Ухвала суду № 43566651, 07.04.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/122/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

07 квітня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерство внутрішніх справ України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування наказу в частині накладення дисциплінарного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування наказу в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу МВС України №34 від 17.01.2015 в частині накладення дисциплінарного стягнення на підполковника ОСОБА_2 заступника начальника кадрового забезпечення УМВС України у Вінницькій області, - звільнення з посади до винесення судового рішення по даній справі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року вказане клопотання задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України №34 від 17 січня 2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України у Вінницькій області".

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року скасувати.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи вказане клопотання позивача суд першої інстанції виходив з того, що подальші дії третьої особи УМВС України у Вінницькій області по реалізації оскаржуваного наказу можуть призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_2 до ухвалення рішення в адміністративній справі, предметом розгляду якої є правомірність дій відповідача при прийнятті цього наказу. Крім того, у разі виконання третьою особою оскаржуваного наказу для відновлення прав і інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного

Згідно вимог статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З аналізу наведеної статті вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, яке допускається на протязі всього терміну розгляду справи, є обґрунтована наявність такої необхідності. Суд виходячи з конкретних доказів, повинен встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У відповідності до ч. 3 ст. 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання. При цьому частиною 4 даної статті передбачено, що адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчинення певної дії.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом щодо скасування наказу Міністерства внутрішніх справ від 17.01.2015 №34 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України у Вінницькій області", яким за неналежне виконання функціональних обов'язків, що виразилось в незадовільній організації службової діяльності щодо виконання доручень керівництва Міністерства, ігнорування вимог наказів МВС України від 16.03.2007 №81, від 15.05.2007 №157, від 26.03.2010 №90, від 22.02.2012 №155, низькій організації роботи з питань профілактики порушень особовим складом службової дисципліни, підполковника міліції ОСОБА_2, заступника начальника управління кадрового забезпечення УМВС України у Вінницькій області начальника відділу інспекції з особового складу, - звільнено з посади.

За змістом абз.1,2 ст. 13 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу. Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм Міністром внутрішніх справ України. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання, що передбачає абз.7 ст. 13 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Згідно з абз.6 ст.14 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу у відповідності до абз.5 ст. 18 зазначеного Закону.

Отже, за наслідками наказу Міністерства внутрішніх справ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України у Вінницькій області" від 17.01.2015 №34 УМВС України у Вінницькій області зобов'язано винести наказ по особовому складу про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 Тобто, на підставі оскаржуваного наказу начальником УМВС України у Вінницькій області в майбутньому буде сформовано наказ, яким фактично буде звільнено з займаної посади.

В апеляційній скарзі відповідач із посиланням на п.17 Постанови Пленуму ВАСУ №2 від 06.03.2008р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" вказує на неможливість забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, яким відповідач помилково вважає оскаржуваний наказ.

Так, відповідно до п.17 згаданої Постанови Пленуму ВАСУ №2 від 06.03.2008р. в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, судам слід мати на увазі, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 КАС України ( 2747-15 ), що є неприпустимим.

Разом з цим, слід розмежовувати оскаржуваний наказ Міністерства внутрішніх справ від 17.01.2015 №34 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України у Вінницькій області", який встановлює дисциплінарні стягнення для окремих працівників, а також наказ УМВС України у Вінницькій області про звільнення з посади, який приймається на підставі оскаржуваного наказу та є правовим актом індивідуальної дії про звільнення з посади в розумінні Постанови Пленуму ВАСУ №2 від 06.03.2008р. Зупинення дії оскаржуваного наказу фактично не продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками, адже вказаний наказ фактично не припиняє службові відносини між позивачем та роботодавцем, а є лише підставою для прийняття правового акту індивідуальної дії з цього питання (наказу про звільнення).

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог позивача щодо забезпечення позову, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення клопотання позивача про забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наказом Міністерства внутрішніх справ від 03.02.2015 №122 "Про скасування наказу" скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ від 17.01.2015 №34 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України у Вінницькій області".

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Міністерство внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року - без змін.

ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.