Рішення № 43557992, 12.03.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/30440/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"12" березня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Бородіні А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання спадкоємцем четвертої черги та визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання спадкоємцем четвертої черги та визнання права власності на спадкове майно посилаючись на те, що в 1992 році він познайомився з ОСОБА_2, з якою у нього склалися теплі стосунки. З 1995 року він переїхав проживати до її помешкання, а саме до квартири АДРЕСА_1. З цього часу і по день її смерті він проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після її смерті відкрилась спадщина на квартиру. Оскільки, на час відкриття спадщини він проживав разом зі спадкодавцем, але не був зареєстрований за вказаною адресою, він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Звернувшись до державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини йому було відмовлено, в зв'язку з тим, що відсутні докази родинних та інших відносин зі спадкодавцем. Тому просить суд визнати його спадкоємцем четвертої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд встановити факт проживання однією сім»єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати ОСОБА_1 спадкоємцем за законом четвертої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідачів, та постановити заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.11).

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1.

Наполягаючи на задоволенні позову позивач пояснив, що з 1995 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 він проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 Вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, а саме приймали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, мали взаємні права та обов'язки, але до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу не звертались.

Відповідно до ст. ст. 60, 61 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3, яка є сусідкою позивача та померлої, пояснила, що знає позивача більше двадцяти років, так як вони є сусідами. Покійна ОСОБА_2 проживала в квартирі № 27 спочатку з матір»ю, а потім і з ОСОБА_1 Позивач та померла жили однією сім»єю, піклувались один про одного, мали спільний бюджет і вони вели спільне господарство..Коли ОСОБА_2 захворіла позивач доглядав за нею до її смерті.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в одному будинку з ОСОБА_2 близько 40 років. Позивач проживав з покійною близько 20 років. Вони вели спільне господарство, купували разом їжу, сплачували за комунальні послуги. Знає, що позивач після смерті ОСОБА_2 займався її похованням. У померлої інших родичів ніж позивач не було. Її мати померла ще раніше.

З копії договору-замовлення № 7.12118.3 від 26.01.2013 року вбачається, що замовником на організацію та проведення поховання померлої ОСОБА_2 був ОСОБА_1 (а.с.12-15).

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в правах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п. 5 ст. 273 ЦПК України /в редакції 1963р./ може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944р. і тривали до смерті /пропажі безвісти на фронті/ одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах РАГС. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

Цивільний процесуальний кодекс в редакції 2004 р., п. 5 ст. 256 якого передбачено розгляд судом справ про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, вступив в законну силу лише з 01.09.2004 р.

Отже, суд вважає встановленим факт, що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 з 01.09.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто по день смерті.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємицем після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується копією спадкової справи , яка надійшла на запит суду з Десятої Київської державної нотаріальної контори (а.с.128-157).

Пунктами 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється позачергово. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обв'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини (п.5.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Позивач є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 четвертої черги (особою, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах протягом більше ніж п»ять років), ані позивач, ані померла не були в цей час в іншому зареєстрованому шлюбі, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні з пояснень позивача та свідків.

Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини, а тому є спадкоємцем четвертої черги за законом, вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру, то слід зазначити наступне.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі Порядок) пунктом 4.9. передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Пункт 4.10. Порядку передбачає, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Пунктом 4.13. Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1271 ЦК України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини звернувся в межах визначеного шестимісячного строку (а.с.130). Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з відсутністю рішення суду, яке набрало законної сили щодо встановлення факту проживання спадкоємця однією сім»єю не менше п»яти років до часу відкриття спадщини. Тому позивач після вступу рішення суду має право в загальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину, а тому дана вимога також не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1264, 1268, 1271 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в правах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 1, 10, 11, 58, 60, 61, 131, 208, 209, 212- 215, 218, 256 ЦПК України, суд,-

в с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання спадкоємцем четвертої черги та визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім»єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 01.09.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем за законом четвертої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя