Ухвала суду № 43566485, 24.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4037/14

Категорія: 7.1 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом агрофірми радгосп "Білозерський" до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про скасування припису в частині отримання дозволу на користування надрами,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року агрофірма радгосп (далі АР) "Білозерський" звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Херсонській області (далі ДЕІ у Херсонській області) про скасування пункту 2 припису від 03 квітня 2014 року №04-9/811.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що припис в зазначеній частині не ґрунтуються на вимогах законодавства України. Зокрема, вказаним пунктом припису зобов'язано позивача до 30 серпня 2014 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами. Між тим відповідачем не враховано, що водозабір і водокористування позивачем здійснюється із власних артезіанських свердловин: №1-100, №1-443, №1-471, №1-5-454, №1-374, які розташовані на земельній ділянці, яка належить позивачу на підставі державного акта на право постійного користування землею, і на підставі отриманих дозволів на спеціальне водокористування. Оскільки позивач є землевласником і використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб та в обсязі не більше 300 куб.м./добу, то відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра має право не отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що наявність дозволу на спеціальне водокористування не звільняє позивача від необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), оскільки забрана з артезіанських свердловин вода використовується відповідачем у виробництві.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано п.2 припису ДЕІ у Херсонській області №04-9/811 від 03 квітня 2014 року щодо зобов'язання АР "Білозерський" оформити спеціальний дозвіл на користування надрами.

В апеляційній скарзі ДЕІ у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДЕІ у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 19 березня 2014 року по 28 березня 2014 року відповідачем проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства АР "Білозерський" в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт.

Під час проведення перевірки виявлено ряд порушень, серед яких відсутність спеціального дозволу на користування надрами (порушення ст.ст. 16, 19, 23 Кодексу України про надра).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено припис від 03 серпня 2014 року №04-9/811, п.2 якого зобов'язано позивача до 30 серпня 2014 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є власником земельної ділянки, на яких знаходяться артезіанські свердловини, з яких здійснюється забір води для власних господарсько-побутових потреб, який не перевищує 300 куб.м. за добу, на підставі дозволів на спеціальне водокористування, то позивач не зобов'язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 14, 21, 23 Кодексу України про надра, ст. 1, ч.1, 2 ст. 48, ч.1 ст. 49 Водного кодексу України.

В апеляційній скарзі ДЕІ у Херсонській області (з урахуванням доповнень) вказується, що позивачем не дотримано вимог ст. 23 Кодексу України про надра, необхідних для правомірного видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, оскільки ним проводилося видобування вод для виробничих потреб та для передачі населенню, що підтверджується державною статистичною звітністю позивача, актом перевірки та дозволом на спеціальне водокористування.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води; забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Частинами 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ч.1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Чинний Водний кодекс України не передбачає як умову для здійснення водокористувачем забору води з підземних джерел обов'язкову наявність у нього також спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра).

Статтею ст. 14 Кодексу України про надра визначено види користування надрами, зокрема надра надаються у користування для:

- геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

- видобування корисних копалин;

- будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів,

- захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

- створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

- виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, водозабір АФ "Білозерський" здійснюється із власних артезіанських свердловин: №1-385, №1-100, №1-443, №1-471, №1-5-454, №1-374, які розташовані на земельній ділянці, яка належить позивачу на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ХС №001721.

Згідно звіту про використання води за І квартал 2014 року, з усіх свердловин було забрано 9,1 тис. куб. м. підземної води. Враховуючи що у першому кварталі року 89 днів, то на добу позивач використовує 102,24 куб.м./добу (9100 м.куб./89 днів = 102,24 куб.м./добу ).

Отже, водозабір з 6 свердловин, які не утворюють єдину ліцензійну площу та загальний забір води позивача на добу є меншим, ніж 300 куб.м.

Водокористування позивачем здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування №Укр 7942-ХРС, виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 20 грудня 2012 року (терміном дії до 01 січня 2016 року). Вказаним дозволом визначено право АФ "Білозерський" використовувати воду для господарсько-побутових та виробничих потреб.

Судова колегія не приймає довід апелянта про те, що факт використання підземної води на виробничі процеси підтверджується звідним розрахунком, наданим у доповненні до апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Подання статистичної звітності про використання води регулюється Інструкцією щодо заповнення статистичної звітності №2-ТП (водгосп) (далі Інструкція), затвердженої наказом Держкомстату від 30 вересня 1997 №230 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.10.1997 за № 480/2284, згідно якою така звітність подається у формі державної статистичної звітності №2-ТП (водгосп) "Звіт про використання води".

Так, довідка про використання води, яка надана апелянтом не відповідає вимогам, визначеним вищезазначеною інструкцією, оскільки не є статистичною звітністю, а є зведеним розрахунком на 2013 рік.

Згідно із пунктом 5.11 Інструкції показник гр. 10 включає обсяги води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах і організаціях, крім сільськогосподарських (наростаючим підсумком з початку року).

Судова колегія зазначає, позивачем в підтвердження факту належного використання води з свердловин надано до суду звіти №2-ТП за I та II квартал 2014 року, в гр.10 яких зафіксовано, що АФ "Білозерський" використано води виключно для своїх госппитних потреб (а.с. 27, 28).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Згідно із ч.1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що п.2 припису ДЕІ у Херсонській області щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами є необґрунтованим та підлягає скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 199; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.