Ухвала суду № 43566551, 06.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 р.Справа № 818/2343/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. , Федоренко І.М.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дахно В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014р. по справі № 818/2343/14

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області третя особа Заступник начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Лозовий В.О.

про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 р. частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1.) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - відповідач, УМВСУ в Сумській обл..) , третя особа: заступник начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Лозовий В.О .

Визнано протиправним і скасовано п. 1 наказу УМВСУ в Сумській обл. "Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС" № 409 від 30 травня 2014 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Стягнуто з УМВСУ в Сумській обл. на користь ОСОБА_1 різницю в грошовому забезпеченні за час виконання обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС за період з 20.04.2011 р. по 07.09.2011 р. в розмірі 2225 грн. 21 коп. та середній заробіток по день повного розрахунку в розмірі 4774 грн. 14 коп.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 помилково сплачений судовий збір в розмірі 146 грн. 16 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. Постанову суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 18.08.2014 р. його ознайомлено з витягом з наказу УМВС України в Сумській обл. №190 о/с, яким позивача призначено з 18.08.2014 р. на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській обл. у зв'язку зі змінами в штатах. Під час ознайомлення з наказом ним був зроблений запис про незгоду з його прийняттям та повідомлено про намір оскарження у судовому порядку. 20.08.2014 р. начальник УДСБЕЗ УМВС України в Сумській обл. Семенцов О.Ю. наказав йому звільнити службовий кабінет та забрати особисті речі, чим позбавив, на думку позивача, можливості виконувати його службові обов'язки.

Апелянт вважає, що відповідачем не було дотримано вимог діючого законодавства при переміщенні його на нижчу посаду у зв'язку із скороченням штатів. Судом першої інстанції не було встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України) разом із повідомленням про скорочення штатів не було запропоновано право на зайняття іншої посади. Відповідачем проігноровано переважне право, яке має позивач, на залишенні на роботі. Вважає, що відповідач навмисно не пропонував посади позивачу протягом тривалого періоду часу і лише після призначення на рівнозначні посади та на посади на які позивач мав переважне інших осіб, ним було запропоновано нижчі посади від яких ОСОБА_1 відмовився. Апелянт вважає незаконним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року ( далі - Положення) особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Пункт 21 Положення взагалі не може розглядатися як підстава законного переведення на іншу посаду оскільки позивач двічі офіційно відмовився від переведення на зазначену посаду і в зв'язку з чим вважає, що таке переведення відбулося з порушенням вимог ч. 3 ст. 43 Конституції України. Пункт 42 Положення містить вичерпний перелік умов за яких проводиться переміщення по службі середнього, старшого і вищого начальницького складу. А саме, на нижчі посади за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення. Наказ №190 о/с від 07.08.2014 р. не містить посилань на правові норми Конституції України, Положення та суперечить їм, а тому на думку апелянта є незаконним.

Стосовно оскаржуваного наказу №116 о/с від 24.07.2014 р. в частині призначення капітана міліції Лозового В.О. на посаду заступника начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС, апелянт вважає, що даний наказ порушує його права так як він мав переважне право на зайняття вказаної посади, натомість відповідачем навмисно призначено на неї іншу особу.

Також апелянт вважає неправомірним відмову в задоволенні позовних вимог про скасування наказу №656 від 29.08.2014 р. «Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС України в Сумській обл.», оскільки за період з 18.08.2014 р. по 22.08.2014 р. він перебував на робочому місці, на підтвердження чого є складання в цей час секретних документів, що підтверджується довідкою відповідача, яка міститься в матеріалах справи.

Наказ №264 о/с від 18.09.2014 р. в частині звільнення його з органів внутрішніх справ у зв'язку з невиходом на службу, апелянт вважає незаконним в зв'язку з фактичною неможливістю виконання функціональних обов'язків внаслідок перешкод з боку керівництва, які виразились у примушенні його до звільнення службового кабінету та винесення особистих речей з роботи, та незгода позивача з незаконним переведенням на нижчу посаду вважає поважними причинами відсутності на роботі. Про те, що вище зазначений наказ незаконний апелянт зазначив при ознайомленні з даним наказом.

