Рішення № 43561906, 08.04.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2015 р. Справа № 902/175/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс"

до: Приватного підприємства "ТАУ-Поділля"

про стягнення 431247,79 грн. заборгованості

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : Павленко Я.В. за дорученням від 12.06.2015 р.

відповідача : Гончарук Ю.В. за дорученням від 16.09.2014 р.

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з Приватного підприємства "ТАУ-Поділля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" 431247,79 грн., в тому рахунку 173015,69 грн. основного боргу, 21498,45 грн. пені, 189830,82 грн. штрафу, 37000 грн. додаткового штрафу, 7501,41 грн. додаткового штрафу, 2401,42 грн. трьох відсотків річних.

19.03.2015р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 145999,55 грн. основного боргу, 11799,96 грн. пені, 936,00 грн. 3% річних, 12503,84 грн. інфляційних втрат, 187129,2 грн. штрафу, 11 000 грн. штрафу за порушення порядку погашення заборгованості (відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 5 від 16.12.2014 року), 11495,34 грн. додаткового штрафу (відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5 від 16.12.2014 року).

30.03.2015р. позивач подав клопотання, в якому просить вважати заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог, подану до суду 19.03.2015р., заявою про зменшення позовних вимог, та просить стягнути з відповідача 145999,55 грн. основного боргу, 11799,96 грн. пені, 936,00 грн. 3% річних, 12503,84 грн. інфляційних втрат, 187129,20 грн. штрафу, 11000 грн. штрафу за порушення порядку погашення заборгованості (відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 5 від 16.12.2014 року), 11495,34 грн. додаткового штрафу (відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5 від 16.12.2014 року).

Дане клопотання приймається судом на підставі ст. 22 ГПК України.

08.04.2015р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 145999,55 грн. основного боргу, 11799,96 грн. пені, 936,00 грн. 3% річних, 12503,84 грн. інфляційних втрат, 187129,20 грн. штрафу, 11000 грн. штрафу за порушення порядку погашення заборгованості (відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 5 від 16.12.2014 року), 11495,34 грн. додаткового штрафу (відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5 від 16.12.2014 року).

Дана заява приймається судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 30.03.2015р. проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та процентів річних заперечив з тих підстав, що 16 квітня 2014 р. між Позивачем (Комітент) та Відповідачем (Комісіонер) було укладено Договір комісії № 1404-1601/ГК-УПК (надалі Договір).

Зазначає, що позивач просить суд стягнути з відповідача одразу три види штрафів за одне правопорушення - порушення строків розрахунків за Договором комісії № 1404-1601/ГК-УПК. По суті, така вимога передбачає потрійне притягнення до відповідальності одного виду (накладення штрафних санкцій) за одне правопорушення.

За Додатковою угодою № 5 від 15.12.2014 р., на підставі якої Позивач виставив вимогу щодо сплати Відповідачем додаткових штрафів у 37000,00 грн. та 7701,41 грн. передбачалось реструктуризація вже існуючої за Договором комісії заборгованості. Нова заборгованість не виникла у зв'язку із укладенням даної додаткової угоди. На дану заборгованість Позивачем уже застосовано положення п. 7.2 Договору комісії щодо накладення на Відповідача штрафу та пені.

Щодо нарахування пені та штрафу зазначає наступне. У п. 6.1 Договору встановлено, що Комісіонер зобов'язаний перерахувати отримані кошти за реалізований Товар на поточний рахунок Комітента кожного другого робочого дня після дня реалізації Товару.

Однак, під час нарахування штрафних санкцій Позивачем було допущено наступні порушення:

Щодо заборгованості, що виникла 18.04.2014р., 19.04.2014р. та 20.04.2014р. Позивачем визначено кінцевий строк оплати по Договору 22.04.2014 р. Однак, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також того, що 20.04.2014 р. був Днем Пасхи, який відповідно до ст. 73 КЗпП України є святковим, а 21.04.2014 р. відповідно неробочим (ч. 3 ст. 67 КЗпП України). Таким чином, другий робочий день від поставки настав 23.04.2014 р., а це означає, що нарахування пені, штрафу та 3-ох процентів річних до 24.04.2014 р. є неправомірним.

Щодо заборгованості, яка виникла за період з 05.06.2014р. по 08.06.2014 р. Позивачем кінцевий строк оплати вказаний 09 та 10.06.2014 р. Однак 8 та 9 червня 2014 р. були святковими та неробочими, оскільки 08.06.2014 р. є святом Трійці (ст. 73 та ч. 3 ст. 67 КЗпП). Таким чином, кінцевий строк оплати - 10 та 11.06.2014 р. Відповідно, за цей період також невірно пораховані штрафні санкції та 3% річних.

