Ухвала суду № 43566559, 14.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 р.Справа № 816/5086/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2015р. по справі № 816/5086/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

02 березня 2015 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 грудня 2014 року № 0006912203/2814.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що подані до перевірки товарно-транспортні накладні, оформлені за наслідком договірних відносин між ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" та ТОВ "Бізнестехнології", не містять чітких даних щодо пунктів навантаження та розвантаження товарів. Крім того, такі товарно-транспортні накладні та подорожні листи не можуть вважатись належним доказом перевезення придбаних товарів, оскільки автомобіль, яким було здійснено перевезення, наданий в оренду за договором від 22.01.2014 року, не посвідченим нотаріально в порушення статті 799 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції, на думку заявника, не надано належної оцінки тому факту, що згідно АІС "Податковий блок" встановлено розбіжності між сумою податкових зобов'язань ТОВ "Бізнестехнології" і сумою податкового кредиту позивача в березні 2014 року на суму ПДВ - 15666,67 грн.; відповідно до проведеного аналізу єдиного реєстру податкових накладних в березні 2014 року ТОВ "Бізнестехнології" придбання вказаного товару не встановлено.

Наголошуючи на виявлених під час проведеної перевірки порушеннях, заявник посилається також на акт від 13.06.2014 № 1574/22-03/38830460 зустрічної звірки ТОВ "Бізнестехнології", отриманий від Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів, який підтверджує відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" та його контрагентами у березні 2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" письмових заперечень на апеляційну скаргу не подало.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 03.11.2014 року по 07.11.2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" з питань взаємовідносин з ТОВ "Бізнестехнології" за період березень 2014 року.

14 листопада 2014 року за результатами проведеної перевірки складено акт № 2641/16-03-22-03-08/38742888 (а.с. 13-20), яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в березні 2014 року на суму 15666 грн. 67 коп. (а.с. 20).

04 грудня 2014 на підставі акту перевірки від 14.11.2014 № 2641/16-03-22-03-08/38742888 винесено податкове повідомлення-рішення № 0006912203/2814, яким ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 23500 грн. 01 коп., у тому числі: за основним платежем у розмірі 15666 грн. 67 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7833 грн. 34 коп. (а.с. 31).

Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія", суд першої інстанції виходив з того, що правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Бізнестехнології" є підтвердженою, тому висновки контролюючого органу про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Бізнестехнології" (постачальник) укладено договір поставки № 03/3 (а.с. 33-34), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця: буровий інструмент, різні види запасний частин і витратних матеріалів до бурових установок, промислового устаткування; згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Ціни, асортимент і кількість товару узгоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3 договору сума договору складає 500000 грн. Оплата вартості товару, визначеної у відповідності з п. 1.1 цього договору, здійснюється на умовах відстрочення платежу, в гривнях прямим грошовим переказом на поточний банківський рахунок протягом 30 банківських днів з моменту передачі товару і на підставі виставленого рахунку-фактури. Датою передачі товару є дата підписання видаткової накладної. Пунктом 4 договору передбачено, що товар по цьому договору передається будь-яким зручним для покупця видом транспорту (доставки) - в м. Кременчук, м. Комсомольськ (за усним погодженням сторонами).

Згідно з положеннями пункту 10 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих раніше зобов'язань по цьому договору.

На виконання умов договору поставки № 03/3 від 03.03.2014 ТОВ "Бізнестехнології" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 60 від 03.03.2014 на обертач бурового верстака СКБ4 на загальну суму 45120 грн., у тому числі ПДВ - 7520 грн.; № 61 від 24.03.2014 на буровий насос нб 3 на загальну суму 48880 грн., у тому числі ПДВ - 8146 грн. 67 коп., копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 37-38).

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року та суми податку на додану вартість згідно даних податкових накладних включені до складу податкового кредиту позивача березня 2014 року (а.с. 172-175).

Станом на час виписки податкових накладних ТОВ "Бізнестехнології" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 200147427 від 30.10.2013 анульовано лише 09.07.2014 (а.с. 176, зворот).

Факт отримання товару від ТОВ "Бізнестехнології" за договором поставки підтверджується видатковими накладними №60 від 03.03.2014, № 61 від 24.03.2014 та податковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 35-38).

Крім того, позивачем надано копії рахунків-фактур, копію паспорту на насос буровий (а.с. 54-55, 71-84) та копію витягу з Журналу реєстрації довіреностей (а.с. 194-195).