Відповідач, в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 р. у частині скасування п. 1 наказу УМВС України в Сумській обл. №409 від 30.05.2014 р. та стягнення з УМВС України в Сумській обл. на користь ОСОБА_1 різниці у грошовому забезпечені за час виконання обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС України в Сумській обл. за період з 20.04.2011 р. по 07.09.2011 р. в розмірі 2225,21 грн та середній заробіток по день повного розрахунку в розмірі 4774 грн скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 в порушення своїх посадових обов'язків, як начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та на фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській обл. не було організовано роботу з викриття кримінальних правопорушень у сфері надрокористування в підрозділах ДСБЕЗ області, що в свою чергу призвело до порушення з боку останнього цілої низки норм Положення про відділ (сектор) державної служби боротьби з економічною злочинністю міського, лінійного, районного управління (відділу) відділу спеціальної міліції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономіній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті», Законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність» та Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» №3460-ІУ ВІД 22.02.2006 р. (далі - Дисциплінарний статут).

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 99, 100 КАС України, не було залишено позовні вимоги щодо оскарження наказу №409 від 30.05.2014 р. без розгляду. Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на ст. ст. 20, 21 Дисциплінарного статуту, оскільки строки оскарження дисциплінарного стягнення, передбачені даними статтями, стосуються лише досудового врегулювання спору.

Апелянт також зазначив, що суд першої інстанції, в порушення положень ч.1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України розглянув позовні вимоги стосовно стягнення з УМВС України в Сумській обл. на користь ОСОБА_1 різниці у грошовому забезпечені за час виконання обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС за період з 20.04.2011 р. по 07.09.20111 р. в розмірі 2225,21 грн та середнього заробітку по день повного розрахунку в розмірі 4771,00 грн., оскільки дані позовні вимоги були заявлені позивачем під час розгляду справи по суті, шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог від 28.10.2014 р. Дані позовні вимоги, на думку апелянта не збільшують розмір первісних позовних вимог, а являються по своїй суті новими вимогами, яків не були заявлені позивачем при подачі адміністративного позову 26.08.2014 р. Крім того, апелянт зазначив, що підставою для виплати різниці в грошовому забезпечені за час виконання обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС за період з 20.04.2011 р. по 07.09.2011 р. може бути лише наказ начальника УМВС про призначення особи рядового або начальницького складу до тимчасового виконання обов'язків за посадою, а не розпорядження, яким на позивача було покладено обов'язки за вище зазначеною посадою. Відповідно до положень наказу МВС №49 виплачується різниця в окладах за основною посадою і посадою, за якою тимчасово виконуються обов'язки , а не різниця в грошовому забезпечені.

Позивач в запереченні на апеляційну скаргу відповідача просив залишити дану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

В запереченні на апеляційну скаргу позивача, представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду повідомлялася судом належним чином.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено без участі третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач 27.11.2006 року розпочав службу в ОВСУ курсантом Сумського училища професійної підготовки працівників міліції при УМВС України в Сумській області, у квітні 2007 року йому присвоєно спеціальне звання лейтенанта міліції та призначено на посаду оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області.

У вересні 2011 року позивача призначено на посаду начальника сектору протидії злочинам у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області.

У листопаді 2012 року у зв"язку зі змінами в штатах призначено на посаду начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області ( том 1 а.с. 173-182).

07.08.2014 р. наказом УМВСУ в Сумській обл. №190 о/с позивача призначено з 18.08.2014 року на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області у зв"язку зі змінами у штатах ( том 1 а.с. 22).

29.08.2014 року наказом №656 за порушення дисципліни його було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 "є" Проложення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ( т. 1 а.с. 46).

18.09.2014 р. на підставі наказу №264 о/с позивач звільнений у запас Збройних Сил ( з постановкою на військовий облік) за п.64"є" Положення ( за порушення дисципліни).

Під час проходження служби, 30.05.2014 року наказом УМВС України в Сумській області №409 "Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС" позивачеві оголошено сувору догану за допущені прорахунки в організації роботи з протидії злочинам у сфері надрокористування ( том 1 а.с. 28-29).

Задовольняючи позовні вимоги в частині оскарження наказу УМВС України в Сумській обл. №409 від 30.05.2014 р. суд першої інстанції виходив з того, що позивач за захистом своїх прав звернувся в строки визначені чинним законодавством.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень унормований ст. 14 Дисциплінарного статут.

