 05.04.2006 р. зазначила, що "беручи до уваги доводи відповідача про оцінку кваліфікації позивача на підставі особистого вкладу у виробничу діяльність підприємства, суд не встановив, на підставі яких саме об'єктивних даних (документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов'язків) зроблено таку оцінку.

На думку вищезазначеного суду, рішення атестаційної комісії про невідповідність працівника займаній посаді є лише одним із доказів, якій підлягає перевірці й оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в абзаці 2 пункту 32 постанови від 6 листопаду 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з подальшими змінами) при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Позивач детально підрахував суму заробітку, яку необхідно стягнути з відповідача за час вимушеного прогулу, судом були перевірені дані розрахунки, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що сума, яка підлягає стягненню складає - 96 140 грн. 57 коп.. Вказана сума, зазначена без урахування податків, які необхідно стягнути.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку суду, мотиви, по яким ОСОБА_2. просить стягнути моральну шкоду знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, але сума, яку він зазначив, не відповідає принципам розумності та справедливості.

Сума моральної шкоди, яку необхідно стягнути з відповідача, повинна складати - 10 000 грн.. Суд вважає, що доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку до звернення до суду є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 233 ч. 1 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до районного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. В матеріалах справи не має доказів про вручення позивачеві наказу, є лише його підпис під наказом про ознайомлення, а трудова книжка позивачем отримана лише 16.05.2008 р. Доводи відповідача про те, що ОСОБА_2. неодноразово рекомендованим листом направлялися повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, не можуть бути взяти до уваги, тому що, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. ще місяць знаходився на роботі у зв'язку з передачею справ іншим посадовим особам.

Стаття 234 КЗпП України передбачає, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд вважає, що згідно з вимогами ст. 84 ЦПК України підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення на його користь понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі - 500 гр.

У зв'язку з тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору та витрат з інформаційно -

технічного забезпечення розгляду цивільних справ і позов його задоволений, ці витрати, відповідно до вимог 81, 88 ЦПК України, необхідно покласти на відповідача.

Таким чином із відповідача в особі Промінвестбанку необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 961 грн. (1% від 96 140 грн.) та на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 108,209, 212 -215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді виконуючого обов'язки керуючого філією "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку з 28 січня 2008 р.

Стягнути з Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (закрите товариство), ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 00039002, місцезнаходження: м. Київ, провулок Шевченко 12 на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 96 140 (дев'яносто шість тисяч сто сорок) грн. 57 коп., попередньо утримавши з даної суми необхідні податки

Стягнути з Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (закрите товариство), ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 00039002, місцезнаходження: м. Київ, провулок Шевченко 12 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.;

Стягнути з Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (закрите товариство), ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 00039002, місцезнаходження: м. Київ, провулок Шевченко 12 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката 500 (п'ятсот) грн.

Стягнути з Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (закрите товариство), ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 00039002, місцезнаходження: м. Київ, провулок Шевченко 12 на користь держави судовий збір у розмірі 961 грн..

Стягнути з Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (закрите товариство), ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 00039002, місцезнаходження: м. Київ, провулок Шевченко 12 на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" (одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ: 23213460, розрахунковий рахунок: 31217259700008, МФО банку 828011) витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) грн..

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяті днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяті днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Одеської області через Приморський райсуд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 денного строку на подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано

Якщо було подано заяву про апеляційне оскаржейня але апеляційна скарга не була подана в 20 денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.