Ухвала суду № 43566332, 07.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9373/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ал-Ко Кобер» до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ал-Ко Кобер» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2014 № 0002562201 та № 0002572201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з неповним дослідженням доказів по справі, неповним з'ясуванням обставин, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Ал-Ко Кобер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 05.06.2014 року № 269/26-57-22-01-10/33061594, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.пп. 14.1.27, 14.1.108 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.2, 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 1 450 646,00 грн., а також порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1939304,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.06.2014 року № 0002562201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1939304,00 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 484826,00 грн.; № 0002572201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1450646,00 грн., а також до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 192551,75 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, включаються:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

є) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є постачальником садової та сільськогосподарської техніки торгової марки AL-KO в гіпермаркети TOB «Епіцентр К» відповідно до Договору поставки №2395/10/10 від 01.04.2010р.

Оплата позивачу вартості поставленої продукції за зазначеним Договором поставки відбувається після реалізації її споживачам через мережу гіпермаркетів TOB «Епіцентр К». З метою підвищення попиту на свої товари та прискорення їх реалізації, збільшення об'ємів продажу, позивачем було укладено наступні договори.

Так, 30.12.2010 між позивачем та ТОВ «Епіцентр К» укладено договір про надання консультацій № 91633710, відповідно до змісту якого з метою забезпечення продажу товару, що поставляється Замовником (ТОВ «Ал-Ко Кобер») за договорами поставки між Замовником та Виконавцем (ТОВ «Епіцентр К»), Виконавець надає Замовнику консультації. Предметом даного Договору є надання Виконавцем консультацій в мережі гіпермаркетів Виконавця на умовах, передбачених Договором. Консультації передбачають надання наступної інформації: консультації щодо змін (в тому числі сезонних) на асортимент товару, що постачається Замовником; консультації щодо можливості (спрямування, об'єму, напрямків) оптимального розподілу товару Замовника у мережі гіпермаркетів Виконавця; консультації щодо змін в асортименті товару з урахуванням реалізації та надходження на ринок нових видів товару; консультації щодо можливості (або напрямків) збільшення обсягів продажу товару з урахуванням реалізації у вихідні або святкові дні; консультації щодо асортименту та можливих змін до нього з урахуванням специфіки реалізації товару у регіонах; консультації щодо переліку та асортименту супутніх товарів; консультації щодо коригування та/або оптимізації асортименту товару за наявності низької реалізації; консультації щодо обсягів продажу товару з урахуванням реалізації в період відкриття нових гіпермаркетів Виконавця та в період свят; консультації щодо можливості підвищення зацікавленості кінцевого споживача до товару, який постачається Замовником у мережу гіпермаркетів Виконавця; інші консультації, які стосуються реалізації товару у мережі Виконавця. Консультації надаються під час/та/або до моменту реалізації товару у мережі гіпермаркетів Виконавця. Консультації надаються Виконавцем Замовнику в усній формі, або в іншій формі погодженій Сторонами. Надання консультацій за цим Договором підтверджується актом надання консультацій, який оформлюється Виконавцем та підписується Сторонами протягом 5 робочих днів від дати оформлення.

Також, 20.10.2012 між позивачем та ТОВ «Епіцентр К» укладено договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 311610, відповідно до змісту якого з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються Замовником (ТОВ «Ал-Ко Кобер») за договорами поставки між Замовником та Виконавцем (ТОВ «Епіцентр К»), Виконавець надає Замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги. Предметом даного Договору є надання Виконавцем послуг щодо просування товару (торгової марки) в регіонах України на умовах, передбачених Договором. Послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання наступної консультаційної інформації: розміщення товару на окремих стелажах та площадках Виконавця; формування Виконавцем споживчого кошику покупця поденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником, та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; надання інформації Замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій. Вся консультаційна інформація надається Виконавцем Замовнику в усній формі, або в іншій формі, погодженій Сторонами. Виконавець може надавати Замовнику інші додаткові послуги за письмовим погодженням з останнім, що оформлюється у вигляді додаткової угоди до Договору. Надання послуг за цим Договором підтверджується актом прийому-передачі послуг, оформляється Виконавцем та підписується сторонами протягом 5 робочих днів від дати оформлення.

Реальність виконання вказаних угод підтверджують, зокрема, наступні первинні та розрахункові документи: акти виконаних робіт та податкові накладні.