Щодо заборгованості, яка виникла за період з 26.06.2014 р. по 29.06.2014 р. Позивачем визначено кінцевий строк оплати 30 та 01.07.2014 р. Однак, 28-30 червня 2014 р. були святковими та неробочими, оскільки 28.06.2014 р. є Днем конституції України (ст. 73 та ч. 3 ст. 67 КЗпП). Таким чином, кінцевий строк оплати - 01 та 02.07.2014 р. Відповідно, за цей період також невірно пораховані штрафні санкції та 3% річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

16.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" (в договорі "Комітент") та Приватне підприємство "ТАУ-ПОДІЛЛЯ" (в договорі "Комісіонер") уклали договір комісії № 1404-1601/ГК-УПК (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання укладати за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента правочини із реалізації (надалі - «реалізувати») з автомобільних газозаправних пунктів (надалі - «АГЗП») Газу вуглеводневого зрідженого паливного (суміш пропану і бутану технічного - «СПБТ») Комітента (надалі - «Товар»).

Відповідно до п. 3.3 Договору відвантаження товару з ГНС здійснюється в автомобільний транспорт. Кількість товару, відвантаженого Комітентом, відображається в товарно-транспортних накладних (ТТН) та/або видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1 Договору Комісіонер зобов'язаний перерахувати отримані кошти за реалізований Товар на поточний рахунок Комітента кожного другого робочого дня після дня реалізації Товару.

Відповідно до п. 6.2 Договору датою здійснення оплати за Товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Комітента.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків розрахунків, зазначених у даному Договорі, Комісіонер сплачує Комітенту, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі невиконання або неналежного виконання Комісіонером умов оплати вартості Товару та / або вартості витрат на його доставку, зазначених в Додаткових угодах до даного Договору, Комісіонер сплачує на користь Комітента окрім пені, передбаченої цим пунктом, штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості Товару, або за кожний випадок невиконання письмових вимог Продавця про усунення порушень.

16.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УПК-ЄВРОПЛЮС" (в договорі "Комітент") та Приватне підприємство "ТАУ-ПОДІЛЛЯ" (в договорі "Комісіонер") уклали додаткову угоду № 5 до договору комісії № 1404-1601/ГК-УПК від 16.04.2014р. (далі Додаткова угода).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди основну заборгованість Комісіонера перед Комітентом станом на 01.12.2014р. у розмірі 125 276,12 грн., Комісіонер зобов'язується погашати шляхом перерахування на поточний рахунок Комітента 5000,00 грн. кожного робочого дня до повного погашення заборгованості.

Сторони домовились, що у разі невиконання або неналежного виконання (у тому числі, але не виключно, із порушенням строку виконання) Комісіонером зазначеного у цьому пункті Додаткової угоди обов'язку з погашення заборгованості, Комітент має право застосувати до Комісіонера окрім штрафу в розмірі 10%, передбаченого пунктом 7.2. Договору, додатковий штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості Товару, або за кожний випадок невиконання письмових вимог Комітента про усунення порушень.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання та передав відповідачу товар на комісію на загальну суму 2042736,07грн., що стверджується видатковими накладними (на комісію) № 753 від 18 квітня 2014 р., № 786 від 29 квітня 2014 р., № 864 від 09 травня 2014 р., № 968 від 17 травня 2014 р., № 969 від 25 травня 2014 р., № 1000 від 28 травня 2014 р., № 1048 від 31 травня 2014 р., № 1141 від 04 червня 2014 р., № 1142 від 10 червня 2014 р., № 1265 від 19 червня 2014 р., № 1266 від 24 червня 2014 р., № 1392 від 02 липня 2014 р., № 1393 від 08 липня 2014 р., № 1513 від 14 липня 2014 р., № 1573 від 22 липня 2014 р., № 1602 від 26 липня 2014 р., № 1787 від 07 серпня 2014 р., № 1905 від 13 серпня 2014 р., № 1903 від 18 серпня 2014 р., № 1904 від 22 серпня 2014 р., № 1941 від 26 серпня 2014 р., № 2069 від 05 вересня 2014 р., № 2166 від 10 вересня 2014 р., № 2167 від 10 вересня 2014 р., № 2168 від 10 вересня 2014 р., № 2287 від 17 вересня 2014 р., № 2363 від 24 вересня 2014 р., № 2960 від 13 листопада 2014 р., № 2961 від 14 листопада 2014 р., № 3029 від 21 листопада 2014 р., № 3098 від 28 листопада 2014 р., №3121 від 01 грудня 2014 р., № 3241 від 10 грудня 2014 р. (а.с. 67-99).

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати одержаного товару на комісію виконав частково в сумі 1896736,52 грн., що стверджується банківськими виписками в матеріалах справи.

