Рішення № 43560860, 09.04.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/3901/14-ц Провадження № 22-ц/772/1189/2015Головуючий в суді першої інстанції Каращук О. Г.Категорія 27 Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Зайцева А.Ю., Нікушина В.П. ,

при секретарі Топольській В.О.,

за участю представника позивача, апелянта публічного акціонерного товарис-тва комерційний банк «Приватбанк» Роя В.Л., представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Авдєєва М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват-

банк» до ОСОБА_5 про звернення

стягнення на предмет застави,

за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства ко-мерційний банк «Приватбанк» Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Кали-нівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

17 грудня 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ( далі - ПАТ КБ «Приватбанк» ) звернулося в Калинівський ра-йонний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, мотивуючи свої вимоги наступним. Відповідно до укладеного 17 вересня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 договору № К2А3AN04181184 відповідач отримав кредит в розмірі 40136,65 доларів США на наступні цілі: 29207,90 доларів США на купівлю ав-томобіля, 10928,75 доларів США на оплату разових страхових платежів, комісії та внесення в Державний реєстр зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення коштів 17 вересня 2014 року. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами 17 вересня 2007 року укладений договір застави рухомого майна, за яким відповідач надав у за-ставу банку автомобіль Great Wall, модель Hover, 2007 року випуску, тип ТЗ універсал легковий, кузов/шасі НОМЕР_3, реєстраційний но-мер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності. ОСОБА_5 на-лежним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, що станом на 11 грудня 2014 року складає 98675,55 доларів США, з яких: 26849,91 доларів США становить заборгованість за кредитом, 31101,60 долар США - заборгованість по процен-тах за користування кредитом, 40724,04 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Позивач просив вилучити у відповідача предмет застави, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного за-собу та звернути стягнення на предмет застави у вигляді автомобіля шляхом його продажу ( а. с. 2-4 ).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено ( а. с. 63-65).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Шуліка А.В. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апелянт вважає рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріально-го та процесуального права ( а. с. 68-70 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, проаналі-зувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до ви-сновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відпо-відно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Обгрунтованим визна-ється рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають дока-зуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відпові-дають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, воно є не-обгрунтованим та незаконним.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 303 ЦПК України, згідно з роз'яснен-нями, викладеними в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржу-ваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи вра-ховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини ( факти ), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відпові-дають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно за-стосовані норми матеріального й процесуального права.

Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального зако-нодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

Судом встановлено, що згідно договору від 17 вересня 2007 року № К2А3AN04181184 ОСОБА_5 отримав у позивача в кредит кошти в сумі 40136,65 доларів США на купівлю автомобіля з кінцевим терміном повернен-ня 17 вересня 2014 року. Банк виконав свої зобов'язання за укладеним дого-вором, відповідач же свої не виконав, не здійснював проплату коштів у вста-новлені строки, борг у повному обсязі не погасив, станом на 11 грудня 2014 ро-ку його заборгованість становила 98675,55 доларів США, з яких 26849,91 до-ларів США становить заборгованість за кредитом, 31101,60 долар США - за-боргованість по процентах за користування кредитом, 40724,04 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором ( а. с. 10-12 ).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_5 17 квітня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно якого відповідач передав у заставу належний йому на праві власності автомобіль Great Wall, модель Hover, 2007 року випуску, тип ТЗ універсал легковий, кузов/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а. с. 13-16). Актом передачі-приймання в заклад банку ав-томобіля від 30 квітня 2009 року ( а. с. 44 ) предмет застави разом з докумен-тами на нього та комплектом ключів переданий ОСОБА_5 кредито-давцю та зберігається на охоронюваній автостоянці в м. Києві, по пр. Перемо-ги, буд. № 65. Останній платіж по кредиту ОСОБА_5 здійснив у жовтні 2009 року.

Відмовляючи у позові ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції вихо-див з того, що позичальник ОСОБА_5 регулярно виконував взяті на се-бе договірні зобов'язання, сплачував відсотки за користування кредитними ко-штами до жовтня 2009 року. Тому звернення в суд з даним позовом лише 17 грудня 2014 року свідчить про пропуск банком трирічного строку позовної дав-ності. Крім цього, акт передачі банкові автомобіля у квітні 2009 року доводить розірвання позичальником в односторонньому порядку кредитного договору у відповідності з нормами ст. 651 ЦК України.