Відповідно до ч. 8 даної статті Дисциплінарного статуту зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Згідно із ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 цієї статті КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як слідує із пояснень позивача під підпис він був ознайомлений з наказом №409 від 30.05.2014 р. на початку червня 2014 р. До суду звернувся з позовом 26.08.2014 р.

Враховуючи вище зазначені положення правових норм та обставини справи, колегія суддів вважає, що позивачем був пропущений строк звернення до суду, щодо оскарження наказу №409 від 30.05.2014 р.. Поважних причин пропуску строку звернення до суду під час судового розгляду не встановлено. Як наслідок позовні вимоги в цій частині підлягають залишення без розгляду.

Посилання позивача, з чим погодився і суд першої інстанції, що він звернувся до суду без порушення строків звернення, а саме в межах трьохмісячного строку , передбаченого ст. 21 Дисциплінарного статуту колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Частиною 1 статті 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Кодекс адміністративного судочинства України та Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Конституційний Суд України в п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".

Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 2453-VI частину третю ст. 99 КАС України доповнено реченням такого змісту: "Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк".

Таким чином, виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин щодо визначення строків звернення до суду підлягає застосуванню ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції від 07.07.2010), оскільки в такій редакції вказана норма почала діяти пізніше ніж ст. 21 Дисциплінарного статуту.

Отже, у даному випадку підлягають застосуванню строки, визначені частиною 3 статті 99 КАС України.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення різниці в грошовому забезпеченні під час виконання позивачем обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС в період часу з 21.04.2011 року по 12.09.2011 року колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо їх правомірності..

Доводи апеляційної скарги відповідача, що підставою для виплати різниці в грошовому забезпечені за час виконання обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС за період з 20.04.2011 р. по 07.09.2011 р. може бути лише наказ начальника УМВС про призначення особи рядового або начальницького складу до тимчасового виконання обов'язків за посадою, а не розпорядження, яким на позивача було покладено обов'язки за вище зазначеною посадою колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки факт виконання позивачем обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС за період з 20.04.2011 р. по 07.09.2011 р. відповідачем не заперечується, а тому наявні підстави для нарахування та виплати вищого посадового окладу за посадою, що тимчасово виконувалась позивачем. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що виплачується різниця в окладах за основною посадою і посадою, за якою тимчасово виконуються обов'язки , а не різниця в грошовому забезпечені, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині, оскільки сума, що підлягає стягненню як різниця в грошовому забезпеченні за посадами старшого оперуповноваженого та начальника сектору розрахована згідно довідки №11/1392 від 01.12.2014 р. за підписом зам. начальника УФЗБО УМВС ( а.с.35 т. 2).

Щодо посилання в апеляційній скарзі відповідача, що суд першої інстанції, в порушення положень ч.1 ст. 51 КАС України розглянув позовні вимоги стосовно стягнення з УМВС України в Сумській обл. на користь ОСОБА_1 різниці у грошовому забезпечені за час виконання обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС за період з 20.04.2011 р. по 07.09.20111 р. в розмірі 2225,21 грн та середнього заробітку по день повного розрахунку в розмірі 4771,00 грн., оскільки дані позовні вимоги були заявлені позивачем під час розгляду справи по суті, шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог від 28.10.2014 р. Дані позовні вимоги, на думку апелянта не збільшують розмір первісних позовних вимог, а являються по своїй суті новими вимогами, яків не були заявлені позивачем при подачі адміністративного позову 26.08.2014 р. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи те, що вище зазначені порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №569 від 16.06.2014 року "Про організаційно-штатні зміни в органах і підрозділах МВС" затверджений перелік змін у штатах, в тому числі і по УМВС України в Сумській області ( том 1 а.с. 184).

На виконання цього наказу начальником УМВС України в Сумській обл. 18.06.2014 р. виданий наказ №495 "Про організаційно-штатні зміни в УМВС України в Сумській області" ( том 1 а.с. 144, 145).

Відповідно до цих наказів сектор боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин фактично був об'єднаний з відділом боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки, всі три посади у секторі скорочені, натомність до відділу введено три посади, а саме посада заступника начальника відділу та дві посади оперуповноважених. 24.07.2014 року посада заступника начальника відділу була заповнена, наказом УМВС України в Сумській області №166 о/с призначений на посаду капітан міліції Лозовий В.О. ( том 1 а.с. 116).