Вказаний товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копією оборотно-сальової відомості по рах. 207 за березень 2014 р. та картки рахунку 207 за березень 2014 р. (а.с. 58-59).

Фактичне перерахування позивачем коштів ТОВ "Бізнестехнології" підтверджується платіжним дорученням № 70 від 07.04.2014 та банківською випискою від 07.04.2014, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 56-57).

Представник позивача пояснив, що вказаний вище товар придбавався позивачем у ТОВ "Бізнестехнології" з метою модернізації (поліпшення) бурильного станка, наявного на підприємстві позивача, на підтвердження чого надав до суду копії: договору № 1208/1 від 12.08.2013, специфікації до договору, прибуткової накладної № 3 від 12.08.2013, паспорту на станок буровий, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, оборотно-сальдових відомостей по рах. 235, 10, за березень 2014 р., картки рахунку 10 за серпень 2013 р., карток рахунків 235 та 104 за березень 2014 (а.с. 60 -70, 85-91).

На підтвердження фактичного перевезення товару від ТОВ "Бізнестехнології" позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів (а.с. 39-41).

Надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача у апеляційній скарзі на акт зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "Бізнестехнології" від 13.06.2014 року №1574/22-03/38830460, яким, на його думку, підтверджується протиправний характер дій позивача в частині формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся, по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом.

Дані проведених звірок контрагента позивача податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту . Доказами порушення правил формування податкового кредиту та обчислення податку на прибуток можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо стосовно контрагента позивача виникли сумніви з приводу правомірного характеру діяльності, оформлення документів бухгалтерського обліку та звітності без мети реального провадження господарських операцій, відповідальність та відповідні негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження.

Доводи апеляційної скарги про те, що подані до перевірки товарно-транспортні накладні, оформлені за наслідком договірних відносин між ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" та ТОВ "Бізнестехнології", не містять чітких даних щодо пунктів навантаження та розвантаження товарів, не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, отриманий позивачем від ТОВ "Бізнестехнології" товар доставлявся за адресою м. Кременчук, вул. Чкалова, 2 оф.9, оскільки позивач користується приміщенням за вказаною адресою, на підтвердження чого надано копію договору оренди офісу № 5 від 01.07.2013 та акту приймання-передачі в оренду офісного приміщення від 01.07.2013 (а.с. 51-53).

В свою чергу, у подорожніх листах чітко зазначено відомості про те, з якого місця вантаж має бути взятий (м. Вінниця, вул. Визволення, б.2 оф. 116) та куди має бути доставлений (м. Кременчук, вул. Чкалова, 2 оф.9) (а.с. 39-40). Аналогічні адреси вантажовідправника та вантажоодержувача зазначені в товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання заявника у апеляційній скарзі на договір найму (оренди) транспортного засобу від 22.01.2014 з додатковими угодами (а.с. 196-198, 45-46). Зазначений договір найму (оренди) транспортного засобу було укладено між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою ТОВ "НВК "Геологія", однак, дійсно, у порушення ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України нотаріально не посвідчено.

Разом з тим, перевезення придбаного у ТОВ "Бізнестехнології" здійснювалось директором ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" ОСОБА_2. ОСОБА_2 було видано довіреність від 17.01.2014, копія якої наявна у матеріалах справи, на представлення інтересів в органах нотаріату, відповідних органах Державтоінспекції або будь-яких інших установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності з питань, пов'язаних з відчуженням автомобіля (транспортного засобу), його переобладнанням, ремонтом, проходженням технічного огляду; страхувати, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля, а також здавати в оренду, продавати, за ціну і на умовах за своїм власним розсудом належний ОСОБА_3 на підставі технічного паспорта автомобіля НОМЕР_3, виданого МРЕВ м. Дніпродзержинськ УВС Дніпропетровської області 14.08.1992 року автомобілем марки, моделі УАЗ 432 А, 1985 року випуску, шасі № НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, кузов № б/н, колір - бежевий, реєстраційний № НОМЕР_2, що стоїть на обліку в МРЕВ м. Дніпродзержинськ УВС Дніпропетровської області з 14.08.1992 року (а.с. 192-193).

У ОСОБА_2, яким здійснювалося перевезення товару, був наявний реєстраційний документ на транспортний засіб, яким здійснювалося таке перевезення - УАЗ 452 А № НОМЕР_2.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2015р. по справі № 816/5086/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2015 р.