Ухвала суду № 43562779, 10.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"10" квітня 2015 р.Справа № 916/199/13-г

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від скаржника (ДП "Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж"): Сахно Л.В. за довіреністю від 15.01.2014р.;

від стягувача (ПАТ "ЕК "Одесаобленерго"): не з'явився;

від Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиці: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу (вх. ГСОО № 2-808/15) Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж" на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі № 916/199/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж" про стягнення 35669,50 грн., -

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 березня 2013 р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" - задоволено повністю.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 34300 (тридцять чотири тисячі триста) грн. 33 коп., три відсотки річних у сумі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 20 коп. та пеню у сумі 1140 (одна тисяча сто сорок) грн. 97 коп., судовий збір у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

05 квітня 2013р. на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

В апеляційному та касаційному порядку дана справа не розглядалась.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2013р. Дочірньому підприємству "Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж" надано розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 18 березня 2013 р. по справі № 916/199/13-г на 6 місяців - з 01.05.2013 по 01.11.2013 р. по 5944,92 грн. щомісячно.

Вказана ухвала господарського суду в апеляційному та касаційному порядку не розглядалась.

12 лютого 2015 р. до господарського суду Одеської області звернулось Дочірнє підприємство "Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж" (далі - ДП ЖЕД) із скаргою (вх. ГСОО № 2-808/15) на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - ДВС) в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі № 916/199/13-г, у якій зазначає таке.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2013 року надана розстрочка виконання рішення на 6 місяців - з 01.05.2013 року по 01.11.2013 року по 5944,92 грн. щомісячно.

На виконання вищевказаного рішення господарського суду Одеської області, скаржник по цій справі повністю розрахувався (копії платіжних доручень № 755 від 28.02.2013 року на суму 2000 грн., № 770 від 28.03.2013 року на суму 10 000.00 грн., № 810 від 22.05.2013 року на суму 3089,67 грн., № 816 від 27 05.2013 року на суму 1300 грн., № 835 від 05.06 2013 року на суму 4200,00 грн., № 870 від 18.06 2013 року на суму 4200,00 грн., № 904 від 21 08.2013 року на суму 4200,00 грн., № 925 від 18.08.2013 року на суму 4200,00 грн., № 958 від 23.10.2013 року на суму 4200,35 грн.).

18.05.2013 року ДП «ЖЕД» отримує від ДВС постанову від 15.04.201З року про відкриття виконавчого провадження (№ 37788096) на примусове виконання наказу № 916/199/13-г, виданого 05.04.2013 року, якою зобов'язано боржника самостійно, в семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови, виконати рішення суду, та вказано, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк (до 22.04.2013 року) виконання відбудеться в примусовому порядку та буде стягнуто з боржника виконавчий збір та витрати, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

16.05.2013 року ДВС постанова була направлена на адресу боржника через TOB «Укр. кур'єр» та отримана останнім 18.05.2013 року.

За ст. 28 Закону «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню...»

Скаржник зазначає, що таким чином він був позбавлений права самостійно виконати умови постанови від 15.04 201З року - у встановлений державним виконавцем строк до 22.04.2013 року погасити суму боргу.

Скаржник зазначає, що в цей час ним вирішувалось питання про розстрочення виконання рішення по даній справі шляхом подачі до суду 17.04.2013 року відповідної заяви за якою господарським судом прийнята вищевказана ухвала.

На момент отримання ДП «ЖЕД» - 18.05.2013 року - постанови про відкриття виконавчого провадження № 37788096 про стягнення (наказ № 916/199/13-г) на користь стягувана 37390 грн., господарським судом Одеської області вже була надана розстрочка виконання рішення по даній справі.

У відповідності із п. 4 ст.36 Закону «Про виконавче провадження» (далі - Закон) - "Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням».

ДП «ЖЕД» листом № 102 від 20.05.2013 року повідомив ДВС що постанова про відкриття виконавчого провадження № 37788096 отримана 18.05.2013 року, а також що ухвалою від 29.04.2013 року господарським судом Одеської області була надана розстрочка виконання рішення на 6 місяців - з 01.05.2013 року по 01.11.2013 року.

