Ухвала суду № 43565968, 10.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"10" березня 2015 р. справа № 804/13498/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 р. у справі № 804/13498/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укрбудшлях-Д"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

В жовтні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0005031501 від 09.09.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 330807,50 грн. в тому числі за основним платежем - 264646 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 66161,50 грн. та №0005041502 від 09.09.2013 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 315055 грн., в тому числі за основним платежем - 252044 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63011 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 09.09.2013 р. № 0005041502 за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 315 055,00 грн., та № 0005031501 за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 330 807,50 грн.

Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення договорів між ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи", ПП "Транс-Атлантика Сервіс". Відповідачем не надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу від 12.07.2013 року за №45 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в період з 18.07.2013 року по 24.07.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ "Укрбудшлях-Д" з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Феріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Ліга", ТОВ "Лігран", ТОВ "Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантика Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка" та подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

В ході перевірки відповідачем, зокрема, зазначено, що позивач мав господарські відносини з контрагентами ПП "Транс-Атлантика Сервіс", ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи", які допустили порушення податкового законодавства, а саме: за юридичною та фактичною адресою не знаходяться, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій. Зазначені висновки зроблені на підставі матеріалів перевірок зазначених контрагентів, здійснених іншими податковими органами (а.с.44-53).

За результатами означеної перевірки було складено акт №419/222/25515231 від 31.07.2013 р., відповідно до якого відповідачем встановлено наступні порушення:

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, підприємством неправомірно включено до складу витрат , що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість робіт, отриманих від ПП "Транс-Атлантика Сервіс" та ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" на загальну суму 1 260 220 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 264 646 грн., у т.ч. у 2 кварталі 2012 року - 4935 грн., у 3 кварталі 2012 року - 259711 грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 252 044 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 252044 грн., у т.ч. у травні 2012 року - 4700 грн., у вересні 2012 року - 247344 грн.

На підставі акту перевірки від 31.07.2013 р. відповідачем 09.09.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005031501 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 330807,50 грн. в тому числі за основним платежем - 264646 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 66161,50 грн. та №0005041502, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 315055 грн., в тому числі за основним платежем - 252044 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63011 грн.. (а.с.42-43).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача №0005031501, №0005041502 від 09.09.2013 року, з наступних підстав.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ НВП "Укрбудшлях-Д" та ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" укладено підряду № С-01/08 від 08.08.2012 р., відповідно до якого підрядчик ТОВ НВП "Укрбудшлях-Д" приймає на себе виконання робіт по облаштування освітлення під'їзної залізничної колії на об'єкті "Пункт прийому, збереження та первинної обробки зерна в с.Будище Лисянського району Черкаської області" ТОВ "Канонівський елеватор" згідно наданої кошторисної документації, а підрядчик зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи згідно з узгодженими договорними цінами, які є невід'ємною частиною договору.

Між ТОВ НВП "Укрбудшлях-Д" та ПП "Транс-Атлантика Сервіс" укладено угоду надання послуг №С18/04 від 18.04.2012 року на технічне обслуговування залізничних колій.

ТОВ НВП "Укрбудшлях-Д" отримано від ПП "Транс-Атлантика Сервіс" податкову накладну №999 від 30.05.2012 року, яка включена до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2012 року та податковий кредит відображений у декларації по ПДВ травня 2012 року у сумі 4700 грн.

Розрахунки ТОВ НВП "Укрбудшлях-Д" з ПП "Транс-Атлантика Сервіс" здійснені у безготівковій формі.

На виконання договору № С-01/08 від 08.08.2012 року ТОВ НВП "Укрбудшлях-Д" отримано послуги від ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" згідно податкових накладних № 649 від 28.09.2012 року, №650 від 28.09.2012 року, №548 від 28.09.2012 року, № 646 від 28.09.2012 року, №68 від 10.09.2012 року, № 647 від 28.09.2012 року.

Розрахунок із ТОВ "ВК "Віконні системи" за виконання зазначеного договору здійснювався відповідно платіжних доручень №162 від 10.09.2012 року, №224 від 10.12.2012 року, №176 від 01.10.2012 року.

Таким чином, витрати, віднесені позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств за господарськими операціями з ТОВ "ВК "Віконні системи" та з ПП "Транс-Атлантика Сервіс" підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіркою встановлено, що ТОВ НВП "Укрбудшлях-Д" віднесено до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування витрати, по взаємовідносинам з ТОВ "ВК "Віконні системи" та з ПП "Транс-Атлантика Сервіс" : за 2 квартал 2012 року у сумі 23500 грн., за 3 квартал 1236720 грн., всього на 1260220 грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача грунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки контрагентів позивача щодо фіктивності їх діяльності.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "ВК "Віконні системи" та ПП "Транс-Атлантика Сервіс" перебувало на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Згідно висновків акту перевірки договори по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діє з 01.01.2011 року), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Отже, у відповідача відсутні підстави для поширення на позивача негативних наслідків у випадку порушення податкового законодавства ТОВ "ВК "Віконні системи" та ПП "Транс - Атлантика Сервіс" по взаємовідносинах з іншими контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ "ВК "Віконні системи", ПП "Транс - Атлантика Сервіс" підтверджуються матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

ТОВ "ВК "Віконні системи" та ПП "Транс - Атлантика Сервіс" на час здійснення господарських операції з позивачем перебували на обліку як платники податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 252044 грн. до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 264646 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 66161,50 грн., оскільки позивачем правомірно віднесені витрати за договором з ПП "Транс - Атлантика Сервіс" та з ТОВ "ВК "Віконні системи" до складу валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі № 804/13498/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун