Постанова № 43565991, 26.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 року

справа № 811/713/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі №811/713/13-а за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області до Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області (далі – Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 152069.69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відповідач не виконав обов’язків покладених на нього згідно законодавством, внаслідок чого виникла заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які на думку Позивача підлягають стягненню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувального) загін державної служби України зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області і відповідно є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач мав сплатити суму фактичних витрат за листопад-грудень 2012 року у сумі 152069.69 грн.

Зазначена сума сплачена не була, розрахунки фактичних витрат відповідачем не оскаржені.

Правомірність стягнення заборгованості є предметом розгляду справи, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення заборгованості з Відповідача в даному випадку є необґрунтованим та неправомірним, оскільки в нього відсутній обов’язок по відшкодуванню витрат на доставку та виплату пенсій по Списку №1.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне страхування” (далі – Закон України № 400/97-ВР) платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування зокрема є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ст.2 Закону України № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно зі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно ж із абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону N 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону N 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону N 1788-XII.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону N 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. 2 "Прикінцевих положень" Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійне та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів "а", "б" - "з" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII за списком N 1 та списком N 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Окрім того, доводи Відповідача з приводу відсутності у нього обов’язку на покриття витрат на доставку та виплату пенсій по Списку №1 пенсіонерам, які працювали на підприємстві Олександрійського воєнізованого гірничорятувального загону (код ЄДРПОУ 00165770), правонаступником якого він не являється, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.

З метою об’єктивного та правового розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне встановити хронологію подій пов'язаних зі створенням та реорганізацією Відповідача.

Так, наказом Командира ІІ воєнізованого гірничорятувального загону Держкомітету України з вугільної промисловості від 18.05.94 р. № 73 51-й воєнізований гірничорятувальний загін перейменовано в 11-й воєнізований гірничорятувальний загін.

Наказом Командира Олександрійського воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби МНС України (ДВГРС МНС України) від 06.09.99 р. № 315-к з 01.09.99 р. 11-й воєнізований гірничорятувальний загін перейменовано в Олександрійський воєнізований гірничорятувальний загін Державної воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби МНС України (далі – Олександрійський ВГРЗ).

21.11.2003 р. Президентом України прийнято Указ № 1328 “Про вдосконалення управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”.

У п.1 даного Указу Президентом України № 1328 від 21.11.2003 р. зазначено про погодження з пропозицією Кабінету Міністрів України щодо утворення Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на базі Державної воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби, Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку і рятування туристів, Державної пошуково-рятувальної служби на водних об'єктах, Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби, Державного підприємства "Центральний спеціалізований (воєнізований) аварійно-рятувальний загін", що належать до сфери управління цього Міністерства і ліквідуються.

Так, на виконання Указу Президента України № 1328 від 21.11.2003 р. наказом міністра від 17.12.2003 р. № 502 затверджено Тимчасовий Статут Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та утворено у складі Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби регіональні ДСВАРС, зокрема Центральний регіональний СВАРЗ, до структури якого входив Олександрійський ВГРЗ.

При цьому, ДСВАРС МНС України мала статус юридичної особи, а регіональні формування (загони) не мали.

29.12.2003 р. ліквідаційною комісією МНС України винесено наказ № 1, яким керівникам регіональних загонів, у т. ч. Олександрійського ВГРЗ, наказано створити комісії по припиненню їх діяльності через реорганізацію.

27.01.2004 р. наказом МНС України № 37 ДСВАРС МНС України визнано правонаступником майна, прав та обов’язків юридичних осіб, зокрема і Головного штабу ДСВАРС МНС України.

Так, з 01.02.2004 р., в зв'язку з реорганізацією ДВГРС МНС України загін став структурним підрозділом Центрального регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону (ЦРСВАРЗ) Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України під назвою "Олександрійський спеціальний воєнізований гірничорятувальний загін" (історична довідка від 10.02.1012 р.

Листом голови ліквідаційної комісії від 04.06.2004 р. повідомлено ПФУ про те, що Олександрійський ВГРЗ реорганізовано, майно передано до Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби (ДСВАРС), як правонаступника їх майна, прав та обов’язків.

