Ухвала суду № 43566162, 09.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 рокусправа № 808/3694/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі № 808/3694/14 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) 06 червня 2014 року звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно з яким просить стягнути з позивача заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 115213,86 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач має заборгованість з орендної плати за землю, яка виникла внаслідок несплати грошових зобов'язань, самостійно визначених платником податків у податковій декларації.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що у відповідача існує заборгованість в розмірі 115213,86 грн., яка станом на час розгляду справи не погашена.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом помилково надано оцінку податковій вимозі за інший період та на підставі неналежних доказів прийнято рішення у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач зареєстрований 20 лютого 2014 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та є платником земельного податку.

Відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію з орендної плати за землю №9003992597 від 02 березня 2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 460 855, 41 грн., з помісячною сплатою 38 404,62 грн. з січня по листопад 2014 року та 38 404, 59 грн. за грудень 2014 року (а.с.5-6).

Відповідно до облікової картки платника, загальна сума заборгованості перед бюджетом становить 38 404,62 грн. (за січень 2014 року) + 38 404,62 грн. (за лютий 2014 року) + 38 404,62 грн. (за березень 2014 року) = 115 213, 86 грн. (а.с.9-10).

Правомірність стягнення податкової заборгованості у розмірі 115 213, 86 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки заборгованість станом на час розгляду справи в розмірі 115213,86 грн. відповідачем не погашена позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ст.269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі.

Згідно з п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 285.1 статті 285 Попадктвого кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

У відповідності з п. 46.1. ст.46.1. Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 59.1. ст.59 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.59.4. ст..59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом.

У відповідності з п. 95.1. ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. До обов'язків платника відноситься сплата податкового зобов'язання по декларації протягом 10 днів, що настають після граничного строку її подання. Якщо платник, не сплатив зобов'язання, то органи ДПС надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання яка має бути сплачена. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається шляхом стягнення коштів зокрема з рахунків платника податків.

Як вбачаться з матеріалів справи, позивачем було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу №126-15 від 16 грудня 2013 року (а.с.7), яка отримана останнім 21 січня 2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.8).

Тобто, позивачем було дотримано процедуру формування та надіслання податкової вимоги, що свідчить про наявність у боржника непогашеного податкового боргу по платежу «орендна плата за землю» та відповідно можливість податкового органу звернутися до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості.

Доказів, щодо сплати податкового боргу, який зазначено у податковій вимозі до суду надано не було у зв'язку з чим, стягнення податкового боргу є обґрунтованим та законним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на помилкове надання суду першої інстанції податкової вимоги за інший період є необґрунтованим, оскільки, як вже зазначалось, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення податкового боргу з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у розмірі 115213,86 грн.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі № 808/3694/14- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 10 квітня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко