Рішення № 43562360, 25.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2015Справа №910/1378/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інфотехнологіцій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція замовника з управляння житловим господарством дарницького району міста Києва»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

про стягнення 5 385 814,10 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Герасимчук І.М. - довіреність; Комісар С.П. - довіреність;

від відповідача: Савченко Г.М. - довіреність; Бойченко В.М. - довіреність;

від третьої особи: Науменко С.В. - довіреність;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» 5385814,10 грн. (в тому числі 4 548 918,69 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2011р. по 01.07.2012р., 222 982,36 грн. інфляційної складової, 613 913,05 грн. 3% річних), посилаючись на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії, статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України, та на свій статус як належного кредитора (фактора) у зазначеному зобов'язанні відповідно до договору факторингу, укладеного позивачем з постачальником теплової енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року №910/1378/14 (суддя Кирилюк Т.Ю.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року №910/1378/14 (судді: Авдеєв П.В. - головуючий, Куксов В.В., Гончаров С.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 року №910/1378/14: Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 910/1378/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 скасовано; справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суд м. Києва № 04-23/107 від 05.02.2015 року, у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи №910/1378/14 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за наслідками якого справу було призначено на суддю Якименко М.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року прийнято справу №910/1378/14 до свого провадження та призначено її розгляд на 11.03.2015 року.

10.03.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засідання11.03.2015 року представник відповідача надав письмові пояснення.

В судовому засіданні 11.03.2015 року оголошено перерву до 24.03.2015 року.

23.03.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на письмові пояснення позивача.

В судовому засіданні 24.03.2015 року представник позивача подав заперечення на відзив відповідача

25.03.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на заперечення позивача.

В судовому засіданні 25.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 25.03.2015 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд їх задоволені відмовити.

В судовому засіданні 25.03.2015 року представник третьої особи надав усні пояснення по справі.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 року між Закритим акціонерним товариством «Екостандарт» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Екостандарт»; далі по тексту - енергопостачальна організація, ЗАТ «Екостандар», ПАТ «Екостандарт») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дирекція замовника з управляння житловим господарством дарницького району міста Києва» (далі по тексту - відповідач) укладено договір №450007 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі по тексту - Договір, Договір №450007), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" зобов'язалось виробляти, систематично поставляти відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води.

Відповідно до п. 6.1 Договору, розрахунки з Закритим акціонерним товариством "Екостандарт" за теплову енергію проводяться за тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації за кожну відпущену гігакалорію та можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії.

Згідно із п. 6.5 договору відповідач щомісяця з 07 по 14 число отримує в "Енергопостачальній організації" оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграму та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включає у себе вартість теплової енергії спожитої у попередньому місяці та суми передоплати за теплову енергію. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції відповідач повертає в "Енергопостачальну організацію" не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції останньої.

Відповідно до п. 6.6 Договору, відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана його субабонентами.

Як вбачається з відомостей обліку використання теплової енергії (актів приймання передачі товарної продукції), за період з 01.02.2011 року по 01.07.2012 року ЗАТ «Екостандар» поставило відповідачу теплову енергію вартістю 32 361 837,30 грн.

28.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Екостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (далі по тексту - ПАТ «Фортуна-Банк») укладено договір факторингу №28/09/12, відповідно до умов якого ПАТ «Фортуна-Банк» зобов'язалось передати ПАТ «Екостандарт» суму фінансування, а ПАТ «Екостандарт» відступити ПАТ «Фортуна-Банк» права вимоги за договором №450007 від 01.11.2010 року.

04.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Інфотехнологіцій» (далі по тексту - позивач, ТОВ Центр Інфотехнологіцій») та ПАТ «Фортуна-Банк» укладено Договір факторингу №04/10/12, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати (сплатити) ПАТ «Фортуна-Банк» суму фінансування, а ПАТ «Фортуна-Банк» - відступити позивачу право вимоги за основним договором №450007 від 01.11.2010 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що у відповідача наявна заборгованість за договором № 450007 від 01.11.2010 року у розмірі 4 548 918,69 грн. за період з 01.02.2011р. по 01.07.2012р., в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути дану заборгованість з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За частиною 5 статті 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт відсутності заборгованості відповідача перед позивачем в даній справі підтверджується: наявними в матеріалах справи документами, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2012 у справі № 18/89, рішенням господарського суду м. Києва №42/7 від 15.02.2011 року, висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.09.2014 року №8057/8058/14-45.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, також не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим що застосування такої міри відповідальності як стягнення 3% річних, та інфляційні втрати можлива лише при порушенні основного зобов'язання (зобов'язання щодо оплати вартості отриманої теплової енергії), а так як відповідачем не було порушено основне зобов'язання то й до нього не застосовуються санкції у вигляді сплати3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 03.04.2015 року.