Згідно повідомлення від 12.08.2004 р. № 1410/33 скасовано державну реєстрацію Олександрійського ВГРЗ (код ЄДРПОУ 00165770), який увійшов до складу ДСВАРС (код ЄДРПОУ 26475829).

Відповідно до п.1, п.2 Статуту Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій:

- Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій (далі - ДСВАРС) утворена наказом МНС від 03.12.2003 р. № 469 на підставі Указу Президента України від 21 листопада 2003 р. № 1328 "Про вдосконалення управління у сфері запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" та Закону України "Про аварійно-рятувальні служби";

- відповідно до Указу Президента України від 21 листопада 2003 р. № 1328 "Про вдосконалення управління у сфері запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" ДСВАРС створено на базі Державної воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби, Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку і рятування туристів, Державної пошуково-рятувальної служби на |водних об'єктах, Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби (м.Полтава), Державного підприємства "Центральний спеціалізований (воєнізований) аварійно-рятувальний загін", що належали до сфери правління МНС і ліквідовані, а їх майно передано Міністерством до ДСВАРС.

Згідно наказу МНС України № 272 від 18.10.2005 р. відповідно до Указу Президента України від 10 жовтня 2005 р. № 1430/2005 "Про Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", для удосконалення організаційної структури та забезпечення більшої самостійності підрозділів Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України у виконанні покладених на неї завдань наказано реорганізувати Центральний, Східний, Західний та Південний регіональні спеціальні (воєнізовані) аварійно-рятувальні загони ДСВАРС шляхом виділення із їх складу гірничорятувальних, аварійно-рятувальних, пошуково-рятувальних загонів, морських та річкових координаційних центрів, яким надати статус юридичних осіб з 1 січня 2006 року та внести відповідні зміни до законодавства.

31.10.2005 р. наказом міністра МНС України № 295:

- затверджено Положення про ДСВАРС МНС України;

- затверджено Статут Штабу ДСВАРС МНС України, який призначено відповідальним виконавцем бюджетної програми “Аварійно-рятувальні заходи на загальнодержавному і регіональних рівнях”.

З п.1 Статуту Штабу ДСВАРС МНС України вбачається, що Штаб ДСВАРС є органом управління об’єднання професійних аварійно-рятувальних формувань і допоміжних підрозділів, які входять до ДСВАРС, забезпечує виконання покладених завдань за територіально-галузевим принципом організації діяльності, та одночасно виконує окремі функції аварійно-рятувальиого формування. Штабу ДСВАРС підпорядковані: аварійно-рятувальні (гірничорятувальні) формування - аварійно-рятувальні і гірничорятувальні загони, в тому числі зведені загони постійної готовності, протифонтанна частина, окремі взводи, окремі управління інших профільних спеціалізованих аварійно-рятувальних формувань, інші підрозділи, що разом є складовою частиною постійно діючої функціональної підсистеми захисту населення і територій МНС України (далі - підрозділи ДСВАРС). Дислокація підрозділів ДСВАРС, загальна організаційна структура ДСВАРС визначаються МНС України.

23.11.2005 р. наказом начальника Штабу ДСВАРС № 8 (на підставі наказу міністра МНС України № 272 від 18.10.2005 р.) створено Олександрійський спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін з наданням йому статусу юридичної особи.

Згідно п.1, п.4 Статуту Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, затвердженого 23.11.2005 р., Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України створений наказом Штабу Державної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби від 23.11.2005 р. № 8, підпорядкований Штабу ДСВАРС і здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, Положенням про Державну спеціалізовану (воєнізовану) аварійно-рятувальну службу МНС України та цим Статутом; загін є юридичною особою.

Так, з 24.11.2005 р. згідно наказу міністра МНС України № 272 від 18.10.2005 р. та наказу начальника ДСВАРС № 8 від 23.11.2005 р. створено Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін (організаційно-правова форма – державне підприємство) з наданням йому статусу юридичної особи (код ЄРПОУ 33861028).

