Рішення № 43562781, 09.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2015 р.Справа № 916/786/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Експедитор"

до відповідача Приватного акціонерного товариства „Ті Ел Сі Сервіс"

про стягнення 1 510,00 грн

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Мединський О.А. за довіреністю №б/н від 01.01.2015р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 24.02.2015р. за вх. № 825/15 ТОВ „Експедитор" звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до ПрАТ „Ті Ел Сі Сервіс", відповідно до якої просить суд стягнути з останнього 1510,00 грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу товару від 10.01.2011р.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями дану справу призначено до розгляду судді Власовій С.Г. з присвоєнням справі № 916/786/15-г.

Ухвалою суду від 25.02.2015р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні від 10.03.2015р.

Судове засідання, яке призначено на 10.03.2015р., не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Власової С.Г. на лікарняному, про що зазначено у відповідній довідці.

Ухвалою суду від 12.03.2015р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні від 26.03.2015р.

У судовому засіданні від 26.03.2015р. приймаючи до уваги нез'явлення відповідача у судове засідання та невиконання ним вимог суду щодо надання витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 09.04.2015р., про що винесено відповідну ухвалу суду.

Позивач позовні вимоги підтримує з підстав, які викладені у позовній заяві та просить суд стягнути з ПрАТ „Ті Ел Сі Сервіс" 1510,00 грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу товару від 10.01.2011р.

Відповідач про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, проте у судові засідання не з'явився та вимог суду щодо надання витребуваних доказів не надав.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивчача, суд, у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, встановив наступне:

10.01.2011р. між ТОВ „Експедитор" (надалі - Постачальник) та ВАТ „Ті Ел Сі Сервіс" (надалі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу товару, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Покупця товар в асортименті, кількості та по ціні по передчасній домовленості сторін згідно з видатковими накладними або рахунками, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.02.2015р. за ідентифікаційним кодом 03563465 зареєстроване Приватне акціонерне товариство „ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", тобто відповідач змінив організаційно-правову форму господарського товариства ВАТ на ПрАТ.

Сторони домовилися, що всі товари, які одержані Покупцем від Постачальника, вважаються, якщо не домовлено про інше, одержаними на виконання дійсного Договору (п. 1.2. Договору).

Приймання-передавання товару у кількості та якості здійснюється сторонами у порядку, який передбачений законодавством (п. 2.1. Договору).

Право власності та ризики на товар переходять у момент його приймання-передавання ( п. 2.2. Договору).

Підпис представника Покупця на накладній на відпуск товару та оплата рахунку є вираженням згоди Покупця з зазначеними в них номенклатурою та цінами на товар (п. 3.1. Договору).

Оплата вартості товару, яка зазначена у накладній або рахунку, перераховується Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника або вноситься в касу Постачальника:

- у порядку передчасної оплати протягом строку дійсності рахунку;

- протягом десяти банківських днів з моменту передачі товару ( п. 3.2. Договору).

Дійсний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до тієї миті, доки будь-яка із сторін не заявить про його розірвання, повідомив при цьому іншу сторону за 30 днів. Договір в будь-якому випадку продовжує діяти стосовно обов'язків, які прийняли на себе сторони до його розірвання, та відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором (п. 5.3. Договору).

На виконання умов Договору Постачальник передав у власність Покупця товар на загальну суму 1510,00 грн. з ПДВ відповідно до видаткової накладної №РН-0005464 від 24.10.2012р., яка підписана з боку ТОВ „Експедитор" Таболич С.В. та з боку ПрАТ „Ті Ел Сі Сервіс" Магалатій С.І. за довіреністю №292 від 16.10.2012р., та податкової накладної №619 від 24.10.2012р.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору щодо оплати за переданий товар, Позивач звернувся до ПрАТ „Ті Ел Сі Сервіс" з Претензією за вих. № 28 від 07.11.2014р., відповідно до якої просить Відповідача здійснити оплату заборгованості у розмірі 1510,00 грн., яку 13.11.2014р. було вручено останньому згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, переданий Позивачем товар досі не оплачений Відповідачем, що і зумовило звернення ТОВ „Експедитор" до суду з даним позовом.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2011р. між ТОВ „Експедитор" та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу товару, відповідно до умов якого Позивач передає у власність Відповідачу товар в асортименті, кількості та по ціні по передчасній домовленості сторін згідно з видатковими накладними або рахунками, які є невід'ємною частиною цього договору, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Позивач свої зобов'язання за Договором щодо передачі товару Відповідачу виконав, що підтверджується видатковою накладною№РН-0005464 від 24.10.2012р. на загальну суму 1510,00 грн. з ПДВ, яка підписана сторонами, та податковою накладною №619 від 24.10.2012р.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач 07.11.2014р. звертався до відповідача з Претензією щодо оплати переданого товару але відповідач переданий товар не оплатив. При цьому жодних заперечень щодо кількості, якості і вартості переданого позивачем товару відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують передачу цього товару позивачем та відсутність боргу відповідача.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи позовних вимог ТОВ „Експедитор", які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Ті Ел Сі Сервіс" (65085, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 6, код ЄДРПОУ 03563465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Експедитор" (65031, м. Одеса, вул. Промислова,21, код ЄДРПОУ 22455244, п/р 26009010115665 в ф-я АТ „Укрексімбанк" м. Одеси, МФО 328618) борг в сумі 1 510 (одна тисяча п'ятсот десять) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 квітня 2015 року.

Суддя С.Г. Власова