Таким чином борг відповідача перед позивачем за переданий товар на комісію станом на день прийняття рішення суду становить 145999,55 грн., при цьому відповідно до розрахунку, підтвердженого первинними бухгалтерськими документами, заборгованість відповідача станом на час укладання додаткової угоди № 5 від 16.12.2014р. становила суму 125276,12 грн., яка входить до загальної суми боргу і до цього часу не погашена.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Позовні вимоги в частині стягнення боргу підтверджуються договором комісії № 1404-1601/ГК-УПК від 16.04.2014р., додатковою угодою № 5 від 16.12.2014р., видатковими накладними (на комісію) № 753 від 18 квітня 2014 р., № 786 від 29 квітня 2014 р., № 864 від 09 травня 2014 р., № 968 від 17 травня 2014 р., № 969 від 25 травня 2014 р., № 1000 від 28 травня 2014 р., № 1048 від 31 травня 2014 р., № 1141 від 04 червня 2014 р., № 1142 від 10 червня 2014 р., № 1265 від 19 червня 2014 р., № 1266 від 24 червня 2014 р., № 1392 від 02 липня 2014 р., № 1393 від 08 липня 2014 р., № 1513 від 14 липня 2014 р., № 1573 від 22 липня 2014 р., № 1602 від 26 липня 2014 р., № 1787 від 07 серпня 2014 р., № 1905 від 13 серпня 2014 р., № 1903 від 18 серпня 2014 р., № 1904 від 22 серпня 2014 р., № 1941 від 26 серпня 2014 р., № 2069 від 05 вересня 2014 р., № 2166 від 10 вересня 2014 р., № 2167 від 10 вересня 2014 р., № 2168 від 10 вересня 2014 р., № 2287 від 17 вересня 2014 р., № 2363 від 24 вересня 2014 р., № 2960 від 13 листопада 2014 р., № 2961 від 14 листопада 2014 р., № 3029 від 21 листопада 2014 р., № 3098 від 28 листопада 2014 р., №3121 від 01 грудня 2014 р., № 3241 від 10 грудня 2014 р., банківськими виписками, розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 145999,55 грн. відповідно до ст. ст. 525, 526, 527, 1011 Цивільного кодексу України.

Крім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 11799,96 грн. пені за період з 31.12.2014р. по 18.03.2015р., 936,00 грн. 3% річних за період з 31.12.2014р. по 18.03.2015р., 12503,84 грн. інфляційних втрат за період з 31.12.2014р. по 18.03.2015р., 187129,20 грн. штрафу, 11000 грн. штрафу за порушення порядку погашення заборгованості (відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 5 від 16.12.2014 року), 11495,34 грн. додаткового штрафу (відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 5 від 16.12.2014 року)

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1 Договору Комісіонер зобов'язаний перерахувати отримані кошти за реалізований Товар на поточний рахунок Комітента кожного другого робочого дня після дня реалізації Товару.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків розрахунків, зазначених у даному Договорі, Комісіонер сплачує Комітенту, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі невиконання або неналежного виконання Комісіонером умов оплати вартості Товару та / або вартості витрат на його доставку, зазначених в Додаткових угодах до даного Договору, Комісіонер сплачує на користь Комітента окрім пені, передбаченої цим пунктом, штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості Товару, або за кожний випадок невиконання письмових вимог Продавця про усунення порушень.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені підтверджуються п. 7.2 Договору, розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню судом в сумі 11799,96 грн. на підставі ст. 549, 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони домовились, що у разі невиконання або неналежного виконання (у тому числі, але не виключно, із порушенням строку виконання) Комісіонером зазначеного у цьому пункті Додаткової угоди обов'язку з погашення заборгованості, Комітент має право застосувати до Комісіонера окрім штрафу в розмірі 10%, передбаченого пунктом 7.2. Договору, додатковий штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості Товару, або за кожний випадок невиконання письмових вимог Комітента про усунення порушень.

Оцінивши правомірність нарахування штрафу відповідно до вимог додаткової угоди № 5 від 16.12.2014р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. У ч.5 ст. 254 ЦК України вказано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий чи неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Щодо заборгованості, що виникла 18.04.2014 р.. 19.04.2014 р. та 20.04.2014 р. Позивачем визначено кінцевий строк оплати по Договору 22.04.2014 р. Однак, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також того, що 20.04.2014 р. був Днем Пасхи, який відповідно до ст. 73 КЗпП України є святковим, а 21.04.2014 р. відповідно неробочим (ч. 3 ст. 67 КЗпП України). Таким чином, другий робочий день від поставки настав 23.04.2014 р.