Боржником виконано рішення суду у самостійному порядку.

Державним виконавцем вживались заходи щодо примусового виконання рішення суду від 18.03.2013 року в порядку статей 45, 52 вказаного Закону.

За п.3 ст. 27 вказаного Закону при повному виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В порушення зазначених норм, державний виконавець не взяв до уваги ухвалу господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р про розстрочення суми заборгованості.

На підставі вищевикладеного, скаржник вважає дії державного виконавця щодо винесення постанови № 37788096 про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.04.2013 року упередженими, незаконними та підлягаючими скасуванню.

Також скаржник зазначає, що 10.02.2015 року в обслуговуючому банку він дізнався про арешт коштів на рахунках на підставі постанови ДВС про арешт коштів боржника по ВП № 37788096 від 21.01.2015року при примусовому виконанні постанови № 37788096 від 22.04.2013 року.

10.02.2015 року представник ДП «ЖЕД» отримав копію постанови ДВС № 37788096 від 22.04.2013року про стягнення з боржника виконавчого збору, так як в запропонований 7-ми денний строк ДП «ЖЕД» наказ не виконаний.

Дії ДВС скаржник вважає упередженними стосовно винесення постанови № 37788096 про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.04.201З року та вважає відсутність підстав для примусового виконання цієї постанови в вигляді накладення арешту на кошти ДП «ЖЕД», так як ДП «ЖЕД» не є боржником.

Так як копії постанови № 37788096 про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.04.201З року та постанови про арешт коштів боржника по ВП № 37788096 від 21.01.2015 року отримані 10 та 11.02.2015 року відповідно, скаржник просить відновити строк, передбачений ст. 121-2 ГПК України для оскарження дій органів Державної виконавчої служби.

06.03.2015 р. до господарського суду від скаржника надійшло клопотання в порядку ст. 22 ГПК України у якій скаржник просить долучити до справи виправлену скаргу аналогічну з первісно поданою змістом. ( т. 2, а.с. 139- 146)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 121-2 ГПК України,

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9 скаржник просить:

Визнати дії ДВС щодо винесення постанови № 37788096 про стягнення з ДП „ЖЕД" виконавчого збору від 22.04.2013 року - незаконними.

Скасувати постанову ДВС про стягнення з ДП „ЖЕД" виконавчого збору від 22.04.2013 року ВП № 37788096.

Скасувати постанову ДВС про арешт коштів боржника (ДП „ЖЕД") від 21.01.2015 року ВП № 41357978.

Представник ДВС із скаргою не згоден, про що 13.03.2015 р. надав заперечення. ( т.2, а.с. 147-148) у яких, зокрема, зазанчив, що станом на 22.04.2013 р. скаржник не надав доказів сплати боргу (повної або часткової) і тому ДВС правомірно винесено постанова про стягнення виконавчого збору.

23.12.2013р. за заявою стягувача ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" від 21.12.2103р. виконавче провадження закінчено у зв'язку із виконанням вказаного наказу.

Постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника (скаржника) винесено у зв'язку із виведенням цих проваджень в окремі провадження.

Тому, 24.12.2013р. ДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь держави виконавчого збору.

02.04.2015 р. стягувачем надані пояснення по справі ( т.2 а.с. 176) у яких стягувач зазначає, що боржником борг по даній справі сплачений повністю, тому просить розглядати скаргу без його участі.

Розглянувши подану скаргу, матеріали справи, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи чинного законодавства, що регулює питання розгляду скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, надані скаржником докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема, письмовими доказами,

За правилом ст. 33 ГПК України кожна сторона доводить ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п. 9.13 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", - За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд :

- або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною,

- або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій,

- або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав,

- або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, за результатами розгляду скарги господарський суд виносить одну з чотирьох зазначених вище ухвал.

Як випливає із змісту скарги, скаржник зазначає, що ДВС при виконанні вказаного наказу господарського суду не взяв до уваги ухвалу господарського суду від 29.04.2013 р.

