Постанова № 43566398, 31.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 148662/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «ЛьвівПокізол» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова до Відкритого акціонерного товариства «ЛьвівПокізол» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2011 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова звернулась до суду з адміністративним позовом до ВАТ «ЛьвівПокізол», яким просила стягнути з відповідача податковий борг в сумі 30453,24 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року позов задоволено повністю: стягнуто з ВАТ «ЛьвівПокізол» до бюджету кошти в сумі 30453,24 грн.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податковий орган не надав суду акт звірки взаємних розрахунків з ВАТ «ЛьвівПокізол», тобто відсутній належний доказ підтвердження наявності та розміру його податкового боргу, в зв'язку з чим висновки суду першої інстанції є необґрунтованими і не відповідають дійсності. Також апелянт вважає, що позивач пропустив шестимісячний трок звернення до суду з даним позовом, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ВАТ «ЛьвівПокізол» зареєстроване як юридична особа і перебуває на обліку платників податків.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 38 цього Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст. 56 цього Кодексу передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 даного Кодексу при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нараховується пеня у строк від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Як встановив суд, станом на день подання позову у відповідача був наявний податковий борг в сумі 30453,24 грн., який виник внаслідок несплати самостійно визначених сум податку на додану вартість за лютий-травень 2011 року в загальному розмірі 14783,00 грн. та орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за березень-липень 2011 року в загальному розмірі 15670,24 грн. (з врахуванням 2713,89 грн. пені).

Факт наявності у ВАТ «ЛьвівПокізол» податкового боргу у вказаній вище сумі підтверджується дослідженими та перевіреними судом податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий-травень 2011 року, податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, витягами з облікової картки відповідача та довідкою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова від 16.09.2011 року № 23190/19-020.

Доводи апелянта про те, що податковий орган не надав суду акт звірки взаємних розрахунків з ВАТ «ЛьвівПокізол», який, на думку відповідача, є належним доказом підтвердження наявності та розміру податкового боргу, колегія суддів вважає безпідставними і не бере до уваги, оскільки наявність та розмір податкового боргу ВАТ «ЛьвівПокізол» підтверджується належними і достатніми доказами, які наведені вище, а нормами Податкового кодексу України чи нормами інших нормативно-правових актів з питань оподаткування не передбачено обов'язкового складення акту звірки взаємних розрахунків податкового органу та платника податків для підтвердження суми податкового боргу такого платника.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

До 01.01.2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 даного Закону було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

А згідно з абз. 2 пп. 6.2.2 п.6.2 ст. 6 даного Закону податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова на підставі зазначених норм 06.12.2005 року вручила відповідачу першу податкову вимогу від 06.12.2005 року № 1/1348, а 20.01.2006 року - другу податкову вимогу від 17.01.2006 року № 2/46, факт отримання яких підтверджується розписками уповноважених представників підприємства на корінцях цих вимог.

При цьому, п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську пропустила шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на час подання позовної заяви, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте Кодекс адміністративного судочинства України не містить спеціальних строків для звернення податкових органів із позовами про стягнення податкового боргу з платників податків.

В свою чергу спеціальний строк звернення до суду з такими позовами встановлений Податковим кодексом України, п.102.4 ст. 102 якого передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 95.1 ст. 95 цього Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А згідно з п. 95.2 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, що податковий борг стягується з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах.

Проте суд першої інстанції не врахував вимог зазначеної норми, а саме не конкретизував в оскаржуваній постанові, що стягнення податкового боргу слід здійснити з рахунків ВАТ «ЛьвівПокізол», відкритих у банківських установах, допустивши помилкове застосування норм матеріального права, що однак не привело до неправильного вирішення справи.

Крім того, як вбачається з ухвали про відкриття провадження у справі та оскаржуваної постанови, суд першої інстанції розглянув справу в порядку скороченого провадження згідно з п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції помилкового розглянув справу в порядку скороченого провадження, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається суд, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Однак, як зазначено вище, спірна сума податного боргу ВАТ «ЛьвівПокізол» виникла внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем грошових зобов'язань, визначених ним самостійно шляхом подання податкових декларацій, а не визначених податковим органом, в зв'язку з чим дану справу слід розглядати в загальному порядку, а не в порядку скороченого провадження.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що зазначені вище порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, а постанову необхідно доповнити мотивами задоволення позову.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «ЛьвівПокізол» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі № 2а-10932/11/1370 - змінити, доповнивши мотивами задоволення позову та виклавши другий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції:

Стягнути з рахунків Відкритого акціонерного товариства «ЛьвівПокізол» (код ЄДРПОУ 00292735, місце реєстрації: 79020, вул. Підголоско, 4 м. Львів), відкритих в банківських установах, що його обслуговують, на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 30453 (тридцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 24 коп.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький