Постанова № 43564643, 07.04.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/826/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів допомоги по безробіттю в розмірі 909,00 грн.,

встановив:

17 березня 2015 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Херсонського міського центру зайнятості (далі - позивач, ХМЦЗ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1) з позовними вимогами про повернення допомоги по безробіттю в сумі 909,00 грн.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач зазначив, що до ХМЦЗ звернувся відповідач із заявою про надання статусу безробітної до вирішення питання про її працевлаштування. Згідно з наказом №НТ130507 від 30.04.2013 року відповідачу присвоєно статус безробітного. 07.05.2013 року відповідача ознайомлено з правами та обов'язками, які він має у зв'язку із наданням такого статусу. Крім того, йому призначено виплату державної соціальної допомоги у зв'язку із безробіттям. Згідно висновку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 16/р-2 від 12 січня 2015 року відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05.07.2012 (далі - Висновок) встановлено, що відповідач під час перебування на обліку в ХМЦЗ, надавав послуги товариству з обмеженою відповідальністю "Будленд Херсон" у травні - червні 2013 року, тобто був зайнятою людиною. На підставі Висновку ХМЦЗ видано наказ №НТ150130 від 30 січня 2015 року, відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані відповідачу як допомога по безробіттю у розмірі 909,00 грн. Листом № 09-24/257 від 02 лютого 2015 року відповідачу запропоновано добровільно повернути зазначені кошти протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня поштового відправлення. Однак, на момент подачі позову сума боргу відповідачем не погашена. Виходячи з цього позивач просить стягнути суму боргу на ХМЦЗ.

Представник позивача надав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, його позиція щодо позову не відома, оскільки, він заперечень на позовну заяву не подав та повноважного представника у судове засідання не направив. Про місце, час та дату судового розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7304200546118.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 04 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського центру зайнятості для взяття його на облік, набуття статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. В заяві відповідач підтвердив те, що на той момент не мав постійного або тимчасового заробітку, в т.ч. за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у т.ч. на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не зареєстрована як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно.

Наказом ХМЦЗ від 30 квітня 2014 року № НТ130507 відповідачу присвоєно статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 07 травня 2013 року. Наказом № НТ130507 від 07.05.2013 року виплату допомоги по безробіттю було скорочено з 07.05. по 04.08.2013 року у зв'язку з звільненням без поважної причини. Виплату розпочато 05.08.2013 року.

Наказом №НТ130925 від 25 вересня 2013 року ОСОБА_1 був знятий з обліку у зв'язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи.

Відповідно до листа УПФУ у м. Херсоні від 15.12.2014 року за № 33381/01-03, ОСОБА_1 отримував дохід в травні - червні 2013 року від ТОВ "Будленд - Херсон".

ХМЦЗ складено висновок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 16/р-2 від 12 січня 2015 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості надавав послуги підприємству ТОВ "Будленд - Херсон" за, що в травні - червні 2013 року отримав дохід.

30 січня 2015 року директором ХМЦЗ видано наказ № НТ150130, яким передбачено повернути кошти у встановленому порядку відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Сума боргу з 05 серпня 2013 року по 24 вересня 2013 року становить 909,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 68 Конституції України зазначає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з преамбулою до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

За приписами ст. 1, ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу у грошовій або іншій формі. До зайнятого населення належать особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з підпунктом 1 пунктом 5.5 розділом 5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.2000р. № 915/5136, виплата по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Відповідно до абз.4, 19, 20 пп. 1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. №198, територіальний орган припиняє реєстрацію зареєстрованих з дня: укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг); встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації; встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-ІІІ (далі- Закон №1533-ІІІ) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Абзацом 1 ч.3 ст.36 Закону №1533-ІІІ визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п.6.14 розділу 6 Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 02 лютого 2015 року вих. № 09-24/257 запропоновано ОСОБА_1 добровільно повернути кошти ХМЦЗ протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня отримання поштового відправлення.

На момент розгляду справи відповідачем суми боргу сплачено не було

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність частини своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про залишення позовної заяви без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення допомоги по безробіттю в сумі 909,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Херсонського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 35219574) кошти допомоги по безробіттю в сумі 909,00 грн. (дев'ятсот дев'ять грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 10.2.3