Рішення № 43562680, 06.04.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015 р. Справа№ 914/441/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго», м.Моршин Львівської області

про стягнення 4201431,01грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Козак Н.В. - представник за довіреністю

від відповідача: Макота М.І. - директор

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго», м.Моршин Львівської області про стягнення 4201431,01грн., з яких 2901683,54грн. основного боргу, 329995,84грн. пені, 174443,78грн. 3% річних та 795307,75грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 13.02.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2015р. Ухвалою суду від 02.03.2015р. розгляд справи відкладено на 06.04.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача та враховуючи подане ним клопотання.

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 06.04.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив зокрема, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем - КП «Моршинтеплоенерго» в грудні 2012 року договору, останньому протягом 2013 року поставлено газ на суму 5513035,51грн. Порушення відповідачем встановленого договором порядку проведення розрахунків за отриманий природній газ, зумовило звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» до суду із позовною заявою про стягнення 4201431,01грн., в тому числі основного боргу, пені, а також індексу інфляції та 3% річних. Просив позов задоволити. Проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій усно заперечив.

Представник відповідача в судове засідання 06.04.2015р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи. Позовні вимоги в частині 2901683,54грн. основного боргу визнав, в той же час у задоволенні позовних вимог про стягнення 329995,84грн. пені просив відмовити з підстав, зазначених у поданому ним відзиві (вх.№8312/15 від 27.02.2015р.) та додаткових поясненнях до нього (вх.№14143/15 від 06.04.2015р.), обґрунтовуючи таке клопотання можливістю господарського суду при прийнятті рішення по справі в порядку п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір неустойки, який підлягає до стягнення, а також просив відстрочити термін виконання ухвали суду на 60 днів. Пояснив, що заборгованість за поставлений протягом 2013 року газ виникла не з вини КП «Моршинтеплоенерго», а внаслідок зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчими влади, що призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець за договором, позивач по справі) та Комунальним підприємством «Моршинтеплоенерго» (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір №13/3748-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р., за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 277 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу, а покупець - прийняти та оплатити цей природній газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п.1.1).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Договором, а саме п.6.1, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставлено КП «Моршинтеплоенерго» природного газу за період з січня по грудень 2013 року на суму 5513035,51грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Внаслідок неналежного виконання договору та порушення встановленого ним порядку оплати за отриманий газ у КП «Моршинтеплоенерго» виникла заборгованість перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 2901683,54грн., що не заперечується відповідачем.

Зазначене зумовило звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до суду із позовом, в якому окрім суми основної заборгованості в розмірі 2901683,54грн., до стягнення заявлено 329995,84грн. пені, 174443,78грн. 3% річних та 795307,75грн. індексу інфляції.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

Однак, всупереч умовам договору, отриманий у січні 2013 року природний газ покупцем повністю оплачено лише 23.05.2013р., у лютому 2013 року - 28.10.2013р., в той час як газ, отриманий в березні 2013 року, оплачено відповідачем частково, а в решті - зобов'язання по оплаті за отриманий природний газ не виконано. Зазначені обставини сторонами не заперечуються. Також до матеріалів справи долучено бухгалтерські довідки ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», якими підтверджується заборгованість КП «Моршинтеплоенерго» перед позивачем за отриманий згідно договору газ.

У відзиві (вх.№8312/15 від 27.02.2015р.) відповідач визнав суму основного боргу перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в повному обсязі в розмірі 2901683,54грн.

Згідно з ч.5 ст.22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси третіх осіб, суд приймає визнання позову КП «Моршинтеплоенерго» в частині вимог про стягнення основного боргу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2901683,54грн. заборгованості за поставлений за договором природний газ, відповідачем визнані та підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанові №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проаналізувавши долучені позивачем розрахунки, суд, провівши відповідні перерахунки, враховуючи вищенаведене, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 329995,84грн. пені, 174443,78грн. 3% річних та 795307,75грн. індексу інфляції, обґрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Заявлене у відзиві (вх.№8312/15 від 27.02.2015р.) та додаткових поясненнях (вх.№14143/15 від 06.04.2015р.) клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, відповідач обґрунтовує тим, що стягнення з КП «Моршинтеплоенерго» нарахованих штрафних санкцій в повному обсязі може призвести до банкрутства підприємства, внаслідок чого малозабезпечені верстви населення, школи, дитсадки, лікарні можуть залишитись без тепла. Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд, виходячи з майнових та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причин неналежного (несвоєчасного) виконання відповідачем зобов'язання із оплати за газ, отриманий за договором, та наслідків такого порушення умов договору, та зважаючи на те, що позивач, як гарантований постачальник природнього газу, законодавчо зобов'язаний постачати природній газ незалежно від свого фінансового становища, в тому числі, і за наявності заборгованості контрагентів, приходить до висновку, що клопотання КП «Моршинтеплоенерго» підлягає частковому задоволенню шляхом зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення із відповідача на 50% і стягнення її в розмірі 164997,92грн.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд відмовляє у задоволенні заявленого у відзиві (вх.№8312/15 від 27.02.2015р.) клопотання КП «Моршинтеплоенерго» про відстрочку виконання ухвали суду на 60 днів, оскільки відповідачем не доведено наявність обставин, що можуть ускладнити виконання рішення чи зробити його неможливим.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі, не зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено судом частково з огляду на зменшення розміру пені в порядку ст.83 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго» (Львівська область, м.Моршин, вул.Привокзальна, буд.45-А; код ЄДРПОУ 33892124) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) 2901683,54грн. основного боргу, 164997,92грн. пені, 174443,78грн. 3% річних, 795307,75грн. індексу інфляції та 73080,00грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 14.04.2015р.

Суддя Щигельська О.І.