Ухвала суду № 43566190, 07.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7164/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Валтек Київ» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Валтек Київ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14.08.2014 № 0015991502, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 265 620, 05 грн., з яких: 177 080, 03 грн. - за основним платежем; 88 540,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом та № 0016001502, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 281 614, 00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у липні 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за червень 2014 року.

За результатами перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт перевірки № 29/15-02/37866852 від 25.07.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у неправомірному включенні до складу податкового кредиту (завищенні), сум податку на підставі податкових накладних, одержаних від ТОВ "Агатоптторг", на суму 458694,03 грн.;

- пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на загальну суму 177080,03 грн., яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України;

- пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за червень у сумі 281614,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014:

- № 0015991502, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 265 620, 05 грн., з яких: 177 080, 03 грн. - за основним платежем; 88 540, 02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

- № 0016001502, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 281 614, 00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки позивач не мав права включати до податкового кредиту вказані суми податку, оскільки податкові накладні, видані контрагентом, не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2014 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Агатоптторг» (постачальник) укладено договір поставки від 28.04.2014, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити товар (устаткування для систем теплопостачання та водопостачання) на загальну суму 2 752 164, 33 грн., у тому числі ПДВ - 458 694, 03 грн.

Факт поставки продукції підтверджується копіями видаткових накладних, які складені уповноваженими представниками постачальника та позивача; копіями заявок на постачання товару; копіями товарно-транспортних накладних; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 «Товари на складі», за яким відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на складах; копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження факту наявності в позивача складських приміщень та транспортних засобів суду надано копію договору оренди складських приміщень від 01.08.2012 № 17 з додатковими угодами та актами прийому-передачі приміщень загальною площею 982,0 кв. м.; копію договору оренди транспортного засобу від 17.01.2014.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «Агатоптторг» кошти в загальній сумі 2 752 164, 33 грн., у т.ч. ПДВ - 458 694, 03 грн., факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з контрагентами».

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Агатоптторг» шість податкових накладних (від 05.05.2014 № 4, 05.05.2014 № 5, 05.05.2014 № 6, 05.05.2014 № 7, 12.05.2014 № 8, 12.05.2014 № 9) на загальну суму 2 752 164, 33 грн., у тому числі ПДВ - 458 694, 03 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2014 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року та реєстрі отриманих податкових накладних.

Однак, як з'ясувалось, ТОВ «Агатоптторг» не зареєструвало видані позивачу податкові накладні на вказану суму в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З цього приводу судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2014 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатками до декларації. Зокрема, у Додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» міститься інформація про порушення порядку реєстрації податкових накладних) з боку іншого платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю «Агатоптторг» на суму 458 694, 03 грн.

На підтвердження реальності господарської операції позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у ТОВ «Агатоптторг», на користь інших суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначалось позивач отримав від ТОВ «Агатоптторг» шість податкових накладних від 05.05.2014 № 4, 05.05.2014 № 5, 05.05.2014 № 6, 05.05.2014 № 7, 12.05.2014 № 8, 12.05.2014 № 9 на загальну суму 2752164,33 грн., у тому числі ПДВ - 458694,03 грн., які не були зареєстровані постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, абзацами одинадцятим та дванадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2014 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатками до декларації, зокрема Додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), в якій зазначив про порушення порядку реєстрації податкових накладних з боку іншого платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю «Агатоптторг», тобто позивач діяв у відповідності до абз. 11-12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що дає йому право на включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Агатоптторг».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2015.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.