Разом з тим, про порушення норм ПК України, відповідач прийшов до висновку на підставі, того, що у ході перевірки позивачем не було надано в підтвердження наданих консультацій документів, в яких наведено інформацію щодо власника продукції, яка реалізується. Таким чином, на думку відповідача не встановлено зв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю позивача, а саме до перевірки не надано будь-яких документів, що свідчать про послуги, які надані щодо розміщення товару на окремих стелажах та площадках Виконавця, проведення інформаційного обслуговування товарів, цільового опитування клієнтів, звітів щодо проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, під час перевірки актів виконання робіт (надання послуг), відповідачу разом із запереченнями на Акт перевірки було надано позивачем ще ряд додаткових документів, що підтверджують фактичне надання послуг за Договором про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 20.10.2012р. №311610 та Договором про надання консультацій від 30.12.2010р. №633710, які не були запитані у ТОВ «АЛ-КО Кобер» та досліджені під час перевірки.

Так, зазначені підтверджуючі документи є щоквартальними звітами ТОВ «Епіцентр К» про виконання укладених між позивачем та ТОВ «Епіцентр К» договорів, які містять конкретний перелік послуг (зокрема: виставлення плакатів із консультативною інформацією щодо товарів ТОВ «АЛ-КО Кобер», що продаються в гіпермаркетах ТОВ «Епіцентр К», при вході до гіпермаркетів; розміщення листівок із консультативною інформацією щодо товарів ТОВ «АЛ-КО Кобер» на касах гіпермаркетів ТОВ «Епіцентр К»; розміщення листівок із консультативною інформацією щодо товарів ТОВ «АЛ-КО Кобер» у споживчих візках в гіпермаркетах ТОВ «Епіцентр К»; розміщення кишень (поряд із товаром) із консультативною інформацією щодо товарів ТОВ «АЛ-КО Кобер» в гіпермаркетах ТОВ «Епіцентр К»; розміщення воблерів (поряд із товаром) із консультативною інформацією ТОВ «АЛ-КО Кобер» в гіпермаркетах ТОВ «Епіцентр К»; розміщення наліпок із консультативною інформацією щодо товарів ТОВ «АЛ-КО Кобер» на монетницях на касах в гіпермаркетах ТОВ «Епіцентр К»; розміщення товару торгової марки ТОВ «АЛ-КО Кобер» на окремих стелажах, забезпечення горизонтального способу викладки крупно габаритного товару торгової марки ТОВ «АЛ-КО Кобер», забезпечення демонстраційної площі для крупно габаритного товару торгової марки ТОВ «АЛ-КО Кобер», та ін.), що надавалися за відповідний квартал з додатками (фотографії, анкети, аналіз попиту, звіт про рух товарів).

При цьому, кожний звіт містить підготовлену TOB «Епіцентр К» деталізовану інформацію щодо руху товарів, яка є необхідною для виконання Позивачем своїх зобов'язань по вчасній поставці необхідної кількості товару за Договором поставки №2395/10/10 від 01.04.2010р., тобто є інформацією, що забезпечує функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) (що відповідно є наданням маркетингових послуг у розумінні Податкового кодексу України). Також, звіти та додатки до них містять збір та аналіз опитувань клієнтів та консультантів та фотозображення щодо викладки товарів TOB «АЛ-КО Кобер» та розміщення інформації щодо них, що є доказом надання послуг з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуг з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, послуг зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги), тобто маркетингових послуг (у визначенні Податкового кодексу України).

Так, зазначені щоквартальні Звіти та додані до них документи доводять фактичне надання TOB «Епіцентр К» на користь TOB «АЛ-КО Кобер» маркетингових послуг.

Крім того, надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.108 п.14.1 ст.14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої Наказом ДПС України від 15.02.12 № 123, визначається поняття мерчандайзинг.

Мерчандайзинг (англ. (тегспапс1ізіп§) походить від англійського marchandise - товари, сприяння продажу будь-якого товару) - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок-та пільг.

Так, всі вищезазначені та надані послуги повністю відповідають визначенню "маркетингові послуги", закріпленому у Податковому кодексі України, а отже відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу включаються до складу витрат на збут.

Колегія суддів також зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даній справі було призначено судово - економічну експертизу.

Так, Висновком судово - економічної експертизи від 15.12.2014 року № 12093/16977/14-45 встановлено, що:

1. Визначені та задекларовані витрати ТОВ «АЛ-КО КОБЕР» за Договором № 311610 про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 20.10.2012р., Договором № 633710 про надання консультацій від 30.12.2010р., укладених між ТОВ «АЛ-КО КОБЕР» та ТОВ «Епіцентр К» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 р.р., відповідають наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України.

2. Зазначене в акті про результати планової документальної виїзної перевірки від 05.06.2014 р. № 269/26-57-22-01-10/33061594 заниження оподаткованого прибутку ТОВ «АЛ-КО КОБЕР» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 рр. і донарахування на прибуток, документально не підтверджується.

3. Первинні бухгалтерські документи, оформлені на підтвердження господарських операцій за договором № 311610 про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 20.10.2012р., Договором № 633710 про надання консультацій від 30.12.2010р., укладених між ТОВ «АЛ-КО КОБЕР» та ТОВ «Епіцентр К» за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 р.р. відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. та Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.