При цьому суд зазначає, що скаржник не зазначає у скарзі мотиви, за якими він вважає, що дії ДВС при винесені вказаних постанов є незаконними.

Як випливає із матеріалів справи 15.04.2013 р. ДВС відкрито виконавче провадження на виконання наказу господарського суду від 05.04.2013 р. та боржнику ( скаржнику) надано 7 днів для виконання вказаного наказу.

22.04.2013 р. ДВС, у зв'язку з невиконанням боржником вказаного наказу, виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно з ч.1 статті 28 Закону України „Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону для самостійного його виконання (7 днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у вазі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувана та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувана. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, якщо боржник не виконав рішення господарського суду добровільно у встановлений 7-ми денний строк для добровільного виконання, з нього стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Тобто суми яка залишилась не сплаченою при добровільному виконанні рішення.

Скаржник зазначає, що ДВС при виконанні вказаного наказу господарського суду не взяв до уваги ухвалу господарського суду від 29.04.2013 р. При цьому скаржник не зазначає яким чином ДВС повинен був взяти до уваги вказана ухвалу від 29.04.2013 р. та які саме дії повинен був вчинити.

З цими доводами скаржниками суд не погоджується виходячи такого.

Станом на 22.04.2013 р. (дата винесення постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку з невиконанням боржником вказаного наказу) боржник (скаржник) не надав даних ДВС про повне або часткове виконання вказаного наказу.

Таким чином, у ДВС не було доказів сплати боргу повністю або його частини і тому ДВС і прийняла вказану постанову з підстав ч.1 статті 28 вказаного Закону.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2013 р. скаржнику, за його заявою, надано розстрочка виконання вказаного наказу господарського суду.

Таким чином, розстрочка виконання вказаного наказу скаржнику було надано 29.04.2013 р., а його обов'язок погасити борг почався 15.04.2013 р. з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, твердження скаржника що ДВС при виконанні вказаного наказу господарського суду не взяв до уваги ухвалу господарського суду від 29.04.2013 р. про надання розстрочки виконання рішення, на думку суду, є безпідставними.

Також суд зазначає що з наданих скаржником копій платіжних доручень випливає, що станом на момент прийняття судом ухвали 29.04.2013 р. про надання розстрочки виконання вказаного рішення скаржником сплачено 12 000 грн. (п/д № 755 від 28.02.2013 року на суму 2000 грн., № 770 від 28.03.2013 року на суму 10 000 грн.)

Сплата боргу за п/д № 810 від 22.05.2013 року на суму 3089,67 грн., № 816 від 27 05.2013 року на суму 1300 грн., № 835 від 05.06 2013 року на суму 4200.00 грн., № 870 від 18.06 2013 року на суму 4200,00 грн., № 904 від 21 08.2013 року на суму 4200,00 грн., № 925 від 18.08.2013 року на суму 4200,00 грн., № 958 від 23.10.2013 року на суму 4200 35 грн. відбувалась скаржником вже при дії розстрочки.

Також суд зазначає, що скаржником не зазначено та не підтверджено матеріалами справи та скарги упередженість дій ДВС при винесенні вказаних постанов. Тому ці твердження скаржника є безпідставними.

Щодо вимог про скасування постанови ДВС про арешт коштів ДП „ЖЕД" ВП № 41357978 від 21.01.2015 року господарський суд зазначає таке.

ДВС зазначає, що постанови про стягнення виконавчого збору від 22.04.2013 р. та про арешт коштів боржника (скаржника) від 21.01.2015 р. винесено у зв'язку із виведенням цих проваджень в окремі провадження. При цьому доказів тому ДВС не надало.

При цьому суд зазначає, що 24.12.2013 р. ДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь держави виконавчого збору нарахованого боржнику за невиконання наказу господарського суду у встановлений законом 7-ми денний строк з підстав ч.1 статті 28 вказаного Закону.

З аналізу приведеного суд робить висновок про правомірність дій ДВС при винесені вказаної постанови про арешт коштів.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Скаргу (вх. ГСОО № 2-808/15) Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж" на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі № 916/199/13-г - відхилити.

Суддя М.І. Никифорчук