Ухвала суду № 43566547, 07.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2015 р.Справа № 820/1663/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Шепітько Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 820/1663/15

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства доходів і зборів України

про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, в якому просить суд:

- скасувати наказ голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоуса І.О. про звільнення з займаної посади начальника оперативного управління Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) за власним бажанням;

- зобов'язати відповідача внести зміни до наказу про звільнення та до трудової книжки, вказавши причиною звільнення висновки медичної комісії.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.03.2015 надав клопотання про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення з даним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства доходів і зборів України про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства доходів і зборів України про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм процесуального права, позивач просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року скасувати та направити справу для подальшого розгляду в суд першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 8, 11, 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8, 55 Конституції України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2014 р. головою Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України Білоусом І.О. було складено і підписано наказ про звільнення з посади та податкової міліції у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпунктом «ж» (за власним бажанням) полковника податкової міліції ОСОБА_3 (С-459823) - начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у м. Києві. (а.с. 25).

ОСОБА_3 02.10.2014 р. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України, в якому просив суд: скасувати наказ голови Державної фіскальної служби України Білоуса І.О. про звільнення з займаної посади начальника оперативного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві ОСОБА_3; зобов'язати відповідача поновити на посаді начальника оперативного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві ОСОБА_3, виплативши йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2014 р. вказану позовну заяву було залишено без руху. У зв'язку з виправленням позивачем недоліків позовної заяви, 16.10.2014 р. ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по справі № 820/17036/14 (а.с. 22).

Отже, позивачу було відомо про оскаржуваний наказ ще 02.10.2014 р.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 р. було залишено вказану позовну заяву без розгляду, у зв'язку з надходженням до канцелярії суду від представника позивача заяви про відкликання позовної заяви.

Крім того, ОСОБА_3 02.10.2014 р. звертався повторно до Харківського окружного адміністративного суду з тими самими позовними вимогами, однак 03.10.2014 р. до канцелярії суду надійшла заява про відкликання позовної заяви до вирішення питання щодо відкриття провадження, у зв'язку з чим 03.10.2014 р. ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було повернуто позовну заяву позивачеві по справі № 820/17035/14.

Враховуючи те, що позивачу ще 02.10.2014 р. було відомо про наказ голови Державної фіскальної служби України Білоуса І.О. про звільнення з займаної посади начальника оперативного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві ОСОБА_3, та враховуючи те, що даний адміністративний позов було знов подано до Харківського окружного адміністративного суду лише 20.02.2015 р., тобто за межами строку, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не надано.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

За висновком суду першої інстанції, позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України, та відповідно залишення адміністративного позову без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч. 2 ст. 107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для залишення її без розгляду.

Частиною 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 цього Кодексу, за приписами частини 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Частиною 2 статті 100 КАС України встановлено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання , так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008р., зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що саме з моменту отримання копії наказу про звільнення або трудової книжки, особа вважається такою, що повідомлена про звільнення з органів внутрішніх справ, а відтак, у випадку незгоди з підставами та умовами звільнення, має можливість реалізувати своє право на їх оскарження у судовому порядку.

Позивач, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, зазначав про те, що ним, на час звернення до суду з первинним та даним позовом, не було отримано ані копії наказу про його звільнення, ані трудової книжки. Вказує, що про своє звільнення дізнався з листа Державної фіскальної служби України від 07.10.2014 № 2094/П/99-99-07-02-02-14 на його заяву від 27.08.2014 року.

Так, колегією суддів встановлено, що 26.08.2014 позивачем - ОСОБА_3, було подано Голові комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів рапорт, в якому просив звільнити його на пенсію за власним бажанням у зв'язку із наявністю вислуги років для призначення пенсії.

27.08.2014 позивачем було подано заяву Голові комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів, в якій просив нереаліззовувати поданий ним 26.08.2014 рапорт у зв'язку з тим, що з 27.08.2014 він знаходиться на лікарняному. Зазначив, що про завершенню лікування він має намір працювати і надалі на зайнятій ним посаді.

На зазначену заяву від 27.08.2014, позивачем отримано лист Державної фіскальної служби України від 07.10.2014 № 2094/П/99-99-07-02-02-1407.10.2014 про розгляд заяви, в якому повідомлено ОСОБА_3, що наказом Міндоходів від 03.09.2014 № 2092-о його звільнено з посади та податкової міліції за власним бажанням. Вказано, що оскільки рапорт позивача від 26.08.2014 на звільнення реалізований, підстави для його відкликання відсутні.

Жодних відомостей відносно того, що позивач отримував копію наказу від 03.09.2014 № 2092-о та/або трудової книжки матеріали не містять.

При цьому, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - Міністерства доходів і зборів, підтвердила той факт, що копія трудової книжки ОСОБА_3 знаходиться в Міністерстві та позивачу видана не була.

Таким чином, беручи до уваги відсутність у позивача, на час звернення до суду з даним адміністративним позовом, можливості ознайомитись із обставинами, які слугували підставами для його звільнення, враховуючи неотримання відповідного наказу та трудової книжки, що, як наслідок, перешкоджає належній реалізації останнім права на судовий захист, колегія суддів приходить до висновку про дотримання позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною 3 статті 99 КАС України.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В Рішенні по справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001р. Європейський суд з прав людини констатує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частини четвертої статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та приписів чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано обставин та не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, у зв'язку із чим він прийшов до передчасного та помилкового висновку про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, чим фактично позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 820/1663/15 - скасувати.

Адміністративну справу № 820/1663/15 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства доходів і зборів України про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає в силу приписів ч. 2 ст. 211 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2015 р.