Постанова № 43564847, 08.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 квітня 2015 року 10:35 №826/5182/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті»

до

державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними дій зобов’язання вчинити дії,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 квітня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва до державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з позовом про:

визнання протиправним та скасування рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті» було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року.

зобов’язання державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва прийняти податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті» з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року, датою її фактичного отримання 06.02.2015.

зобов’язання державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва відобразити задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті» показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками, в електронних базах даних податкової звітності податкового органу, у тому числі в інтегрованих картках товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті».

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, державна податкова інспекція у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно не прийняла податкову звітність позивача.

Відповідач проти позову заперечив з посиланням на відсутність позивача за адресою своєї державної реєстрації, що і стало підставою для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті» 06.02.2015 було подано до державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію із податку на додану вартість за грудень 2014 року, що підтверджується квитанцією №2.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті» 10.02.2015 було повторно подано до державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію із податку на додану вартість за грудень 2014 року, що підтверджується квитанцією №2.

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 11.02.2015 №1463/10/26-51-02-11 проінформувало позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року зареєстрована, але згідно пункту 48.7 та пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України не визнана як податкова звітність.

Позивач, не погоджуючись з відмовою контролюючого органу прийняти податку звітність платника податків, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Порядок декларування податків і зборів визначається приписами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно із приписами пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов’язкові реквізити податкової декларації – це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до вимог пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію із податку на додану вартість за грудень 2014 року з відповідними додатками до неї.

З повідомленої відповідачем у своєму листі від 11.02.2015 №1463/10/26-51-02-11 підстави для відмови у прийнятті податкової декларації вбачається, що згідно реєстраційних даних зазначено недостовірний обов’язків реквізит, а саме – місцезнаходження (місце проживання) платника податків не встановлено.

Проте, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 24.03.2015, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті» зазначено: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 2, офіс 128.

З названого витягу також вбачається, що протягом грудня 2014 року - лютого 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором не вносилось запису про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті» за адресою своєї державної реєстрації або про непідтвердженість відомостей про юридичну особу.

Навпаки, 20.02.2015 державним реєстратором зроблено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті».

Зазначена адреса товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті» також підтверджена договором суборенди від 17.12.2014 №14/12/14.

При цьому, в якості податкової адреси платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті» в податковій декларації із податку на додану вартість за грудень 2014 року вказано: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 2, офіс 128.

Отже, доводи контролюючого органу щодо невідповідності податкової адреси платника податків фактичним обставинам справи, недостовірності даних щодо обов’язкових реквізитів податкової звітності, є необґрунтованими та повністю безпідставними.

Слід зазначити, відповідач як суб’єкт владних повноважень, під час судового розгляду справи жодним чином не обґрунтував свої доводи щодо відсутності станом на 06.02.2015 позивача за своїм місцезнаходженням.

Посилання відповідача на податкову інформацію «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті» від 13.03.2015 №1041/22-02/39410596, не приймається судом до уваги, оскільки по-перше, відповідні заходи із зустрічної звірки здійснені контролюючим органом через місяць після відмови у прийнятті податкової декларації позивача, а по-друге, чинним законодавством чітко визначений механізм дії контролюючого органу із встановлення місцезнаходження платника податків.

Так, процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300.

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

В силу приписів 12.5 розділу XII Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №19-ОПП (додаток 25).

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом ДПА України від 17 травня 2010 року №336, зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Відтак, на підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що контролюючий орган надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма №18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Вищезазначена позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-4а14.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно із приписами пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Відповідно до абзацу першого частини одинадцятої статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” юридична особа зобов’язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно з абзацом другим частини дванадцятої статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов’язаний надіслати поштовим відправленням протягом п’яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Частина чотирнадцята статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” встановлює, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення контролюючим органом відповідних заходів із встановлення місцезнаходження платника податків, надіслання державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.02.2015 запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час судового розгляду справи відповідач не навів суду доказів, що рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті» було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, в силу приписів пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України, враховуючи встановлений судом факт неправомірної відмови відповідача у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2014 року, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом, тобто 06.02.2015.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза Сіті» щодо визнання протиправним та скасування рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті» було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року; зобов’язання державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва прийняти податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті» з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року, датою її фактичного отримання 06.02.2015 є обґрунтованими і підлягають задоволенню в цій частині.

Стосовно позовної вимоги про зобов’язання державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва відобразити задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті» показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками, в електронних базах даних податкової звітності податкового органу, у тому числі в інтегрованих картках товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті», судом встановлено, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

При цьому, суд наголошує на тому, що відповідний обов’язок державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва щодо відображення показників (даних) податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності контролюючого органу та в інтегрованих картках платника податків, виникає у контролюючого органу автоматично із рішенням про прийняття податкової декларації такого платника податків в силу приписів статті 74 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю “Формоза-Сіті” було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року.

Зобов’язати державну податкову інспекцію у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби міста Києва прийняти податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю “Формоза-Сіті” з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року, датою її фактичного отримання 06.02.2015.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 10.04.2015