Наказом УМВС України в Сумській області від 07.08.2014 року №190 о/с позивача призначено з 18.08.2014 року на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області у зв"язку зі змінами у штатах ( том 1 а.с. 22).

Відповідачем, на виконання вимог п.2.5, 2.6 наказу МВС України від 12.03.2013 р. №230 29.08.2014 р. проведено службове розслідування.

Згідно висновку службового розслідування за фактом не виходу на роботу старшого оперуповноваженого з особливо важливих справах відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України капітана міліції ОСОБА_1, затвердженого начальником УМВС України в Сумській обл. 29.08.2014 р. встановлено, що ОСОБА_1 з 18.08.2014 р. на робочому місці не з'являвся ( а.с.104-106 т.2).

Як встановлено під час судового розгляду 18.08.2014 р. позивач знаходився на службі, що підтверджується довідкою №19/293 від 21.11.2014 р., що відповідно до журналу обліку довірених осіб ( інв.. №70цт) довірені особи ним були зняті з обліку 18.08.2014 р. ( а.с. 34 т. 2).

Судом під час судового розгляду було встановлено, що з 19.08.2014 р. і по день прийняття наказу №656 від 29.08.2014 р. позивач на службу не з'являвся.

Враховуючи вище зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення наказу УМВС України в Сумській обл. №656 від 29.08.2014 р. та наказу №264 від 18.09.2014 р. про звільнення з органів МВС у запас Збройних Сил за п.64 «є» капітана міліції ОСОБА_1

Посилання в апеляційній скарзі позивача на незаконність наказу №190 о/с від 07.08.2014 р. в частині призначення його на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС і в зв'яку з чим його невиконання колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів вчинення дій при одержанні наказу, який суперечить закону, передбачених ч.6 ст. 4 Дисциплінарного статуту позивачем не надано .

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності наказу УМВС України в Сумській області від 07.08.2014 року №190 о/с оскільки переміщення позивача на нижчу посаду було проведено при скороченні штатів .

Доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно того, що відповідачем проігноровано переважне право, яке має позивач, на залишенні на роботі колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на час здійснення організаційно штатних змін позивач мав дисциплінарні стягнення.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає правомірними також висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу УМВС України в Сумській обл. №166 о/с від 24.07.2014 р. в частині призначення капітана міліції Лозового В.О. на посаду заступника начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС; визнання незаконним та скасування наказу УМВС України в Скмській обл. №190 від 07.08.2014 р. в частині призначення позивача на посаду оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС; поновлення на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та на фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській обл. ; зобов'язання УМВС України в Сумській обл. внести до особової справи позивача відомості про виконання ним обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській обл. з 21.04.2011 р. по 12.09.2011 р., на підставі розпорядження УМВС України в Сумській обл. №4/1849 від 20.04.2011 р.; визнання незаконним дій УМВС України в Сумській обл. щодо ненадання позивачу повного переліку вакантних посад в УМВС України в Сумській обл. за період з 18.06.2014 р. по 18.08.2014 р.; зобов'язання відповідача надати позивачу повний перелік вакантних посад в період часу з 18.06.2014 р. по 18.08.2014 р.; допуску негайного виконання постанови суду в частині поновлення на посаді; стягнення з відповідача різниці в грошовому забезпеченні за час вимушеного перебування на нижчій посаді з 18.08.2014 р. по 18.09.2014 р.; стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 18.09.2014 р. до моменту завершення розгляду справи по суті; визнання недійсним запису №2 в трудовій книжці позивача про звільнення з роботи та зобов'язання відповідача видати позивачу дублікат трудової книжки без внесення до нього запису про звільнення на підставі наказу №264 о/с від 18.09.2014 р.; стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпуску у 2014 р. та середнього заробітку за весь час затримки невиплати вказаної компенсації по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст.ст. 160,165, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року по справі № 818/2343/14 скасувати в частині визнання протиправним та скасування п. 1 наказу УМВС України в Сумській області "Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС" № 409 від 30 травня 2014 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Постановити нову ухвалу, якою в цій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року по справі № 818/2343/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2015 р.