- З 01.01.2006 р. згідно наказу міністра МНС України № 272 від 18.10.2005 р. наказу Начальника ДСВАРС № 8 від 23.11.2005 р. Олександрійський спеціальний (воєнізований) гірничорятувальний загін перейменовано в Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін з наданням йому статусу юридичної особи.

30.03.2006 р. зареєстровано Положення про Державну спеціальну (воєнізовану) аварійно-рятувальну службу МНС України, затверджене Наказом МНС України № 440 від 28.12.2005 р.

За визначенням, наведеним у даному Положенні, аварійно-рятувальні, гірничорятувальні та гірські пошуково-рятувальні загони (далі - загони) - це воєнізовані аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування ДСВАРС, які здійснюють постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування потенційно небезпечних об'єктів та територій у межах зон відповідальності, визначених МНС України. Вони залежно від спеціалізації складаються із двох і більше аварійно-рятувальних, гірничорятувальних або пошуково-рятувальних взводів, можуть мати у своєму складі інші підрозділи із спеціальним оснащенням (інженерно-технічні, медичні, газоаналітичні лабораторії, відділи (відділення) депресійних, газових та теплових зйомок, реанімаційно-протишокові групи, аварійно-рятувальні мобільні групи).

16.07.2008 р. наказом МНС № 527 припинено діяльність ДСВАРС МНС України (код ЄДРПОУ 26475829) шляхом ліквідації.

Згідно п.1 Статуту Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСВАРС МНС України (код ЄДРПОУ 33861028) в новій редакції, затверджений міністром МНС України 30.09.2008 р., Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін є правонаступником Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону ДСВАРС МНС України, створеного відповідно до наказу МНС від 18.10.2005 р. № 272 .

З 30.04.2009 р. Державне підприємство “Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін” перетворене в Державну організацію “Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін” (наказ № 37 від 30.04.2009 р.).

22.02.2011 р. наказом МНС України № 176 в зв’язку з ліквідацією Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби затверджено Статути та організаційні структури аварійно-рятувальних формувань, у т. ч. Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону.

З наведеного вбачається, що підпорядкування, організаційно-правова форма, назва відповідача неодноразово змінювалась з 1994 року.

Але, наявність зазначених змін жодним чином не вплинуло на перехід прав та обов’язків Відповідача до окремої юридично особи - Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (код ЄДРПОУ 26475829).

Отже, доводи Відповідача, що правонаступником Олександрійського воєнізованого гірничорятувального загону (код ЄДРПОУ 00165770) є окрема юридична особа – Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС України (код ЄДРПОУ 26475829) не ґрунтується на реальних обставинах справи, оскільки, як свідчать матеріали справи, правонаступником зазначеної юридичної особи є саме він.

У відповідності до ч.1 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

За приписами п.6.3 п.6 Інструкції № 21-1 вбачається, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Виходячи з того, що чинним законодавством прямо передбачений обов’язок підприємства відшкодовувати суму виплат на доставку та виплату пенсій за списком №1, то доводи Позивача щодо наявності такого обов’язку у Відповідача ґрунтуються на приписах чинного законодавства та реальних обставинах справи.

Так, необхідність відшкодування витрат на виплату і доставку цих пенсій передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а порядок відшкодування - Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 р. N 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно із пунктом 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктами 6.4 - 6.8 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду щорічно в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" цього Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення: нової пенсії. Додаткові пенсії, доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із сплатою фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, надіслання розрахунків по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є обов’язковою передумовою для сплати підприємством зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки були належним чином сформовані та отримані Відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Тобто, позивачем була дотримана процедура щодо надіслання розрахунків Відповідачеві на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах.

За таких обставин, з урахуванням наведених вище норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України є обов’язок по відшкодуванню управлінню Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період пенсіонерам, яким пенсія призначена у відповідності до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання Відповідача на положення ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як на підставу звільнення від відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, оскільки як вбачається з матеріалів справи, пільгові пенсії працівникам Відповідача були призначені на підставі п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не на підставі ст.14 зазначеного закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 152069.69 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необхідність її скасування.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі №811/713/13-а – скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області – задовольнити.

Стягнути з Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України заборгованість з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 152069.69 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко