Рішення № 43561609, 09.04.2015, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/1328/15-ц

Провадження №2/751/463/15

Рішення

Іменем України

09 квітня 2015 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

при секретарі Шутий А. О.

з участю сторін: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи Ципуринди О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6, до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, зобов'язання надати ключі від квартири та стягнення коштів,-

встановив:

10 лютого 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_2, в якому просить зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1; вселити його до квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача надати йому ключі від квартири АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію в сумі 10000 грн., отриманих нею за оренду належної позивачу з донькою 1/2 частини квартири. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина, ОСОБА_7. Після її смерті відкрилась спадщина і він разом з донькою, кожний, отримали у спадок по 1/4 частини квартири АДРЕСА_1. Зазначає, що крім них з донькою співвласником вищезазначеної квартири є ОСОБА_2, якій належить 1/2 частина квартири. Пояснює, що після смерті дружини відповідач змінила замки на вхідній двері квартири, перешкоджає користуватися належним йому майном, добровільно надати ключі від вхідної двері належної йому спільної часткової власності відмовляється в категоричній формі. Також зазначає, що відповідач без його згоди уклала договори оренди на зазначену квартиру, а отримані кошти повністю залишає собі, мотивуючи це тим, що спірна квартира належала її донці, вони мешкали в ній тривалий час і не бажають, щоб квартирою користувався хтось інший, чим, вважає, останньою грубо порушено вимоги ст. 359 ЦК України. Стверджує, що протягом десяти місяців він не отримував від відповідачки жодних коштів за користування належним їм з донькою майном, тому вважає справедливим і законним вимагати від відповідача компенсації в розмірі 10000 грн. отриманих нею за оренду належної їм з донькою 1/2 частини квартири. Також вказує, що 07 листопада 2014 року він звернувся до міліції з проханням допомогти йому усунути перешкоди в користуванні його власністю, однак йому було відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. В своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково пояснив, що протягом десяти місяців спірна квартира здавалася в оренду відповідачем квартиронаймачам, що підтверджується висновком міліції від 20 листопада 2014 року, за що відповідач отримувала дохід по 2000 грн. щомісячно і у зв'язку з чим позивач не має можливості користуватись квартирою.

Відповідач в судовому засіданні 19.03.2015 року позов не визнала і в його задоволенні просила відмовити та пояснила, що коли померла її дочка, позивач на наступний день сам виїхав з квартири та віддав ключі від вхідних дверей. Також пояснила, що протягом листопада-грудня 2014 року в квартирі дійсно тимчасово проживали її знайомі, які ніякої орендної плати не сплачували, а сплачували лише надані комунальні послуги. В судовому засіданні 09.04.2015 року відповідач пояснила, що вона з сім'єю прийняли рішення переїхати до спірної квартири, щоб сплачувати менше за комунальні послуги, оскільки квартира є однокімнатною та має меншу площу.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.03.2015 року в задоволенні позову просив відмовити та пояснив, що проти вселення позивача з донькою та надання ключів від вхідних дверей не заперечують. Також пояснив, що спірна квартира в оренду відповідачем не здавалась, а тому позовна вимога щодо стягнення грошових коштів є необґрунтованою. В судовому засіданні 09.04.2015 року представник відповідача пояснив, що на даний час відповідач зі своєю сім'єю проживає в спірній квартирі, а тому вселити в квартиру позивача з донькою не має можливості.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов просив задовольнити, оскільки вселення до квартири буде сприяти інтересам дитини.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показав суду, що позивач після смерті своєї дружини намагався домовитись з відповідачкою про спільне використання квартири, однак остання без погодження з позивачем вселила до квартири квартиронаймачів на підставі договору оренди і жодних грошових коштів від оренди позивачу не надавала. Також показав, що особисто він орендарів в спірній квартирі не бачив.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показав суду, що в оренду квартира не здавалась і кілька місяців в ній проживали його з відповідачкою знайомі, які сплачували лише за комунальні послуги. Також показав, що він особисто змінив замок на вхідних дверях квартири 15-16 лютого 2014 року.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва на спадщину за законом від 27 серпня 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, кожному, видано свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 - свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку (а.с. 9).

08.10.2014 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_2 з заявою, яку надіслав рекомендованим листом, в якій просив надати йому ключі від квартири АДРЕСА_1 та не чинити йому з донькою перешкод в користуванні вказаною квартирою (а.с. 10).

У висновку про результати звернення гр.. ОСОБА_5 від 20.11.2014 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які пояснили, що квартиру зняли за договором через агентство, орендодавцем договору являється гр.. ОСОБА_2 (а.с. 11).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_5 та його донька ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_1 по 1/4 частини кожний; відповідачем після смерті доньки ОСОБА_7 було змінено замок у вхідних дверях спірної квартири і ключі від цього замку позивачу не надавались, а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині зобов'язати відповідача не чинити перешкоди позивачу в користуванні квартирою АДРЕСА_1, вселення позивача до вказаної квартири та зобов'язання відповідача надати позивачу ключі від квартири.

В свою чергу, позивачем у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України належним чином не обґрунтована вимога щодо стягнення з відповідачки на його користь грошової компенсації в сумі 10000,00 грн., оскільки факт здачі квартири в оренду не підтверджується матеріалами справи та показами свідків і сума компенсації є не вмотивованою та не підтверджується наданими сторонами доказами, а тому в задоволенні позову в частині вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Позивачем понесені і документально підтвердженні судові витрати в сумі 243,60 грн. судового збору, які згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 391, 359 ЦК України, -

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_5 в користуванні власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_5 ключі від квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ю. К. Овсієнко