Оскільки перерахування коштів в рахунок оплати товару, з кінцевою датою реалізації 23.04.2014р. відбулось 23.04.2014р., то за ці дні штраф, передбачений п. 7.2 Договору у сумі 828,47 грн. нарахуванню не підлягає.

Щодо заборгованості, яка виникла за період з 05.06.2014 р. по 08.06.2014 р. Позивачем кінцевий строк оплати вказаний 09 та 10.06.2014 р. Однак 8 та 9 червня 2014 р. були святковими та неробочими, оскільки 08.06.2014 р. є святом Трійці (ст. 73 та ч. 3 ст. 67 КЗпП). Таким чином, кінцевий строк оплати - 10 та 11.06.2014 р.

Відповідно, оскільки перерахування коштів в рахунок оплати товару з кінцевою датою реалізації 11.06.2014р. відбулось 11.06.2014 р., то за ці дні штраф, передбачений п. 7.2 Договору у сумі 1746,79 грн. нарахуванню не підлягає.

Таким чином, в позові в частині стягнення 2575,26 грн. штрафу слід відмовити.

Позивачем правомірно нараховано штраф в сумі в сумі 207049,28 грн.

Заперечення відповідача щодо правомірності застосування трьох видів штрафів за одне і те ж саме правопорушення не приймаються судом, оскільки відповідальність, встановлена у договорі у вигляді пені та штрафу є різними видами відповідальності за різні види порушення зобов'язання, як і штрафи, встановлені додатковою угодою за різні види порушення зобов'язань, які виникли саме з цієї угоди.

Відповідач у поясненні від 08.04.2015р. заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке мотивує тим, що з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 145 999,55 грн. основного боргу, 221 424,50 грн. штрафних санкцій та 13 43,84 грн. нарахувань інфляції та 3 % річних.

Відповідач вважає нараховану суму штрафних санкцій невиправдано великою, подібні нарахування несправедливими.

Загалом, за період дії Договору комісії Відповідачем було здійснено реалізацій на суму 2042736,07грн., розрахунок з Позивачем здійснено у розмірі 1896736,07 грн., тобто сплачено фактично 92,85% від загальної суми. Крім того, Відповідачем було здійснено реалізацій на суму винагороди 88962,13 грн., а сплачено Позивачем лише 75508,86 грн. (84,88% від загальної суми комісійної винагороди), тобто зустрічна заборгованість у Позивача перед Відповідачем за договором становить 13453,27 грн.

На теперішній час сплата заборгованості у повному розмірі та пені є надзвичайно ускладненою для Відповідача та значно погіршить його фінансовий стан.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3 ст. 551 ЦК України також зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, у ч. 1 ст. 233 ГК України зазначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначає, що розмір заборгованості не є особливо великим та прострочення відбувалось на короткі терміни.

У зв'язку із викладеним, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до економічно обґрунтованого і справедливого, та відповідає стану розрахунків за основною сумою заборгованості.

Суд вважає за можливе зменшити штраф на 50% до суми 103524,64 грн. на підставі п. 3 ст.83 ГПК України, виходячи з наступного.

П. 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 рудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З аналізу наведених вище норм законодавства випливає, що розмір неустойки, який значно перевищує розмір збитків вже сам по собі є винятковою обставиною, що обумовлює можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зменшити належний до стягнення штраф до суми 103524,64 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення штрафу підтверджуються п. 7.2 Договору, п. 1 Додаткової угоди, розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню судом в сумі 103524,64 грн. штрафу на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат підтверджуються договором комісії № 1404-1601/ГК-УПК від 16.04.2014р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 936,00 грн. 3% річних за період з 31.12.2014р. по 18.03.2015р., 12503,84 грн. інфляційних втрат за період з 31.12.2014р. по 18.03.2015р. на підставі ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства в сумі 274763,94 грн., з яких:

основний борг - 145999,50 грн.;

пеня - 11799,96 грн.;

3 % річних - 936 грн.;

інфляційні втрати - 12503,84 грн.;

штраф - 103524,64 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 1007,67 грн. підлягає поверненню за ухвалою суду у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТАУ-Поділля" (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, буд.14, код ЄДРПОУ 33088705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Європлюс" (07501, Київська область, Баришівський район,смт. Баришівка, вул. Торф"яна, буд.28, код ЄДРПОУ 32497680 ) основного боргу 145 999 грн. 50 коп., інфляційних втрат 12 503 грн. 84 коп., 3% річних 936,00 грн., пені 11 799 грн. 96 коп., штрафу 103524 грн. 64 коп., 7565,77 грн. судового збору.

3. В частині 2575 грн. 26 коп. штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 14 квітня 2015 р.

Суддя Говор Н.Д.

віддрук. прим.:

1 - до справи