З висновками суду першої інстанції погодитися не можна, вони є невірни-ми, суперечать нормам матеріального права, що регулюють наявні між сторо-нами у справі правовідносини, тому оскаржуване рішення підлягає скасуван-ню як незаконне з ухваленням нового рішення про часткове задоволення по-зову.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави передбаче-но, що у випадку порушення заставодавцем зобов'язань за кредитним дого-вором або договором застави, заставодавець зобов'язаний передати предмет за-стави заставодержателю в заклад.

Нормами ст. 19 Закону України «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, які визначаються на момент фактичного задоволення. Заста-водержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, як-що в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заста-вою, воно не буде виконано ( ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» ). Звер-нення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або тре-тейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не перед-бачено законом, або договором застави ( ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заста-ву» ).

Згідно з договором застави звернення стягнення та реалізація предмету за-стави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця. Пунктом 17.10 договору застави від 17 вересня 2007 року передбачено, що у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобов'я-зань за кредитним договором чи/або заставодателем за цим договором заставо-давець зобов'язаний передати предмет застави заставодержателю в заклад.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» одним із способів звернення стягнення на предмет за-безпечувального обтяження є продаж обтяжувачем предмета забезпечуваль-ного обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивіль-них прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусо-ве виконання зобов'язання в натурі - це спосіб захисту, який випливає із зага-льного принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає у зо-бов'язанні здійснити дію або утриматися від її здійснення незалежно від засто-сування до боржника інших заходів впливу.

При укладенні 17 вересня 2007 року кредитного договору між сторонами у справі його умовами, а саме п. 7.1, чітко передбачений термін дії договору до 17 вересня 2014 року, тому саме з цієї дати повинен застосовуватися строк по-зовної давності у наявних спірних відносинах. Такий висновок узгоджується з нормами статей 260, 253, 254, 261, 627 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги, і це не заперечується в судовому засіданні представником банку, що предмет застави переданий у квітні 2009 року в заклад заставодержателю.

Отже, в частині вимоги щодо вилучення у боржника предмета застави та разом з комплектом ключів і свідоцтвом про реєстрацію транспортного засо- бу передачі заставодержателю - ПАТ КБ «Приватбанк» в заклад позов задо-воленню не підлягає як безпредметний.

Також є невірним, таким, що не грунтується на нормах матеріального пра-ва, той висновок суду першої інстанції, що передача предмета застави заста-водержателю свідчить про одностороннє розірвання останнім кредитного до-говору. Посилання суду в обгрунтування такого власного висновку на норми ст. 651 ЦК України є безпідставним, оскільки дана стаття чітко визначає під-стави для зміни або розірвання договору і не декларує визнання договору ро-зірваним без згоди однієї його сторони, за відсутності безспірної відмови від договору.

В порушення норм статей 212 - 215 ЦПК України суд першої інстанції не-правильно застосував норми матеріального права та, порушивши норми проце-суального права, ухвалив незаконне рішення про відмову у задоволенні позову банку, а оскільки право позивача невиконанням відповідачем взятих на себе зо-бов'язань є вочевидь порушеним, то дане порушене право підлягає судовому захисту шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Згідно норм статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення у справі є неповне з'ясуван-ня судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обста-винам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 статті 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволе-них позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь банку підлягають стягненню понесені судові витрати у половин-ному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства ко-мерційного банку «Приватбанк» ОСОБА_6 задоволити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року скасувати.

Позов задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 верес-ня 2007 року № К2А3AN04181184 в розмірі 98675,55 доларів США ( дев'я-носто вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять доларів США 55 центів), що за кур-сом 15,67 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.12.2014 року складає 1546245,87 гривень ( один мільйон п'ятсот сорок шість тисяч двісті со-рок п'ять гривень 87 коп. ), звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Great Wall, модель Hover, 2007 року випуску, тип ТЗ універсал легковий, кузов/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_5 ( 22434, АДРЕСА_1), ІПН НОМЕР_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приват-банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отри-мання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втра-ченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по сві-доцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його по-дальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» усіх повноважень, необхідних для зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України та здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного ак-ціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у поло-винному розмірі від 3654,00 гривень, сплачених при поданні позовної заяви, а саме 1827,00 гривень ( одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп. ), та 913,50 гривень у відшкодування оплати апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про-тягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом вірно: